Постанова

від 02.02.2009 по справі 16/519-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/519-08

 Україна

 Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2009 р.                                                           Справа № 16/519-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. ,  Плужник О.В.

при секретарі Боровій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Приходько Д.В. (№ б/н від 03.10.2008 р.)

відповідача -  Бугрименко М.М. (№ б/н від 26.01.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетінг - центр LTD", м. Суми (вх. № 3028 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 01.12.08 по справі № 16/519-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотекс-спецмонтаж-плюс",  м. Суми

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетінг - центр LTD", м. Суми

про стягнення 82755,60 грн., -

встановила:

У вересні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вотекс-спецмонтаж-плюс" (м. Суми) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетінг - центр LTD" (м. Суми) про стягнення 82755,60 грн. боргу за договорами підряду № 5 від 21.01.2008р., № 9 від 26.02.2008р., № 11 від 29.04.2008р., № 11-2 від 29.04.2008р.,б/н від 31.05.2008р. та б/н від 31.05.2008р., укладеними між сторонами, а також суми судових  витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2008р. по справі № 16/519-08 (суддя Мойсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг-центр LTD»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотекс-спецмонтаж-плюс»82755,60  грн. боргу, 828,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати  в частині стягнення з відповідача 82755,60 грн. боргу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 27007,20 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Крім того, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням, в якому просить призначити у справі  будівельно-технічну експертизу.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, як необґрунтовану.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які  підтримали свої  позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем були укладені договори підряду № 5 від 21.01.2008р., № 9 від 26.02.2008р., № 11 від 29.04.2008р., № 11-2 від 29.04.2008р. та договір № б/н від 31.05.2008р, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався за замовленням відповідача виконати будівельні роботи житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, будинок 60.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт, складених та підписаних  сторонами, позивачем за березень 2008р., червень 2008р. виконано робіт на загальну суму 330558,40 грн., а у вересні було виконано робіт на загальну суму 55748,40 грн.

Пунктом 6.1. Договору підряду № 11-2 від 29.04.2008р. передбачено, що підрядник (позивач) зобов'язаний здати, а замовник (відповідач) - прийняти роботу, виконану підрядником, провести огляд і у випадку виявлення недоліків негайно повідомити підряднику.

Відповідно до пунктів 6.4. та 6.5. зазначеного Договору, підрядник надає замовнику акти приймання-здачі виконаних робіт КБ-2в, а замовник протягом 3-х днів з моменту отримання акту зобов'язаний або підписати акт та сплатити виконані роботи, або направити підряднику вмотивовану відмову від підписання. У випадку вмотивованої відмови замовника, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання.

В ході розгляду справи господарським судом з'ясовано, що 16.09.2008 року позивач надіслав відповідачу акт приймання виконаних робіт за вересень 2008р. та акт звірки взаємних розрахунків, що передбачено умовами договору підряду № 11-2 від 29.04.2008р. Проте, всупереч вимогам п. 6.4. та 6.5. цього Договору, відповідач акт не підписав та не направив вмотивовану відмову від підписання.

В ході розгляду справі суд попередньої інстанції з урахуванням всіх обставин справи правомірно встановив, що позивачем для відповідача виконані роботи на загальну суму 386306,80 грн., а відповідачем частково проведено розрахунки з позивачем на суму 303552,00 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками.  Решта боргу в розмірі 82755,60 грн. залишилась відповідачем не сплаченою.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,   іншими  законами  або  договором.

Враховуючи те, що факт заборгованості відповідача в сумі 82755,60 грн.  підтверджено матеріалами справи і останній не надав суду доказів її погашення, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у вказаній сумі   визнані господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В спростування доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що так як відповідач факт виконання позивачем робіт не заперечує і не надав жодних доказів в підтвердження належного виконання своїх обов"язків Договором № 11-2 від 29.04.2008р., а саме належного  повідомлення позивача у встановлений цим Договором (пункти  6.4., 6.5.) триденний  термін про недоліки виконаних робіт, а тому господарський суд обґрунтовано визнав посилання відповідача на недоліки у роботі безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.

При цьому, в силу приписів пунктів 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду,  оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник  не  зробить  такої заяви,  він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі.  Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи,  які могли  бути  встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Надані відповідачем до матеріалів справи наказ № 36 від 10.11.2008р., лист за № АА000180 від 10.11.2008р., згідно з яким він відмовився від прийняття виконаних позивачем робіт та Акт оцінки якості робіт від 13.11.2008р. в підтвердження їх  неякісності не можуть бути прийнятими колегією суддів до уваги, оскільки ці документи складені відповідачем одноособово і після порушення провадження у даній справі.

При цьому, господарський суд в оскарженому рішенні цілком правомірно зазначив, що обставини стосовно факту якісності виконаних робіт не є предметом доказування у даній справі, в зв'язку з чим відповідач не позбавлений права у встановленому законом порядку вимагати від позивача усунень цих недоліків, відшкодування збитків, тощо.

В своїй апеляційній скарзі відповідач частково погоджуючись з об"ємом виконаних робіт на суму 22007,20 грн., не визнає борг в сумі 55748,40 грн., вказуючи на наявність розбіжностей щодо об"єму (площі) та вартості виконаних робіт. Але з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності колегія суддів не може прийняти   ці посилання заявника апеляційної скарги до уваги.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2008 року Позивач надіслав Відповідачу Акт приймання виконаних робіт за вересень 2008 р. та Акт звірки взаємних розрахунків на суму 82755,60 грн.

Однак відповідач, отримавши вказані документи мав достатньо часу зробити відповідний висновок щодо виконаних робіт до подачі даного позову та заявити позивачеві вмотивовану відмову стосовно невідповідності об'єму та вартості робіт на суму 55748,40 грн., зазначених в Акті приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2008 року. При цьому, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно відмовляється від оплати їх вартості у вказаній сумі, хоча факт виконання робіт за договором № 11-2 від 29.04.2008р. не заперечує. Більш того, даний акт не спростований позивачем у встановленому порядку та у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому колегія суддів вважає посилання заявника апеляційної скарги на невідповідність висновків, викладених в оскарженому рішенні з цього приводу, є необґрунтованими.

Разом з цим, як пояснив уповноважений представник позивача в судовому засіданні 27.01.2009р. на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом житловий будинок за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, будинок 60 введений в експлуатацію, а квартири продані мешканцям.

В обґрунтування своїх доводів та в підтвердження виконання підрядних  робіт позивач надав суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи 8 фотографій спірного об'єкту (житлового будинку). Вказані документи згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України приймаються колегію суддів до уваги та свідчать про те, що підрядні роботи позивачем виконані.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки роботи виконані відповідачем відповідно до умов Договору підряду № 11-2 від 29 квітня 2008 р. у повному обсязі, а замовнику було відомо про готовність до здачі робіт, проте відповідач від свого обов'язку прийняти виконані роботи ухилився, доказів в підтвердження факту відмови від підписання акту приймання робіт належними доказами не підтвердив, в зв'язку з чим господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у вигляді вартості виконаних робіт за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Крім того, в обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач не надав  належних доказів, які б свідчили про інший об"єм виконаних робіт за актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2008 року, або доказів того, що роботи виконані позивачем неякісно.

В своїй апеляційній скарзі відповідач окрім іншого посилається на те, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи, але суд не дав йому належної юридичної оцінки.  

Проте вказані твердження заявника апеляційної скарги суперечать наявним у справі матеріалам, оскільки ні в процесі підготовки справи до розгляду ні в процесі розгляду справи по суті даний факт жодним процесуальним документом не зафіксовано і клопотання щодо питань для проведення експертизи, які слід поставити перед експертом,  відповідачем як усно так і письмово не надано.

Надане суду апеляційної інстанції клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи на думку колегії суддів задоволенню не підлягає, оскільки є недоцільним та необгрунтованим і у відповідача було достаньо часу для вирішення цього питання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Однак, враховуючи те, що в процесі розгляду справи як господарським судом  так і судом апеляційної інстанції, відповідачем ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження його заперечень проти позовних вимог не надано, тому колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2008р. по справі № 16/519-08  прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетінг - центр LTD" (м. Суми) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2008р. по справі № 16/519-08 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Плужник О.В.