Рішення

від 29.01.2013 по справі 5006/37/177пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 5006/37/177пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Куц Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я», м. Донецьк, ідентифікаційний код 24799309

до Відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

про: визнання переважного права на укладання договору оренди нежитлового приміщення.

із залученням до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», ідентифікаційний код 33161769

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Новицька О.О. (за довіреністю від 01.01.2013р.);

від Відповідача - Невідомий Д.О. (за довіреністю №55 від 11.07.2012р.);

від Третьої особи - Отрощенко І.М. (за довіреністю №9/58 від 11.12.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 21.01.2013р. було оголошено перерву до 29.01.2013р.

У судовому засіданні 29.01.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Відповідач) про визнання переважного права на укладання договору оренди на нежитлове вбудоване приміщення першого поверху площею 26,7кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. М. Ульянової, б.56 «а», що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу «Шахта ім. М.І. Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання із Відповідачем договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. з строком дії на 360 днів до 16.12.2006р., його двічі автоматичного продовження на той же строк через відсутність (неотримання Орендарем) заперечень відносно такого продовження, отримання у подальшому від Відповідача клопотання про відмову від подальшого продовження дії договору, незважаючи на належне виконання його умов Орендарем

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. з додатками, договір оренди №186 від 23.06.1999р., листи, платіжні доручення, нормативно обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 15, 777 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 88-92, 103-134).

Відповідач надав відзив на позов №10-14-00681 від 21.01.2013р. (а.с.а.с.83-87), яким проти позову заперечив, посилаючись на: безпідставне застосування положень ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; припинення орендних правовідносин 25.11.2012р. у зв'язку із закінчення строку дії договору 29.116.2012р. та висловленими запереченнями Орендодавця проти подальшого його продовження; недоведеність намірів передати об'єкт оренди іншій особі.

Відповідачем також надані пояснення від 21.01.2013р. (а.с.а.с.80-82) щодо приналежності договору оренди до адміністративних договорів та непідвідомчості розглядуваного спору господарському суду.

Ухвалою суду від 29.12.2012р. до участі у справи у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту, на стороні Відповідача залучено Балансоутримувача - Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - Третя особа).

Третя особа надала пояснення № 9/15 від 21.01.2013р. по суті спору (а.с.а.с.58-79), якими проти позову заперечувала, вказуючи про намір використовувати орендоване приміщення для своїх потреб та відсутність намірів його передачі в оренду іншим особам.

Представники учасників справи у судовому засіданні 29.01.2013р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на достатність зібраних по справі документів для вирішення спору, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2005р. між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди № 1937/2005р. (а.с.а.с. 21-23), згідно п.1.1, 10.1 якого Відповідач передає Позивачу в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 26,7кв.м. (далі - майно), що знаходиться на балансі Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - Балансоутримувач), розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. М. Ульянової, 56а, з метою розташування перукарні, строком на 360 днів - до 16.12.2006р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - листопад 2005р. - 41,08 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

За умовами п. 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. Змінити та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 10.6. сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором. В свою чергу, за змістом п. 10.8 чинність договору припиняється і у разі закінчення строку, на який його було укладено.

21.12.2005р. відповідно до умов п.п. 2.1., 2.5. договору приміщення було передано в оренду Позивачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.26).

В подальшому сторонами була підписана додаткова угода №1 від 28.02.2007р. (а.с.36) до вказаного договору оренди, якою сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його виходячи із суми плати за базовий місяць - січень 2007р. - 115,72 грн. Додатковою угодою №2 від 11.08.2009р. (а.с.34) було також змінено розмір орендної плати за травень-грудень 2009р. із розрахунку за базовий місяць - квітень 2009р. - 79,35 грн., а додатковою угодою №3 від 11.03.2010р. (а.с.33) з 1 січня 2011р. поновився розрахунок орендної плати відповідно до договору оренди.

Після закінчення визначеного договором строку дії, орендні правовідносин сторін автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору - до 25.11.2012р., що визнається сторонами у додатковій угоді №4 від 05.11.2010р. (а.с.32).

У листі №15/815 від 28.08.2012р. (а.с.38) відокремлений структурний підрозділ Третьої особи повідомив Позивача про відсутність заперечень проти подальшого продовження договору оренди. Аналогічна позиція щодо продовження дії договору було викладено в листі Третьої особи №1-521 від 01.10.2012р. (а.с.41), адресованому Відповідачу.

Листом від 29.11.2012р. №11-06-05-12210 (а.с.а.с. 39-40), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило Орендодавця про закінчення терміну дії договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. та вимагало повернення орендованого державного майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

В подальшому листами №11-06-05-10907 від 09.11.2012р. (а.с.44) та №11-06-01-12773 від 13.12.12 (а.с.43) Орендодавець знову зазначив про закінчення строку дії договору 25.11.2012р., заперечуючи проти його продовження і наголошуючи на необхідності повернення майна за актом балансоутримувачу.

У період орендних правовідносин Позивач виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати, що вибачається із наданих платіжних доручень (а.с.а.с. 110-134)

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на його задоволенні.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №10-14-00681 від 21.01.2013р. (а.с.а.с.83-87) та поясненнях від 21.01.2013р. (а.с.а.с.80-82)

Третя особа свою позицію по суті спору визначила у поясненнях № 9/15 від 21.01.2013р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у визнанні за Позивачем права оренди державного майна після спливу чергового строку дії договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р.

Посилання Відповідача у поясненнях від 21.01.2013р. на адміністративних характер розглядуваних правовідносин і підвідомчість заявлених вимог суду адміністративної юрисдикції відхиляються як юридично неспроможні, з огляду на те, що в орендних правовідносинах Орендар не є підпорядкованою особою по відношенню до Орендодавця, незважаючи на статус останнього як державного органу. Наразі, висновок суду про вирішення розглядуваного спору саме в межах господарського, а не адміністративного судочинства, у повній мірі узгоджується із позицією з цього приводу, наведеною в п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Захищуваним правом Позивача за розглядуваним позовом є переважне право орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, після закінчення його строку за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. Таке право врегульоване положеннями ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"

В свою чергу, порушенням цього права Позивача вважає відмову Відповідача від подальшого (після 25.11.2012р.) продовження орендних правовідносин.

Пунктом 10.1 договору оренди датою закінчення строку його дії визначено - 16.12.2006р., пороте сторони не заперечують факту автоматичного продовження орендних правовідносин до 25.11.2012р. включно, враховуючи зміст додаткової угоди №4 від 05.11.2010р.

Враховуючи визначену вище дату закінчення строку дії договору оренди - 25.11.2012р., а також - приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.764 Цивільного кодексу України, умови п. 10.6 договору, зміст листів Орендодавця №11-06-05-12210 від 29.11.2012р.(а.с.39), №11-06-01-12773 від 13.12.2012р. (а.с.43), №11-06-05-10907 від 09.11.2012р. (а.с.44), суд дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами після 25.11.2012р. не продовжувались.

Дійсно, як встановлено п. 10.8. договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р., закінчення строку дії є підставою для його припинення, що відповідає приписам ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" і ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України. В свою чергу, волевиявлення Орендодавця, викладене в згадуваних листах, отриманих Орендарем, стосовно відмови від продовження орендних правовідносин, унеможливлюють автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії договору. При цьому, суд наголошує на тому, що за змістом наведених норм позиція Орендодавця щодо продовження/не продовження орендних правовідносин не перебуває у залежності від міркувань (або їх змін) з цього приводу інших осіб, зокрема - балансоутримувача, та не потребує жодних пояснень, як справедливо наголошено Відповідачем. Заперечення Орендодавця проти продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії договору здійснюється в межах строків визначених ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому застосування Позивачем при оцінки правомірності таких заперечень строків, встановлених ч.3 цієї статті, для власника, а не Орендодавця, є безпідставним.

Таким чином, висування Орендодавцем заперечень проти подальшого продовження орендних правовідносин є правомірною дією останнього, яка жодною мірою не пов'язана із захищуваним правом і в принципі не може його порушувати, оскільки продовження існуючого договору і укладання нового договору не є тотожними поняттями та здійснюються за різними процедурами, хоча і спрямовані на запровадження орендних правовідносин.

Дійсно, захищуване переважне право Позивача реалізується лише по відношенню до іншого орендаря цього самого майна, тоді як належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів навіть наявності намірів передати об'єкт оренди іншому орендареві суду не представлено.

Відсутність порушення з боку Відповідача захищуваного Позивачем права унеможливлює застосування обраного способу судового захисту та зумовлює відмову у задоволені позовних вимог та віднесення в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесених Позивачем судових витрат на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я», м. Донецьк (ідентифікаційний код 24799309) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) про визнання переважного права на укладання договору оренди на нежитлове вбудоване приміщення першого поверху площею 26,7кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. М. Ульянової, б.56 «а», що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу «Шахта ім. М.І. Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.01.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2013р.

Суддя Попков Д.О.