Рішення

від 29.01.2013 по справі 18/5007/1261/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "29" січня 2013 р. Справа № 18/5007/1261/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Герасимов М. В., довіреність № 14/20-51-13 від 14.01.2013р. ;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)

до Попільнянського коопзаготпромторгу (смт.Попільня, Житомирська область)

про зобов'язання виконати умови договору фінансового лізингу в частині укладення договору страхування предмету лізингу та стягнення 1804,90грн. штрафу.

Позивачем пред'явлено позов про:

- зобов'язання відповідача виконати умови договору фінансового лізингу №6-11-4плб/141 від 24.03.2011р., а саме укласти на користь позивача договір страхування предмету лізингу (млина Р6-АВМ-15, зав.№1175), та страхових ризиків, пов'язаних експлуатацією предмета лізингу;

- стягнення з відповідача 1804,90грн. штрафу за невиконання умов договору фінансового лізингу щодо страхування предмету лізингу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу в частині укладання договору страхування предмета лізингу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Повідомив, що відповідач після порушення провадження у справі застрахував предмет лізингу, уклавши з ВАТ НАСК "Оранта" договір добровільного страхування майна юридичної особи №40 від 13.11.2012р., копію якого надав суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 17.01.2013р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ (а.с.43), 01023, Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт.Попільня, вул.Мічуріна 78), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "НАК "Украгролізинг", назву якого, відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на Державне публічне акціонерне товариство НАК "Украгролізинг" (лізингодавець, позивач) та Попільнянським коопзаготпромторгом (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір повторного фінансового лізингу (бюджетні кошти) №6-11-4 плб/141, за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк майно, яке є власністю лізингодавця і визначено у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.1.1 договору).

У додатку №1 до договору фінансового лізингу визначено предмет лізину, а саме: млин Р6-АВМ-15 загальною вартістю 75836,16грн. (а.с.15).

Згідно підпункту 3.4.3 договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п.4.4. договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом передачі за умови надходження коштів, визначених пунктом 4.2 договору, на рахунок лізингодавця.

Згідно п.6.1 договору предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії страховика з лізингодавцем.

Відповідно до п.6.2 договору лізингоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу, при цьому вигодонабувачем за договором страхування є лізингодавець. Предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору.

За порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу (п.7.3 договору).

На виконання умов договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений договором предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 11.04.2011р. (а.с.17).

В зв'язку із порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині страхування предмета лізингу позивач направив вимогу від 03.09.2012р. за №207, в якій запропонував до 07.09.2012р. сплатити рахунок-фактуру №178/12 від 31.08.2012р. на суму 248,50грн. за страхування млина Р6-АВМ-15 та підписати договір страхування (а.с.18).

Враховуючи те, що Попільнянський коопзаготпромторг не виконав вимоги договору щодо страхування предмету лізингу, ДПАТ НАК "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про зобов'язання відповідача виконати умову договору фінансового лізингу №6-11-4плб/141 від 24.03.2011р. в частині укладення договору страхування предмета лізингу та стягнення 1804,90грн. штрафу за порушення виконання такого зобов'язання.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Укладений між позивачем і відповідачем договір повторного фінансового лізингу №6-11-4 плб/141 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується передача майна у лізинг відповідачу, користування ним та сплата відповідачем лізингових платежів згідно умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено вище, пунктом 6.1 договору передбачено, що предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з Лізингодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Всупереч покладених на відповідача обов'язків, останній зобов'язання зі страхування предмету лізингу, станом на момент подачі позову до суду 09.11.2012р., не виконав, договір страхування предмету лізингу не уклав.

Однак, після порушення провадження у справі, а саме 13.11.2012р., відповідач здійснив страхування предмета лізингу, що підтверджується копією договору добровільного страхування майна юридичної особи № 40 від 13.11.2012р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та Попільнянським коопзаготпромторгом (а.с.46-50), тому провадження у справі в частині зобов'язання відповідача виконати договір фінансового лізингу №6-11-4плб/141 від 24.03.2011р. в частині укладання договору страхування предмета лізингу, необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

При цьому, матеріалами справи підтверджується відсутність такого договору страхування предмету лізингу за договором повторного фінансового лізингу №6-11-4 плб/141 від 24.03.2012р. на момент звернення з позовом до суду (позов подано 09.11.2012р.), за вказаних обставин позивач просить стягнути штраф у розмірі 1804,90грн. за порушення виконання такого зобов'язання.

Доказів належного виконання зобов'язання по страхуванню предмету лізингу протягом строку, визначеного умовами договору, відповідачем не надано.

Слід відзначити, що положення договору в частині страхування предмету лізингу покликані захистити інтереси власника (в даному випадку - позивача) від пошкодження або втрати такого предмету лізингу незалежно від розміру сплачених лізингових платежів.

Судом встановлено, що відповідачем порушено положення розділу 6 договору повторного фінансового лізингу №6-11-4 плб/141 від 24.03.2012р. щодо страхування предмету лізингу.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання з обов'язкового страхування предмету лізингу (розділ 6 договору), тому стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1804,90грн. (45122,50грн. (невідшкодована вартість предмета лізингу) х 4%) є правомірним.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення умов договору фінансовго лізингу, господарський суд вважає за можливе застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, теж розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань; а також враховуючи, що на момент прийняття рішення у справі відповідач здійснив страхування предмета лізингу, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір обґрунтовано нарахованого штрафу до 800,00грн.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 1804,90грн.

В частині зобов'язання відповідача виконати умови договору фінансового лізингу №6-11-4плб/141 від 24.03.2011р. щодо укладання договору страхування предмета лізингу слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 800,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 800,00грн., в решті суд відповідно до п.9.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" відмовляє.

Судовий збір відповідно до чю2 ст.49 ГПК України покладається на відповідача в повному розмірі, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, п.1.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Попільнянського коопзаготпромторгу (13500, Житомирська область, смт.Попільня, вул.Мічуріна, 78, код 01783091)

на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м.Київ, вул.Мечникова, 16-а, код 30401456)

- 800,00грн. штрафу;

- 1073,00грн. судового збору (за вимогу немайнового характеру);

- 1609,50грн. судового збору (за вимогу майнового характеру).

3. Відмовити в позові в частині стягнення 1004,90грн. штрафу.

4. Припинити провадження у справі в частині зобов'язання відповідача укласти на користь вигодонабувача договір страхування предмета лізингу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)