Ухвала

від 19.01.2012 по справі 20390/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2012 р.справа № А36/342-07

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Південної міжрайонної

Державної податкової інспекції у місті Кривому Розі,

на постанову господарського суду Дніпропетровської області

від 14 червня 2007 року

у справі № А36/342-07

за позовом Приватного підприємства

Торгово-технічний центр великогабаритних шин «БЄЛШИНА»

вул. Ванди Василевської, 18, .м Київ, 04116;

до відповідача Південної міжрайонної

Державної податкової інспекції у місті Кривому Розі,

пр. Металургів, 16, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50006;

третя особа Державна податкова інспекція

у Шевченківському районі міста Києва,

вул. Баггоовутівська, 26, м. Київ, 04107;

про скасування акта, -

встановив: Приватним підприємством «Торгово-технічний центр великогабаритних шин «БЄЛШИНА»було подано позов до Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2007р. №№ 0000332301/0 і 0000342301/0 та від 13.04.2007р. №№ 0000332301/1 і 0000342301/1.

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Кожан М.П.) своєю постановою від 14.06.2007р. адміністративний позов задовольнив.

Постанова суду мотивована наступним:

підставою для нарахування суми податкового кредиту є податкова накладна; відсутність залізничних та товарно-транспортних накладних не може породжувати правових наслідків для обчислення суми податку;

витрати на придбання товару та на сплату відсотків за банківськими кредитами здійснювались підприємством у зв'язку із веденням господарської діяльності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Південна міжрайонна державна податкова інспекція у місті Кривому Розі, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що до перевірки не надано залізничні або товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт здійснення перевезення вантажу та мали визначити дату поставки товару; в порушення підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), підприємством безпідставно включено до складу валових витрат 47.533,33 грн.

Викладене вище призвело також до безпідставного включення до складу податкового кредиту 9.507,00 грн.

Крім того, розрахунки з постачальником здійснювалась Позивачем шляхом попередньої оплати, з покупцями -на підставі виставлених рахунків. З огляду на різні форми оплати придбання та продажу продукції, відсотки за кредитом в сумі 104.507,00 грн. не пов'язані з господарською діяльністю.

Просить постанову суду скасувати. У позові відмовити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Торгово-технічний центр великогабаритних шин «Бєлшина», код за ЄДРПОУ 33179100, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2005р. по 30.09.2006р.

За результатами перевірки 31.01.2007р. складений акт № 15/230/33179100.

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР);

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

Так, до перевірки не надано залізничні або товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт здійснення перевезення вантажу та мали визначити дату поставки товару відповідно до умов укладеного договору. Отже, підприємством безпідставно включено до складу валових витрат 47.533,33 грн.

Викладене призвело також до безпідставного включення до складу податкового кредиту 9.507,00 грн.

Крім того, розрахунки з постачальником здійснювалась Позивачем шляхом попередньої оплати, з покупцями -на підставі виставлених рахунків. З огляду на різні форми оплати придбання та продажу продукції, відсотки за кредитом в сумі 104.507,00 грн. не пов'язані з господарською діяльністю.

На підставі Акту перевірки, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), керівником Південної МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0000332301/0, /1, 0000342301/0, /1.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), Приватному підприємству «Торгово-технічний центр великогабаритних шин «Бєлшина»визначено суми податкових зобов'язань:

за платежем 3011021000 -податок на прибуток, у розмірі 53.600,00 грн., з них 38.010,00 грн. за основним платежем;

за платежем 3014010100 -податок на додану вартість, у розмірі 14.260,50 грн., з них 9.507,00 грн. за основним платежем.

Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було предметом позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією фахівців контролюючого органу, про що зазначено вище, до перевірки не було надано залізничних та товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт здійснення перевезення вантажу та мали визначити дату поставки товару.

В той же час, у відповідності з підпунктом 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До розглянутих правовідносин не визначено певного переліку документів, обов'язковість ведення і зберігання яких встановлена правилами податкового обліку.

Водночас, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Технологічно бухгалтерський облік як процес має на меті виявлення, вимірювання і реєстрацію фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції.

Документи, які є документами бухгалтерського обліку, підтверджують понесені витрати. Що є очевидним з аналізу суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємництва.

Накладна ж є складовою частиною комплекту перевізних документів.

Відповідальною за виписування ТТН є особа, яка замовляє транспортні послуги. Відповідно, накладна має бути за будь-яких умов, якщо покупець товару є його одержувачем.

Підставою для нарахування суми податкового кредиту є податкова накладна; відсутність залізничних та товарно-транспортних накладних не може породжувати правових наслідків для обчислення суми податку.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, з огляду на різні умови придбання та продажу продукції, відсотки за кредитом в сумі 104.507,00 грн. не пов'язані з господарською діяльністю.

В той же час, за змістом пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону (334/94-ВР), визначена під терміном господарської діяльності будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, пункт 5.1 пов'язує віднесення до складу валових витрат із призначенням таких витрат для використання у господарській діяльності.

При цьому, органи податкової служби наполягають на структурному аналізі статті 5 Закону (334/94-ВР), визначаючи, що пункту 5.1 встановлює загальну вимогу до ведення податкового обліку щодо витрат, пов'язаних чи не пов'язаних із отриманням прибутку для віднесення таких витрат до складу валових.

Разом з тим, категорія «господарська діяльність»не є суто економічною категорією.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Отже, підприємницька діяльність є тільки складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».

При цьому, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход»(який визначається пунктом 1.21 статті 1 та підпунктом 4.1.1 Закону), а не поняття «прибуток»(який визначено статтею 3 Закону (334/94-ВР).

У відповідності з підпунктом 5.2.1 Закону (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Аналогічні приписи наводяться й у підпункті 5.5.1 Закону -до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Термін «у зв'язку з», що вживається у підпункті 5.2.1 Закону, дозволяє застосовувати цю норму до витрат, пов'язаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва яких є переконливим та беззаперечно встановленим судом юридичним фактом реальної дійсності -конкретною обставиною, передбаченою нормами податкового права, що спричиняє певні юридичні наслідки.

Отже, базовими для аналітичних дій, застосовне до спірного випадку, слід було б відбирати інші суттєві показники.

Не пов'язаність відсотків за користування кредитними коштами з господарською діяльністю Позивача виключно з не співпадаючих форм оплати за продукцію видається суду помилковим.

За встановлених у справі обставин порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007 року у справі № А36/342-07 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: М.А. Руденко