Ухвала

від 09.02.2012 по справі 4517/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р.справа № А23/374

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної

Державної податкової інспекції Дніпропетровської області,

на постанову господарського суду Дніпропетровської області

від 25 вересня 2008 року

у справі № А23/374

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Вільногірський завод залізобетонних виробів»,

вул. Степна, 2, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, 51700;

до відповідача Верхньодніпровської об'єднаної

Державної податкової інспекції Дніпропетровської області,

пл. Щербицького, 2, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської, 51600;

про скасування актів, -

встановив: Відкритим акціонерним товариством «Вільногірський завод залізобетонних виробів»подано позов до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№ 0002922300/3 та 0000102300/3.

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Добродняк І.Ю.) своєю постановою від 25 вересня 2008 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що встановлена процедура нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами ДПІ не дотримана, вартість реалізації послуг визначена в порядку, не регламентованому нормативними актами з бухгалтерського обліку.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція, Відповідач, вказує на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що Товариством, при обчисленні податкового зобов'язання від реалізації послуг пов'язаній особі, не враховувались витрати, що безпосередньо пов'язані із основною діяльністю виробництва та реалізації послуг, та які відображались на балансовому рахунках 91 «Загальновиробничі витрати», та 92 «Адміністративні витрати».

Просить постанову господарського суду Дніпропетровської області скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

В засіданні, відкритому 13 жовтня 2011 року, розгляд справи відкладався.

Після відкладення розгляду справи процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні Сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

У відповідності з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи: В період з 27.11.2006р. по 22.12.2006р. уповноваженими фахівцями держподаткінспекції була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Вільногірський завод залізобетонних виробів», код за ЄДРПОУ 01350073, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р.

За результатами перевірки складений Акт № 901/230-01350073 від 28.12.2006р.

В Акті перевірки вчинено записи про заниження суми валового доходу та заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ в період липень 2005 року по березень 2006 року від реалізації послуг з давальницької сировини з пов'язаною особою -Товариством при обчисленні доходу від реалізації послуг пов'язаній особі не враховувались витрати, безпосередньо пов'язані з основною діяльністю.

На підставі Акта перевірки, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), керівником ДПІ 11 липня 2007 року прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0002922300/3 та 0000102300/3.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Відкритому акціонерному товариству «Вільногірський завод залізобетонних виробів»визначено суму податкового зобов'язання за платежем -3014010100, податок на додану вартість, у розмірі 56.861,00 грн. В їх числі 37.907,00 грн. за основним платежем.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Відкритому акціонерному товариству «Вільногірський завод залізобетонних виробів»визначено суму податкового зобов'язання за платежем -3011021000, податок на прибуток, у розмірі 47.845,00 грн. В їх числі 33.884,00 грн. за основним платежем.

Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спір між сторонами відсутній. За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, при розрахунку собівартості послуг пов'язаній особі Відкритим акціонерним товариством «Вільногірський завод залізобетонних виробів»не враховувались у повному обсязі загальновиробничі витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Так, з огляду на приписи підпункту 7.4.1 Закону (334/94-ВР) доход, отриманий платником податку від продажу пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни.

В той же час, згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі витрати також розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Включення при розрахунку собівартості послуг пов'язаній особі загальновиробничих витрат у повному обсязі, без використання бази розподілу, виходячи із відповідної потужності, не відповідає стандарту бухгалтерського обліку.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2008 року у справі № А23/374 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: М.А. Руденко