Постанова

від 18.01.2013 по справі 2а-13538/12/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2013 р. 11:24 Справа №2а-13538/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Івановій Ю.В. розглянувши за участю позивача ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1, представника позивача ОСОБА_2 - договір від 14.12.2012р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Міськрайонного управління Держкомзему у м. Саки та Сакському районі АР Крим

про визнання рішення незаконним.

Обставини справи: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Міськрайонного управління Держкомзему у м. Саки та Сакському районі АР Крим (далі відповідач) в якому просить: визнати незаконним рішення відповідача від 29.10.2012р. в частині відмови у виготовленні та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2455га, кадастровий номер 0124382200:02:001:0021, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що розташована по адресу: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова є незаконною, оскільки не заснована на нормах законодавства, а саме п. 2 ч. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 18.01.2013р. позов підтримали в повному обсязі та наполягали на задоволенні.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 28.01.2012р. не забезпечив, однак від нього 11.01.2013р. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника по наявним в справі матеріалам, а також надійшли письмові заперечення на адміністративний позову в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, зокрема зазначив, що позивачем не наданий повний пакет документів необхідних для виготовлення та видачі Державного акту на земельну ділянку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Іванівської селищної ради Сакського району АР Крим № 30 від 18.03.2011р. ОСОБА_3 затверджено технічну документацію з землеустрою в частині складання документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку та передана у власність земельна ділянка загальною площею 0,2455 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд у АДРЕСА_1 з земель раніше наданих в користування та межі яких визначені в натурі. Пунктом 3 зазначеного рішення закріплено - видати громадянки України ОСОБА_3 Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач є спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_3, оскільки є її донькою.

17.10.2012р. позивачем відповідачу надано заяву вх. № 686/01.1-28 про виготовлення та видачу Державного акту про право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку.

Листом від 29.10.2012р. вих. № 4069/01.1-28 відповідач відмовив позивачу у виготовленні та видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оцінюючи відмову відповідача у виготовленні та видачі державного акту, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядком, що визначав процедуру присвоєння кадастрового номера земельній ділянці та внесення відповідних даних до державного реєстру земель був Тимчасовий Порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затверджений Постановою КМУ від 18.08.2010р. № 749 (чинний на час відмови відповідача) (далі Тимчасовий порядок).

Відповідно до п. 14-3 Тимчасового порядку кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Постановою КМУ від 9 вересня 2009 р. № 1021 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі Постанова № 1021).

Відповідно до п. 13-2 Постанови № 1021 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви: 1) органу, який здійснює розпорядження землями державної або комунальної власності - у разі формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності; 2) набувача права на земельну ділянку; 3) спадкоємця громадянина України, щодо якого прийнято рішення про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки, прийняте відповідно до законодавства; 4) власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності - у разі формування земельної ділянки шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Перелік документів, які додають до заяви визначений пунктом 13-3 Постанови №1021, зокрема до заяви додаються, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з позначкою територіального органу Держземагентства про визначення кадастрового номера з рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність (користування) - у разі надання у власність (користування) земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення; копія документа, що підтверджує право спадкоємця на земельну ділянку, - у разі звернення спадкоємця громадянина України, щодо якого прийнято рішення про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки відповідно до законодавства. Забороняється вимагати подання документів та відомостей, не передбачених цим пунктом.

Як вже було зазначено судом вище, позивач 17.10.2012р. звернулась до відповідача із заявою про виготовлення та видачу Державного акту про право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку.

Згідно п. 13-4 Постанови № 1021 Територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації земельної ділянки у разі, коли: 1) заяву подала особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку; 2) земельна ділянка розташована на території іншої адміністративно-територіальної одиниці; 3) документи подані не в повному обсязі або не відповідають вимогам, установленим цим Порядком; 4) на титульному аркуші документації із землеустрою, у матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення земельної ділянки, та/або документах, що містять відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, їх частин, обмежень, угідь, відсутня позначка територіального органу Держземагентства про кадастровий номер земельної ділянки (дати його визначення та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи).

У разі відмови у державній реєстрації земельної ділянки територіальний орган Держземагентства протягом трьох робочих днів готує висновок про відмову в такій реєстрації та повертає подані документи для доопрацювання за актом приймання-передачі.

Аналізуючи вищезазначену норму Постанови №1021, суд дійшов висновку, що перелік підстав, коли відповідач зобов'язаний відмовити у державній реєстрації земельної ділянки є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, більш того, висновок про відмову повинен бути обґрунтований із зазначенням недоліків, які потрібно усунути заявнику.

У Листі від 29.10.2012р. вих. № 4069/01.1-28 відповідач взагалі не посилається на жодний підпункт п. 13-4 Постанови № 1021, не зазначає, що повинен здійснити позивач та які саме недостаючі документи повинен надати, у зв'язку з чим, на думку суду, цій Лист не є відповідним висновком про відмову в державній реєстрації земельної ділянки в розумінні Постанови № 1021, приписи якої чітко закріплюють підстави для відмови.

Отже, відмова відповідача, що оформлена Листом від 29.10.2012р. вих. № 4069/01.1-28 за своїм змістом суперечить даним встановленим в судовому засіданні, а тому вона на думку суду є протиправною.

Частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд зазначає, що судовий захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Так як позивачем не заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо виготовлення та видачі державного акту про право власності на земельну ділянку, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про виготовлення та видачу Державного акту на земельну ділянку від 16.10.2012р. (вх. 686/01.1-28 від 17.10.2012р).

Суд звертає увагу на те, що на час розгляду справи набрала чинності Постанова КМУ від 17.10.2012р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», яка містить розділ «Державна реєстрація земельної ділянки», де у п.п. 107, 109, 110, 111 закріплено, що Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності). Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ; 4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор, зокрема приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Отже, сам факт визнання судом протиправною відмову не відновлює порушеного права позивача, а тому реальне відновлення порушеного права позивача можливо тільки в разі зобов'язання відповідача в порядку передбаченому чинним законодавством повторно розглянути заяву позивача про виготовлення та видачу Державного акту на земельну ділянку від 16.10.2012р. (вх. 686/01.1-28 від 17.10.2012р) з урахуванням змісту цієї постанови.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 18.01.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 23.01.2013р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міськрайонного управління Держкомзему у м. Саки та Сакському районі АР Крим, що оформлена Листом від 29.10.2012р. вих. № 4069/01.1-28.

Зобов'язати Міськрайонне управління Держкомзему у м. Саки та Сакському районі АР Крим в порядку передбаченому чинним законодавством повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2012р. (вх. 686/01.1-28 від 17.10.2012р).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.