Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а/0470/14224/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14224/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області до Приватного підприємства «Екологія та медицина» про надання дозволу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в установі банку, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив прийняти рішення про надання дозволу щодо накладання арешту на кошти та інші цінності платника податків (ЄДРПОУ 30295734), що знаходяться в банку, обслуговуючого ПП«Екологія та медицина». В обґрунтування позову зазначив, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 59 545, 64 грн., який на момент звернення до суду з позовом є непогашеним.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. В своєму клопотанні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд справу розглядати в порядку письмового провадження за відсутності їх представника.

Відповідач в судове засідання свого представника також не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази. Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки кореспонденція направлена за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до вимог ч.4 ст.33 та ч.8 ст.35 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Екологія та медицина» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Як зазначає позивач, відповідач має податковий борг в сумі 59 545, 64 грн., у тому числі пені 8 535, 32 грн.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який відповідно до 14.1.175. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.14.1.162. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу підприємству направлено податкові вимоги від 29.07.2009 року за № 1/160 та 09.12.2009 року за №2/1853 докази чого наявні в матеріалах справи.

З метою встановлення наявності активів боржника, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська надіслано запити.

Так, згідно з довідкою з центрального серверу бази даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області за відповідачем автотранспортні засоби на правах приватної власності в числі зареєстрованих не значаться. Згідно відповіді КП «ДМБТІ» від 27.02.2012 нерухоме майно за підприємством не зареєстровано, при цьому Інспекція Держтехнагляду листом від 27.02.2012 року повідомила про відсутність інформації про реєстрації сільськогосподарської техніки за підприємством.

Згідно п.п.95.1.-95.3. ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, дослідивши доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено перелік прав органів державної податкової служби. Зокрема, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачене п.п.20.1.16., п.п.20.1.7. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п.20.1.16. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст.94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

Так, у відповідності до п.п.94.4. ст.94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз.2 п.п.94.6.2. п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п.7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за №9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України;

-наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, враховуючи закріплене КАС України обмеження права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи лише у випадках, встановлених Конституцією та законами України, податковий орган має також довести наявність підстав, передбачених п.п.20.1.16., п.п.20.1.7. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, що надають йому право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків (як вже зазначалося вище, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо такий платник перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу).

Проте, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку ПП «Екологія та медицина», ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області не надала суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей ПП «Екологія та медицина», що знаходяться на рахунках у банках даного підприємства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області до Приватного підприємства «Екологія та медицина» про надання дозволу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в установі банку - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 24.01.2013 року СуддяК.С. Кучма К.С. Кучма К.С. Кучма