Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-6102/12/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2012 р. Справа №2а-6102/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Юг-ресурс"

до Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Джанкоя"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - П'ятихатська сільська рада,

про визнання протиправними дій спонукання до виконання певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

07.06.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в державній реєстрації за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2006р. та зобов'язати його здійснити державну реєстрацію за ним права власності на квартиру № 2 за вказаною адресою шляхом внесення змін до електронного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Викладені в адміністративному позові вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється від зміни статусу 1/2 долі житлового дому та реєстрації за ТОВ Агрофірма "Юг-ресурс" права власності на квартиру № 2. Позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав проводити реєстрацію його права власності, надаючи квартирі № 2 статус 1/2 долі домоволодіння, оскільки в експлікації до плану будинку у технічному паспорті на вказаний житловий будинок рахується дві квартири (№ 1 та № 2), одна з яких на час звернення позивача з заявою про реєстрацію вже була зареєстрована на праві власності за родиною ОСОБА_1 - квартира № 1, тому за ТОВ Агрофірма "Юг-ресурс" повинно було бути зареєстровано право власності як на квартиру № 2, а не як на 1/2 долі.

Окрім цього, позивач зазначив, що в мировій угоді, на підставі укладення якої у нього виникло право власності, вказано що йому передається ціла будівля. Відмовляючи у реєстрації прав на нерухоме майно відповідач піддає сумніву правильність судового рішення, яке набрало законної сили та обов'язковим для виконання.

Відсутність реєстрації прав власності на належну позивачу власність у вигляді квартири АДРЕСА_1 створює для позивача великі труднощі у взаємовідносинах з податковою інспекцією, службами МНС та іншими власними структурами, а також унеможливлює повноцінно розпоряджатись цією власністю.

За поданим позовом, ухвалою суду від 08.06.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення його вимог заперечив, зазначивши про невідповідність вимог позивача наявним у нього документам. Наявні у позивача документи свідчать про те, що йому на праві власності належить 1/2 частки будинку номер АДРЕСА_1, проте це не вказує на те, що йому належить на праві власності квартира № 2 у цьому будинку, щодо реєстрації якої він просить суд визнати за ним право.

Третя особа, надавши суду письмові пояснення, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, просить суд розглянути справу за його відсутності. Відповідно до наданих пояснень, рада не заперечує проти задоволення позову ТОВ Агрофірма "Юг-ресурс" про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень в частині відмови у зміні державної реєстрації права власності на житлове приміщення АДРЕСА_1 відповідно до мирової угоди.

18.09.12р. з огляду на неявку представника відповідача, до початку судового засідання, представник позивача надав суду клопотання про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи доводи, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, надаючи оцінку доказам, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Юг-ресурс", ідентифікаційний код юридичної особи 30507236, уклавши мирову угоду з Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Агрофірма "Сад", яка затверджена ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим 24.01.2006р. у справі № 2-17/1079/2006, отримало у власність, у рахунок погашення заборгованості у сумі 119 160,00 грн. основні та оборотні кошти на загальну суму 119 101,83 грн., перелік яких перераховано у додатку № 1 до даної угоди. Відповідно до мирової угоди по справі № 2-17/1079-2006 від 20 січня 2006 року та Додатку № 1 до неї, до складу майна, переданого ТОВ Агрофірма "Юг-ресурс", увійшов житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 9 518,09 грн.

Відповідно до відбитку на ухвалі Господарського суду Автономної Республіки Крим 24.01.2006р. у справі № 2-17/1079/2006, вказане судове рішення зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.09.2007 року. З дослідженого судом Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Джанкойським міським бюро реєстрації та технічної інвентаризації, номер витягу 16077987 від 27.09.2007 ТОВ агрофірмі "Юг-ресурс" на праві приватної власності відповідно до мирової угоди від 20.01.2006 по справі № 1-17/1079-2006, затвердженої ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-17/1079-2006, належить 1/2 частки об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За даними технічного паспорту на житловий фонд індивідуального житлового фонду, будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1, складається з двох квартир, власники на які - різні. Квартира № 1 належить на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва виданого П'ятихатською сільською радою від 28.11.1993р. ОСОБА_1, ТОВ Агрофірма "Юг-ресурс" належить, відповідно до ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим 24.01.2006р. у справі № 2-17/1079/2006, 1/2 частка домоволодіння.

Перевіряючи правову оцінку обставин справи, встановлених судом обставини, аналізуючи норми матеріального права, які підлягають застосуванню для вирішення спору, щодо якого звернувся позивач із названим позовом до суду, суд зазначає, що згідно частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до вищенаведеної норми КАС України, предмет адміністративної юрисдикції становлять публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто обов'язковою стороною у таких спорах має бути представник публічної влади (орган державної влади, орган місцевого самоврядування тощо). При цьому юрисдикція адміністративних судів охоплює всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення. Йдеться про публічно-правові спори саме за участю суб'єктів владних повноважень. Виняток становлять лише спори щодо правовідносин, пов'язаних з процесом виборів чи референдуму, що віднесені до адміністративної юрисдикції незалежно від того, чи є у них стороною суб'єкт владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, щодо розв'язання якого позивач звернувся до суду, врегульовано положеннями Закону України від 01.07.2004р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 названого Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На вимогу частин першої, третьої статті 3 зазначеного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За приписами пункту 1 частини першої статті 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються права на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, зокрема, житлові будинки.

Приписами статті 15 вказаного Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, за змістом яких державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Нормами Конституції України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тобто, державній реєстрації на підставі рішень судів, які набрали законної сили, підлягають виключно такі речові права: право власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Позивач фактично ставить питання про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, саме квартирою № 2 цього домоволодіння. Виходячи з наявних у сторін документів, позивач просить суд, щодо одного і того ж майна, встановити, що це є одним і тим же майном, що належить позивачу, тобто встановити факт, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є протиправність дій відповідача та спонукання його до виконання певних дій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість правомірності дій відповідача відповідно до наданих йому законом повноважень, в межах його компетенції, встановлення факту відповідності дій відповідача з реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до поданих позивачем документів або встановлення відсутності такого факту тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що судовим рішенням, яке позивач вважає правовстановлювальним документом та за яким вже зареєстровано право власності на належне йому, не встановлено право власності за ТОВ Агрофірма "Юг-ресурс" саме на квартиру АДРЕСА_1, 97045.

Окрім цього, суд зазначає, що матеріали справи не містять рішення, яке б свідчило про відмову у проведення державній реєстрації прав власності на нерухоме майно за зверненням позивача із зазначенням підстави його відмови.

Вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється у порядку та у відповідності із положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб -це визначене законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Визначені Законом України від 01.07.2004р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної політики проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання відповідачем положень названого Закону є безумовним обов'язком відповідача.

Інші твердження позивача не спростовують зроблених судом висновків.

Як убачається з наведеного вище, досліджених судом доказів, норм матеріального права, що підлягають застосуванню при розгляді і вирішенні спору, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.

З положень статті 94 КАС України, в разі ухвалення судового рішення на користь сторони яка є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню з Державного бюджету України, не підлягають.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша