Рішення

від 29.01.2009 по справі 27/42/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/42/13

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" січня 2009 р.                                                                          Справа № 27/42/13

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Вереси", м. Дніпропетровськ

до  Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух", м. Бориспіль

про стягнення 106176,35 грн.

  Суддя           С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Гребенюк О.Ю. - довіреність;

від відповідача Новиков С.Ю. –довіреність;

суть спору:

           Товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Вереси" (далі –позивач) заявлено позов до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" (далі –відповідач) про стягнення 106176,35 грн., з яких 25175,55 грн. збитки від інфляції, 81000,80 грн. пеня.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.12.2008 р. справу №27/42 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції голови господарського суду Київської області А.С. Грєхова справу передано для подальшого провадження судді С.Ю.Наріжному.

 Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2009 р. справу прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй №27/42/13, а розгляд справи призначено на 29.01.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено позивачу своєчасно 44384 грн.  основного боргу, які були стягнені з відповідача на користь позивача за рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 07.05.2007 р. у справі № 16/83-07 (12/78), яке набрало законної сили згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2008 р. залишеною  в силі постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2008 р. У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем позивачу грошових коштів, які підлягають стягненню за рішенням суду від 07.05.2007 р. у справі № 16/83-07 (12/78), позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції та пеню.

27.01.2009 р. відповідач надав суду відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у позові та зазначає про пропуск позивачем строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.           

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України „Украерорух" в особі Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу (Замовник) та TOB НВП „Вереси" (Підрядник), 05.11.2003р. був укладений договір підряду №92/1 стр, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботу у відповідності до умов даного договору, а замовник - прийняти цю роботу та оплатити в установленому порядку.          

Відповідач виконані роботи по Договору у передбаченому порядку не прийняв, обов'язок щодо їх сплати не виконав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 07.05.2007 р. у справі №16/83-07 (12/78), яке набрало законної сили згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2008 р. залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2008 р. стягнуто з  відповідача на користь позивача 44384,00 грн. заборгованості за виконані роботи по Договору №92/1 від 05.11.2003р.

Відповідач сплатив позивачу заборгованість в сумі 44384 грн. 21.07.2008 р., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Таким чином судом встановлено, що у відповідач є таким що прострочив виконання  зобов'язання щодо оплати виконаних робіт по Договору на суму 44384 грн.

В зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено позивачу своєчасно кошти, які підлягали оплаті за виконані роботи по Договору №92/1 позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки у сумі 25175,55 грн., які нараховані за період з 01.04.2005 р. по 01.07.2008 р. та пеню у сумі 81000,80 грн., яка нарахована з 17.06.2007 р. по 17.06.2008 р. на суму 44384 грн.

Проте зазначені вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Зазначені інфляційні збитки і пеня підлягають нарахуванню з дня коли особа порушила виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 4 договору встановлено, що відповідач розраховується з позивачем платіжним дорученням –50% передоплати, а остаточний розрахунок робиться після закінчення робіт і підписання акта прийому-передачі виконаних робіт до 3-х робочих днів.

Як зазначили в судовому засіданні представники сторін та вбачається з  рішення по справі № 16/83-07 (12/78) відповідач остаточний акт приймання виконаних робіт не підписав і оплату фактично проведених робіт не здійснив.

Таким чином встановити на підставі пункту 4 Договору коли сплив триденний строк для остаточного розрахунку за Договором на підставі остаточного акту приймання робіт  неможливо, оскільки зазначеного акту не існую.

Стверджувати, що у відповідача у зв'язку із зазначеним не настав строк для виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт по Договору не має підстав, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007 р. вирішено стягнути з відповідача зазначену заборгованість по Договору на суму 44384 грн., а отже строк виконання зазначеного зобов'язання настав.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки як встановлено судом строк виконання зобов'язань за договором на підставі п. 4 встановити не можливо, а позивач відповідно до  ч. 2 ст. 530 ЦК України 11.03.2005 р. направив відповідачу претензію №7 щодо виконання грошового зобов'язання за договором, то суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті позивачу 44384 грн. заборгованості по Договору через сім днів після отримання відправленої 11.03.2005 р. претензії (з урахуванням триденного строку на доставляння листів в межах України) тобто з 22.03.2005 р.

Згідно розділі 7 договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від вартості робіт за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлено що зобов'язання відносно оплати виконаних позивачем робіт виникли у відповідача з 21.03.2005 р., то у зв'язку з  зазначеним позивач має право нараховувати пеню по Договору саме з 22.03.2005р. по 22.09.2005 р.  з урахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, позовна давність це категорія, яка визначає протягом якого терміну особа може звернутися за захистом порушеного права  до суду і отримати його, а не поняття, яке встановлює тривалість нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання є, зокрема, пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, вказана стаття визначає термін за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, з урахуванням комплексного аналізу норм Цивільного кодексу України та  Господарського кодексу України можна зробити висновок, що особа може звернутися до суду з позовом про стягнення пені протягом року (позовна давність) від дня, коли  зобов'язання має бути виконано при цьому строк за який буде нарахована дана пеня буде складати шість місяців від дня, коли  зобов'язання має бути виконано.

Враховуючи вищезазначене вимога позивача про стягнення з відповідача 81000,80 грн. пені за період з 17.06.2007 р. по 17.06.2008 р. є неправомірною, оскільки позивач не має права нараховувати пеню за цей період, а тому зазначена вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки у сумі 25175,55 грн., які нараховані за період з 01.04.2005 р. по 01.07.2008 р.

Що стосується вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції за період з 01.04.2005 р. по 01.11.2005 р. то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи знаходиться відзив відповідача, в якому він вказує про пропущення позивачем строку позовної давності та про застосування наслідків позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування збитків в листопаді 2008 р.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Позивачем не надано господарському суду доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності по вимозі про стягнення збитків від інфляції за період з 01.04.2005 р. по 01.11.2005 р., а тому, господарський суд відмовляє в задоволені позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції за період з 01.04.2005 р. по 01.11.2005 р. у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності за вказаний період.

Таким чином вимога про стягнення інфляційних збитків у сумі 25175,55 грн., які нараховані за період з 01.04.2005 р. по 01.07.2008 р. підлягають задоволенню частково в межах останніх трьох років з дати подання позову до суду, що за розрахунком суду  за період з 01.11.2005 р. по 01.07.2008 р. становить  23745,44 грн.

          Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.  

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" (Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; код 19477064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Вереси" (м. Дніпропетровськ, Молодогвардійська, 26-а, к. 3; код 20282680) 23745  (двадцять три тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 44 коп. –збитків від інфляції, а також судові витрати: 237 (двісті тридцять сім) грн. 45 коп. державного мита та  26 (двадцять шість) грн. 39 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 81000,80 грн. пені та 1430,11 грн. збитків від інфляції відмовити.

       Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                               Наріжний С.Ю.