Рішення

від 29.01.2009 по справі 14/3пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/3пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.01.09 р.                                                                                                       Справа № 14/3пд                               

за позовом Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”,

                    ЄДРПОУ 33760279, м.Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс

                           „Застава”, ЄДРПОУ 31492015, м.Маріуполь

про зобов'язання укласти договір

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Новикова Л.О.-юрисконсульт

від відповідача: Чекмак О.П.-фін. дир.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Застава”, м.Маріуполь, про спонукання відповідача укласти договір №93 з позивачем в редакції від 01.10.2008р. з урахуванням пункту 7.2 договору.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на п.2 ст.15 Закону України „Про енергозбереження”, згідно з яким передбачено відшкодування збитків постачальникам паливно-енергетичних ресурсів у разі невиконання договірних умов споживачами.

Відповідач у відзиві на позов без номера та дати, що надійшов на адресу суду 20.01.2009р., проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що його пропозиція щодо виключення п.7.2 зі спірного договору №93 від 01.10.2008р. є прийнятою позивачем.

Крім цього, як вказує відповідач, він як споживач теплової енергії згідно із ст.19 Закону України „Про теплопостачання” має право щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації виключно за фактично отриману теплову енергію, внаслідок чого вимоги про включення п.7.2 до спірного договору, згідно з яким передбачений обов'язок споживача у разі відключення від джерела теплопостачання до закінчення опалювального періоду, а також підключення теплопостачання пізніше, ніж починається опалювальний період, відшкодовувати збитки постачальнику у розмірі постійних витрат підприємства на виробництво теплової енергії згідно розрахунку постачальника, є неправомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно до п.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із ст.24 Закону України „Про теплопостачання” основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Таким чином, укладання договору на відпуск теплової енергії є обов'язковим для сторін в силу закону.

За приписами п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з ч.2 ст.181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

Як встановлено судом, 01.10.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №93 про відпуск теплової енергії.

За змістом ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно з відмітками, зробленими на останній сторінці договору №93 від 01.20.2008р., останній підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.

Зокрема, 29.10.2007р. відповідачем був складений протокол розбіжностей до договору №93 від 01.10.2008р.

Згідно з редакцією відповідача, останнім було запропоновано виключити з тексту договору №93 від 01.10.2008р. пункт 7.2 договору наступного змісту: згідно із ст.15 Закону України „Про енергозбереження” у разі відключення від джерела теплопостачання до закінчення опалювального періоду, а також підключення теплопостачання пізніше, ніж починається опалювальний сезон, споживач відшкодовує збитки постачальнику у розмірі постійних витрат підприємства на виробництво теплової енергії згідно розрахунку постачальника.

Вказаний протокол розбіжностей 31.10.2008р. був направлений відповідачем на адресу позивача, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №993/04.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як встановлено судом, всупереч вимог ст.181 Господарського кодексу України позивачем у двадцятиденний строк не було передано неврегульовані сторонами розбіжності щодо виключення п.7.2 з тексту договору №93 від 01.10.2008р. до суду.

Замість цього, позивачем згідно листа №450/04 від 11.11.2008р. на адресу відповідача було направлено протокол узгодження розбіжностей до договору №93 від 01.10.2008р.

За таких обставин, враховуючи, що згідно із ст.275 Господарського кодексу України, ст.24 Закону України „Про теплопостачання” укладання договору про відпуск теплової енергії є обов'язковим в силу закону, виходячи з того, що позивачем неврегульовані сторонами розбіжності не були передані у двадцятиденний строк з моменту отримання протоколу розбіжностей до договору №93 від 01.10.2008р. на розгляд суду, за висновками суду, пропозиції відповідача щодо виключення п.7.2 з тексту цього договору вважаються прийнятими, а договір №93 від 01.10.2008р. є підписаним сторонами в редакції відповідача, тобто, без врахування п.7.2 вказаного договору.

Крім цього, згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, обгрунтовуючи позовні вимоги про викладення договору №93 від 01.10.2008р. з урахуванням п.7.2 позивач у позовній заяві посилається на п.2 ст.15 Закону України „Про енергозбереження”.

Відповідно до п.2 ст.15 Закону України „Про енергозбереження” економічні заходи для забезпечення енергозбереження грунтуються на принципі взаємної економічної відповідальності і передбачають, зокрема, відшкодування збитків постачальникам паливно-енергетичних ресурсів у разі невиконання договірних умов споживачами.

Таким чином, вказаною нормою встановлений обов'язок, зокрема, споживача теплової енергії відшкодовувати збитки постачальнику теплової енергії у разі невиконання умов укладеного між сторонами договору.

Проте, згідно з вказаним законом відсутній обов'язок споживача теплової енергії отримувати останню виключно протягом опалювального періоду, або обов'язок споживача у разі відмови від отримання теплової енергії протягом опалювального сезону відшкодовувати постачальнику певні збитки.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Тобто, законодавчо встановлено право та обов'язок відповідача як споживача теплової енергії оплачувати її вартість за фактично отримані обсяги.

При цьому, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального коедксу України не визначено норми, якою б був встановлений обов'язок відповідача приймати теплову енергії протягом певних періодів, а також сплачувати вартість теплової енергії, у разі відмови у її отриманні.

Згідно із ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, відповідач має право самостійно обирати час, протягом якого він бажає отримувати теплову енергію від позивача та сплачувати вартість фактично отриманої теплової енергії.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про спонукання відповідача укласти договір №93 з позивачем в редакції від 01.10.2008р. з урахуванням пункту 7.2 договору підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,                                          

                                                   ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Застава”, м.Маріуполь про спонукання Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний комплекс „Застава”, м.Маріуполь укласти договір №93 з Комунальним комерційним підприємством „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь в редакції від 01.10.2008р. з урахуванням пункту 7.2 договору.

В судовому засіданні 29.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 29.01.2009р.

               Суддя