Рішення

від 03.02.2009 по справі 6/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/238

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.02.09 р.                                                                                                       Справа № 6/238                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Д.Подколзіної  

при секретарі Настич Л.Г.

розглянувши матеріали справи за первісним позовом:  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області

до відповідача Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області

за участю третьої особи

про стягнення  103 825грн. 80коп.

за зустрічною позовною заявою:

за позовом Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області

за участю третьої особи

про визнання договору №1-хр від 01.02.2005р. недійсним

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічною позовною заявою) – Литвиненко О.В. – директор на підставі протоколу №3 від 01.11.2005р.

від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічною позовною заявою) – Чередниченко В.І. – представник по довіреності №03/09 від 01.09.2009р.

від третьої особи -

                                                                Відповідно ст.77 ГПК України у судових

                                                                засіданнях з 12.01.2009р. по 21.01.2009р.   

                                                                оголошувалася перерва для представлення  

                                                                сторонами додаткових документів по справі,          

                                                                з 21.01.2009р. по 03.02.2009р., для

                                                                оголошення тексту рішення.

            Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області  основного боргу за зберігання майна у сумі 54 000грн., інфляційних у сумі 26 357грн. 40коп., 3% річних у сумі 3 758грн. 40коп. та пені у сумі 19 710грн. відповідно договору №1-хр від 01.02.2005р.  (Усього 103 825грн. 80коп.).  

         Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.01.2009р. заперечив проти позовних вимог та пояснив, що дані вказані в преамбулі договору не відповідають дійсності, так як відповідно наказу голови правління ВАТ „КЗВВ” №80-к від 07.02.2005р. Будаєв Олександр Валерійович 07.02.2005р. був призначений на посаду директора ДП „НВО ЗЗВВ” ВАТ „КЗВВ” на підставі особистої заяви.

         У процесі слухання справи Дочірнє підприємство “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області звернулося до  господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області  про визнання недійсним договору №1-хр від 01.02.2005р., яку ухвалою від 12.01.2009р. суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом по справі №6/238.    

         Відповідач за зустрічною позовною заявою у відзиві вих.08/01-09 від 12.01.2009р. заперечив проти зустрічного позову та пояснив, що позивач за зустрічною позовною заявою своїми діями підтвердив дійсність договору №1-хр від 01.02.2005р. направивши у адресу ТОВ „Верстатобідівник” лист №24 від 25.07.2006р., в якому вимагав повернути зі збереження майно. Крім того, наполягав на тому, що позивачем за зустрічною позовною заявою пропущений строк позовної давності.    

        19 січня 2009р. відповідач за первісним позовом звернувся до суду з уточненням до відзиву на позовну заяву та до зустрічної позовної заяви, в якому пояснив, що на момент укладання договору печатка на підприємстві не існувала, виготовлена Краматорським відділенням Донецької торгово-промисловою палатою лише 12.09.2005р., про що свідчить акт виготовлення печатки №ПШ-493 від 12.09.2005р. Також, наполягав на тому, що на момент укладання договору та акту прийому-передачі Будаєв О.В. не займав посаду директора підприємства, статутними документами не був уповноважений на право підпису. Тому, просив суд направити матеріали справи №6/238 у слідчі органи. Крім того, наполягав на тому, що по вказаному договору між сторонами вартість послуг по збереженню у розмірі 3 000грн. у місяць не погоджувалися, рахунки по послугам за весь період договору не виставлялися. Зазначає, що відповідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності у нього закінчується 30.06.2009р. Суд відхиляє прохання відповідача про надіслання матеріалів справи до слідчих органів, оскільки на час розгляду справи у суду немає ніяких документів, які б підтверджували факт підробки печатки.  

          У процесі слухання справи позивач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог відповідно ст.22 ГПК України, у зв”язку з пропуском позивачем строку позовної давності для стягнення пені, тому просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом основний борг у сумі 54 000грн., інфляційні у сумі 27 561грн. 60коп., 3% річних у сумі 3 947грн. 40коп. (Усього 85 509грн.) Суд приймає до уваги дане клопотання та розглядає справу по суті.

          Відповідач за зустрічною позовною заявою звернувся до суду з заявою, в якій просить суд при розгляді зустрічної позовної заяви застосувати строк позовної давності відповідно  ст.267 ЦК України. Суд задовольняє дану заяву  та застосовує строк позовної давності.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

          1 лютого 2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області та Дочірнім підприємством “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області був укладений договір  №1-хр, згідно умов якого позивач (далі по тексту-зберігач) взяв на себе зобов”язання зберігати трактор УРСУС 1634 (4/VD) в кількості 2шт. (далі по тексту-майно), передане йому по акту приойму-передачі та повернути це майно по першій вимозі відповідача, а відповідач (далі по тексту- поклажодавець) зобов”язався оплатити позивачу послуги по зберіганню майна у розмірі 3 000грн., з урахуванням ПДВ-20% у місяць за майно на протязі усього періоду дії даного договору.

           Актом прийому-передачі майна від 01.02.2005р. до договору №1-хр від 01.02.2005р. позивач прийняв, а відповідач передав відповідно умовам договору відповідального зберігання наступне майно, а саме: трактор УРСУС 1634 (4/VD) в кількості 2шт.  

           Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору у період з 01.02.2005р. по 04.08.2006р. зберігав на відповідальному зберіганні майно (трактори УРСУС 1634 (4/VD)). У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази зберігання майна, а саме: акти прийому-передачі майна від 01.02.2005р. і від 04.08.2006р. до договору №1-хр від 01.02.2005р., які підписані уповноваженими особами обох підприємств та скріплені печатками, і переконав суд у факті зберігання майна Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області.

Зберігач ніс повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження майна поклажодавця у розмірі, встановленим діючим законодавством (п.3 договору).

 Пунктом 4 договору №1-хр від 01.02.2005р. сторони  встановили, що відповідач здійснює оплату позивачу послуг по зберіганню майна у розмірі 3 000грн. з урахуванням ПДВ-20% у місяць за майно на протязі усього періоду дії даного договору.

           30 червня 2006р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу за вих.№30/06, в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку перерахувати грошові кошти в рахунок сплати заборгованості по договору у сумі 51 000грн., але відповідач заборгованість не сплатив.

           Умовами укладеного договору сторони передбачили, що майно повинно бути повернуто зберігачем по першій вимозі поклажодавця. З такою вимогою відповідач за первісним позовом звернувся до позивача 27 липня 2006р., в якій просив зберігача повернути майно, а саме: трактор УРСУС 1634 (4/VD) у кількості 2шт. відповідно договору №1-хр від 01.02.2005р. Також повідомив про те, що автотранспорт відповідача буде поставлений під завантаження 27.07.2006р.

Листом вих.№30/07 від 31.07.2006р. позивач за первісним позовом повідомив відповідача про готовність ним повернути майно, яке знаходиться на відповідальному зберіганні відповідно укладеного договору. Також, просив здійснити оплату за зберігання майна.

02 серпня 2006р. позивач за первісним позовом вдруге звернувся до відповідача з листом вих.№02/08, в якому пояснив, що ТОВ „Верстатобудівник” у повному обсязі виконало взяті на себе зобов”язання та вважає, що договір №1-хр від 01.02.2005р. втратив силу.     

Актом прийому-передачі майна від 04.08.2006р. до договору №1-хр від 01.02.2005р. позивач передав, а відповідач прийняв зі зберігання відповідно умовам договору відповідального зберігання наступне майно, а саме: трактор УРСУС 1634 (4/VD) в кількості 2шт. Відповідач претензій по кількості, якості та комплектності майна не мав. Але відповідач свої зобов”язання за договором не виконав, в результаті чого у Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області перед позивачем виник борг за зберігання майна у сумі 54 000грн., який до теперішнього часу ним не погашений.

         Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  (ст.525 ЦК України).

         Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов'язання   по оплаті послуг по зберіганню майна  своєчасно  не виконав.

         Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону              відповідачу нараховані інфляційні у сумі 27 561грн. 60коп., 3% річних у сумі 3 947грн. 40коп., які також  підлягають стягненню у повному обсязі.    

         Суд відхиляє ствердження відповідача за первісним позовом стосовно того, що по вказаному договору між сторонами вартість послуг по зберіганню у розмірі 3 000грн. у місяць не погоджувалася, оскільки пунктом 4 вищевказаного договору сторони чітко визначили його розмір з урахуванням ПДВ 20%. Також, суд вважає, що ствердження відповідача за первісним позовом відносно того, що позивач за первісним позовом повинен був виставляти відповідачу рахунки-фактури по зберіганню майна за весь період дії договору є неспроможнім, так як умовами договору №1-хр від 01.02.2005р. сторони не передбачили такі умови.

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем за первісним позовом до теперішнього часу  надані позивачем послуги по зберіганню майна у сумі 54 000грн. не оплачені, то суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими  та підлягаючими задоволенню.

         З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита,  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом треба віднести на відповідача за первісним позовом пропорційно стягнутої суми, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

          У процесі слухання справи Дочірнє підприємство “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області звернулося до  господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області про визнання недійсним договору №1-хр від 01.02.2005р.

        Зустрічний позов мотивований тим, що на момент укладання договору №1-хр від 01.02.2005р.  печатка на підприємстві не існувала, вона була виготовлена Краматорським відділенням Донецької торгово-промисловою палатою лише 12.09.2005р., про що свідчить акт виготовлення печаті №ПШ-493 від 12.09.2005р. Також наполягав на тому, що на момент укладання договору та акту прийому-передачі Будаєв О.В. не займав посаду директора підприємства, статутними документами не був уповноважений на право підпису.  

На підставі цього, позивач просить суд визнати недійсним договір №1-хр від 01.02.2005р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області та Дочірнім підприємством “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту витребування майна відповідачем (п. 9 договору).

Договір №1-хр від 01.02.2005р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Суд вважає договір №1-хр від 01.02.2005р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.

Відповідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

Позивач за зустрічною позовною заявою обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми.

Вирішуючи спори про визнання угод недійними, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)  вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п”ятою та шостою статті 203 цього Кодексу:

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ч.2 ); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір №1-хр від 01.02.2005р. був укладений між юридичними особами, а саме: з боку зберігача - Товариством з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області в особі директора Будаєва Олександра Валерійовича, з іншого боку – поклажодавцем Дочірнім підприємством “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області  в особі директора Вовченко В.Н.

За своєю правовою природою договір №1-хр від 01.02.2005р. є договором зберігання.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов”язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст.936 ЦК України).

Укладений між сторонами договір містить в собі предмет, зобов”язання сторін, умови передачі речі на зберігання (пункт 1,2), відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі (пункт 3), плату за зберігання (пункт 4), відповідальність сторін (пункт 5), строк дії договору (пункт 9), прикінцеві положення (пункт 10).

Пунктом 4 договору №1-хр від 01.02.2005р. сторони  встановили, що відповідач здійснює оплату позивачу послуг по зберіганню майна у розмірі 3 000грн. з урахуванням ПДВ-20% у місяць за майно на протязі усього періоду дії даного договору.

Статтєю 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Підписавши договір №1-хр від 01.02.2005р. вважається, що сторони дійшли згоди відносно всіх умов даного договору.

Статтєю 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України,  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Змістом договору є ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані в договорі.      

       Оцінюючи підстави щодо визнання угоди недійсною, на підставі того, що договір зберігання від імені ДП “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області підписаний не уповноваженою особою, яка перевищила повноваження при укладанні договору, суд керується статтею 215 ЦК України, якою встановлюються загальні підстави і наслідки недійсності угод, а саме ті, що не відповідають вимогам, встановленим ч.1-3, ч.5 та ч.6. ст. 203 ЦК України.

       З урахуванням статті 241 ЦК України, якою передбачено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, що також вказано у Листі Міністерства Юстиції України N 19-14-587 «Щодо підписання уповноваженою особою письмового правочину та обов'язковості скріплення його печаткою» від 10.10.2005 року.

В свою чергу Вищий Арбітражний Суд України у Роз'ясненнях N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. та Державний Комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у Листу N 1-222/1001 від 21.02.2003 р., визначає, що відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 наступне схвалення будь-яким чином юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

Як вбачається з матеріалів справи, господарчі та організаційно-розпорядчі відносини відповідача з позивачем, тривали на протязі певного часу (обмін листами, підписанням актів прийому-передачі майна).

Відповідачем, без зауважень по кількості, якості та комплектності майна, був підписаний акт прийому-передачі майна від 04.08.2006р. до договору №1-хр від 01.02.2005р., який свідчить про те, що вищевказаними діями сторони виконували положення такої угоди, схвалюючи її вищезазначеними засобами.

Враховуючи надані позивачем послуги по зберіганню майна, а також те, що трактори УРСУС 1634 (4/VD)) у кількості 2шт. були фактично передані відповідачем позивачу та повернуті відповідачу, суд вважає, що зазначені дії свідчать про схвалення зазначеної угоди. Тому, суд вважає укладену угоду сторін дійсною з моменту її укладення.

          Суд відхиляє ствердження позивача за зустрічним позовом стосовно того, що на момент укладання договору №1-хр від 01.02.2005р.  печатка на підприємстві не існувала та була виготовлена Краматорським відділенням Донецької торгово-промисловою палатою лише 12.09.2005р., так як у суду на момент розгляду позову немає жодних доказів того, що печатка ДП “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” не є печаткою даного підприємства. Акт Краматорського відділення Донецької торгово-промислової палати №ПШ-493 від 12.09.2005р. містить відомості лише про те, що останнім була  виготовлена печатка, але ні яким чином не містить відомостей про те, що на момент укладання договору №1-хр від 01.02.2005р. печатка на підприємстві не існувала. Крім того, позивачем за зустрічною позовною заявою не представлені суду установчі документи з яких би вбачалось, що Будаєв О.В. зазначеними документами не був уповноважений на право підпису договору №1-хр від 01.02.2005р. та акту прийому-передачі майна від 04.08.2006р.   

         Статтею 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав позивач за зустрічною позовною заявою знав або повинен був знати, ще 01.02.2005р., тобто в день передачі майна на зберігання, але позивач за зустрічним позовом не скористався цим правом. Зустрічна позовна заява позивачем була надіслана до суду 30.12.2008р. і таким чином, по вимогам позивача закінчився строк позовної давності.

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмовити у позові,  але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи зі змісту ст.267 ЦК України, поважними можливо визнати лише такі обставини, які є об”єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов”язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних правовідносин певних дій.

Позивачем не заявлялося клопотання про відновлення строку позовної давності.

Позивач не був позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №1-хр від 01.02.2005р. в межах строку позовної давності.

  На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору №1-хр від 01.02.2005р. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

 З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічною позовною заявою треба віднести на позивача за даним позовом.

         Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, ч.1-3, 5,6 ст.203, ч.1 ст.215,  257, 261, 267, 525, 526, 625, 627, ч.1 ст.628, 632, 936 Цивільного кодексу України, п.4 ст.179 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 60, 82,  84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                 В И Р І Ш И В  :

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області до Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області про стягнення 85 509грн.  задовольнити повністю.

 Стягнути з Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” (84306 м.Краматорськ, Донецької області, вул.Орджонікідзе,6, п/р26003301511858 в АК „Промінвестбанк” м.Краматорськ МФО 334141, ЄДРПОУ 30462922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” (84306 м.Краматорськ, Донецької області, вул.Сахалинська,4, п/р26005959968084 в філії ПУМБ м.Донецька МФО 335537, ЄДРПОУ 32441930) основний борг у сумі 54 000грн., інфляційні у сумі 27 561грн. 60коп., 3% річних у сумі 3 947грн. 40коп., витрати по сплаті держмита у сумі 855грн. 09коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

  У задоволенні зустрічної позовної заяви Дочірнього підприємства “Науково-виробниче об'єднання Краматорський завод важкого верстатобудування” Відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верстатобудівник” м.Краматорськ, Донецької області про визнання недійсним договору №1-хр від 01.02.2005р. відмовити.

         У судовому засіданні 03.02.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.  

         Повний текст рішення виготовлений та підписаний  04.02.2009р.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

         Видати наказ після набрання рішення законної сили.

               Суддя