Рішення

від 28.01.2013 по справі 910/140/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/140/2013 28.01.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІСА-Гінгер-Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Бізнес Систем Груп» простягнення 17 931,41 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Синчанський С.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСА-Гінгер-Україна» (надалі - ТОВ «ВІСА-Гінгер-Україна») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Бізнес Систем Груп» (надалі - ТОВ «Смарт Бізнес Систем Груп») про стягнення 17 931,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №110313-3 від 28.03.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14 160,01 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 151,08 грн. та 3% річних у розмірі 620,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.01.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54, оф. 1, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15659184 від 22.01.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2011 р. між ТОВ «ВІСА-Гінгер-Україна» (продавець) та ТОВ «Смарт Бізнес Систем Груп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №110313-3 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставляти покупцеві товар, у кількості, в асортименті та по цінам, що узгоджуються в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього договірну ціну.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна одиниці товару містить у собі вартість митного очищення, ПДВ, ціну товару, упакування, оформлення необхідної документації, а також інших витрат, і вказується в специфікації.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 днів після отримання товару.

На виконання умов Договору у період з 01.01.2011 р. по 11.10.2012 р. позивачем поставлялась, а відповідачем частково оплачувалась продукція за видатковими накладними, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 14 160,01 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму 1 260 975,45 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.4 Договору та видаткової накладної, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар не протягом 30 днів після отримання товару.

Відповідачем частково оплачено поставлену продукцію на загальну суму 1 246 815,44 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 14 160,01 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Смарт Бізнес Систем Груп» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ВІСА-Гінгер-Україна» про стягнення з ТОВ «Смарт Бізнес Систем Груп» заборгованості у розмірі 14 160,01 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 151,08 грн. та 3% річних у розмірі 620,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 12.07.2011 р. по 25.12.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку несвоєчасної заміни неякісного товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за договором за кожний день прострочення заміни.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, нарахованої в розмірі 3 151,08 грн. за період з 12.07.2011 р. по 25.12.2012 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування пені припиняється 11.01.2012 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленої за Договором продукції за період з 12.07.2011 р. по 11.01.2012 р. у розмірі 1 106,42 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (2 044,66 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 620,32 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Смарт Бізнес Систем Груп» на користь ТОВ «ВІСА-Гінгер-Україна» заборгованості у розмірі 14 160,01 грн., пені у розмірі 1 106,42 грн. та 3% річних у розмірі 620,32 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2 044,66 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСА-Гінгер-Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Бізнес Систем Груп» (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54, оф. 1; ідентифікаційний код 37413489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСА-Гінгер-Україна» (03026, м. Київ, вул. Червоноармійська, 135; ідентифікаційний код 34972231) заборгованість у розмірі 14 160 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 01 коп., пеню у розмірі 1 106 (одна тисяча сто шість) грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 620 (шістсот двадцять) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 425 (одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн. 97 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2013 р.

Суддя В.П. Босий