Рішення

від 03.01.2013 по справі 19/089-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" січня 2013 р. Справа № 19/089-12

За позовом Приватного підприємства «Ерідан», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплюкс», с. Зікрачі

Кагарлицького району Київської області;

про розірвання договору та стягнення 21219,07 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Хіміч Б.С. (довіреність б/н від 18.07.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ерідан»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплюкс»(надалі -відповідач) про розірвання договору та стягнення 21219,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 11/01-01 від 11.01.2011 р. не приступив та не виконав в обумовлений вказаним договором строк підрядні роботи, у зв'язку з чим позивач просить розірвати Договір № 11/01-01 від 11.01.2011 р. та стягнути з відповідача 21219,07 грн., які були перераховані останньому в якості передоплати за витратні матеріали.

Ухвалою від 12.11.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/089-12 та призначив її розгляд на 04.12.2012 р.

До початку розгляду справи від позивача через загальний відділ господарського суду 04.12.2012 р. надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на на помилку, допущену при складанні позовної заяви, а саме: відсутність у прохальній частині позову вимоги про розірвання договору, уточнює позовні вимоги та просить суд розірвати Договір № 11/01-01 від 11.01.2011 р. та стягнути з відповідача 21219,07 грн.

Присутній у судовому засіданні 04.12.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та подав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані судом документи не подав.

В подальшому, ухвалами від 04.12.2012 р. та від 24.12.2012 р. розгляд справи відкладався.

Присутнім у судових засіданнях 04.12.2012 р., 24.12.2012 р. та 03.01.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.11.2012 р., від 04.12.2012 р. та від 24.12.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 12.11.2012 р., від 04.12.2012 р. та від 24.12.2012 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та яка підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.12.2012 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2011 р. між позивачем (за договором -замовник) та відповідачем (за договором -підрядник) був укладений Договір № 11/01-11, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельні роботи вхідної групи бізнес-центру «Ерідан», розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Андрющенко, 4 Г, у відповідності із кошторисами та іншими додатками, що погоджуються обома сторонами письмово та являються невід'ємною частиною цього договору. Виконавець проводить будівельні роботи своїми силами та інструментами. Замовник доручає Виконавцю забезпечення виконуваних робіт витратними матеріалами, на що складається кошторисний розрахунок погоджений обома сторонами, який є Додатком до даного договору та являється невід'ємною його частиною. Оплата вартості цих витратних матеріалів та витрат на їх доставку проводиться на умовах повної передоплати згідно п. 4.2. даного договору (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. 3.4. договору, всі роботи по даному договору по узгодженню із замовником складаються з 1 (одного) етапу, крім робіт, які будуть додатково доручені виконавцю та описані в Додатковій угоді. На роботи та матеріали, які доручаються для виконання виконавцю, складені кошториси, що визначають об'єм, склад і вартість робіт та матеріалів. Всі ці документи є Додатками до даного договору та являються невід'ємною його частиною. Виконавець приступає до проведення робіт після внесення замовником передоплати за згідно п.4.2 даного договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, вартість робіт по договору визначена згідно кошторисного розрахунку вартості робіт і витратних матеріалів, вказаних в кошторисі (кошторисах), що являються невід'ємною частиною даного договору. Оплата за роботи та матеріали здійснюється наступним чином: - замовник оплачує виконавцю 100% вартість матеріалів, що складає 21219 грн. 07 коп. відповідно до Кошторису № 11/01-03 від 11.01.2011 р. після підписання договору та до початку виконання робіт виконавцем; - замовник оплачує виконавцю загальну вартість виконаних робіт в розмірі 6045 грн. 30 коп. відповідно до Кошторису №11/01-01 від 11.01.2011 р. після підписання Акту здачі-прийняття виконаних робіт в термін 5- ть робочих днів; - замовник оплачує виконавцю загальну вартість виконаних робіт в розмірі 9861 грн. 24 коп. відповідно до Кошторису №11/01-02 від 11.01.2011 р. після підписання Акту здачі-прийняття виконаних робіт в термін 5-ть робочих днів.

Згідно з п. 5.1. договору, виконавець взяв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи по будівництву вхідної групи в термін 60 (шістдесят) календарних днів, з моменту отримання передоплати за роботи та матеріали.

Як вбачається з наданих суду доказів, між сторонами також були підписані кошториси № 11/01-01 від 11.01.2011 р. на суму 6045,30 грн., № 11/02-01 від 11.01.2011 р. на суму 9861,24 грн. та № 11/01-03 від 11.01.2011 р. на суму 21219,07 грн., що є Додатками № 1 до Договору № 11/01-01 від 11.01.2011 р.

На виконання п.4.2. договору, згідно кошторису № 11/01-03 від 11.01.2011 р. та на підставі рахунку-фактури № 11/01-01 від 14.01.2011 р., позивач перерахував на рахунок відповідача суму передоплати за витратні матеріали в розмірі 21219,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 17.01.2011 р.

Проте, відповідач, як виконавець, свої зобов'язання за договором не виконав, не приступивши до виконання робіт, у зв'язку із чим 03.02.2011 р. позивач рекомендованою поштою з описом вкладення надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 07, в якому просив останнього приступити до виконання робіт або розірвати договір та повернути кошти. Відповіді на зазначений лист позивач не отримав.

При цьому, підтвердженням виконання умов договору є підписання сторонами актів виконаних робіт.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У частині другій та третій ст. 188 Господарського кодексу України вказано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом встановлено, що позивачем згідно з нормами законодавства було попереджено відповідача листом за вих. № 07 від 03.02.2011 р., про його намір розірвати договір підряду.

Оскільки відповідач роботи за договором, які б відповідали умовам замовлення не виконав, а суму передплати позивачу не повернув, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено той факт, що він виконав зобов'язання за договором на суму передплати.

З огляду на наведене господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про розірвання Договору № 11/01-01 від 11.01.2011 р. є обґрунтованими, документально підтвердженими, і відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача здійснену ним передоплату у розмірі 21219,07 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив передоплату за Договором № 11/01-01 від 11.01.2011 р. у розмірі 21219,07 грн., проте відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо виконання будівельних робіт вхідної групи бізнес-центру «Ерідан», розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Андрющенко, 4 Г.

З огляду на наведене господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 21219,07 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, і відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 11/01-11, укладений між Приватним підприємством «Ерідан»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплюкс»11.01.2011 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплюкс» (09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі; вул. Б.Хмельницького, 26; код ЄДРПОУ 33776011) на користь Приватного підприємства «Ерідан»(03113, м. Київ, вул. Лагерна, 30; код ЄДРПОУ 30181190) 21219 (двадцять одну тисячу двісті дев'ятнадцять) грн. 07 коп. -передоплати, 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.01.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін