Рішення

від 31.01.2013 по справі 8/5014/3072/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.13 Справа № 8/5014/3072/2012

За позовом Приватного підприємства "Контрактпром", м. Стаханов Луганської області,

до Підприємства Перевальської виправної колонії №15, м. Перевальськ Луганської області, -

про стягнення 252 557 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Чернєв В.І. - керівник, - паспорт серії ЕН №505956, виданий Кам'янобрідським РВ УМВСУ в Луганській обл. 29.06.06 року; довідка ЄДРПОУ АБ №069768 від 17.07.08 року; Березовський Ю.В. - адвокат, - посвідчення №38 від 27.07.12 року; свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №464 від 21.01.98 року;

від відповідача - Шеліхова В.А. - в.о. юрисконсульта, - довіреність №26/9347 від 29.12.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у розмірі 252557,00 грн., нарахованого ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №82-09, укладеного між сторонами 23.10.09 року.

В ході розгляду цього спору судом встановлено, що позивач у позовній заяві (а.с.2-6) невірно вказав назву відповідача, а саме: виклав її у наступній редакції: "Підприємство Перевальської виправної колонії №15". Однак згідно довідці з ЄДР №15463832 від 25.12.12 року (а.с.79-83), наданій на вимогу суду державним реєстратором виконкому Луганської міської ради, - з 13.08.12 року відбулося перейменування цієї юридичної особи, у зв'язку з чим правильною її назвою є "Державне підприємство "Підприємство Перевальської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№15)" (а.с.79-83).

За таких обставин судом при винесенні ухвал по даній справі припущена описка у назві відповідача, яка відповідно до приписів ст. 89 ГПК України підлягає виправленню, а назва відповідача - викладенню у правильній редакції, а саме: "Державне підприємство "Підприємство Перевальської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№15)".

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 17.12.12 року до 03.01.13 року - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 03.01.13 року до 17.01.13 року - у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 17.01.13 року до 31.01.13 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 31.01.13 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги (відзив на позов від 17.01.13 року за вих. №б/н) (а.с.111).

З урахуванням позиції відповідача по даній справі суд при вирішенні спору керується нормою, викладеною у частині 5 ст.78 ГПК України, відповідно до якої у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У даному випадку повне визнання позову відповідачем суперечить чинному законодавству, про що йдеться нижче у цьому рішенні.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

23.10.09 року між позивачем (продавець) та Підприємством Перевальської виправної колонії №15, яке у подальшому було перейменоване у Державне підприємство "Підприємство Перевальської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№15) (а.с.86-98) (покупець), у простій письмовій формі, укладено договір №82-09 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар - вугілля (п.1.2) на умовах, оговорених у п.4.1 договору щодо кількості та асортименту (п.1.1).

Ціна за одиницю товару згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною чинного договору (п.2.1).

Днем поставки вважається день фактичної передачі товару покупцеві (п.3.2).

Транспортні витрати покладаються на покупця (п.3.6).

Порядок розрахунків визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору (п.4.1).

Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на рахунок продавця (п.4.2).

У випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору однією із сторін винна сторона відшкодовує збитки (п.6.1).

У випадку прострочення платежу покупцем останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої та чинної у період прострочення, за кожен день прострочення, від суми простроченого платежу (п.6.2).

Договір набирає чинності від дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 року (п.9.1). Продовження терміну його дії здійснюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору впродовж 20 днів від дня закінчення терміну його дії (п.9.2) (а.с.22-23).

23.10.09 року, 25.11.09 року, 01.02.10 року, 01.03.10 року та 01.04.10 року сторони підписали додатки до основного договору (специфікації), у кожному з яких зазначено вид товару - вугілля, - який підлягає поставці на користь покупця, та вказано, що у всьому іншому, що не оговорено цим додатком, сторони керуються договором купівлі-продажу №82-09 від 23.10.09 року (а.с.64-68).

Судом звернуто увагу на те, що у жодному з додатків (специфікації) не визначено порядок та термін оплати покупцем вартості отриманого товару.

04.01.10 року сторони уклали додаткову угоду до основного договору та продовжили термін його дії до 04.01.10 року (а.с.69).

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку, а також позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)видаткові накладні , кожна з яких містить докази отримання зазначеного в них товару уповноваженою особою покупця:

№КП-0047 від 23.10.09 року на отримання 32 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 12480,00 грн. (з ПДВ);

№КП-053 від 25.11.09 року на отримання 32 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 12480,00 грн. (з ПДВ);

№КП-054 від 25.11.09 року на отримання 33 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 12870,00 грн. (з ПДВ);

№КП-055 від 25.11.09 року на отримання 33 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 12870,00 грн. (з ПДВ);

№КП-056 від 26.11.09 року на отримання 33 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 12870,00 грн. (з ПДВ);

№КП-057 від 26.11.09 року на отримання 34 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 13260,00 грн. (з ПДВ);

№КП-063 від 23.12.09 року на отримання 28,5 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 11115,00 грн. (з ПДВ);

№КП-064 від 23.12.09 року на отримання 28 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 10920,00 грн. (з ПДВ);

№КП-065 від 23.12.09 року на отримання 30 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 11700,00 грн. (з ПДВ);

№КП-066 від 23.12.09 року на отримання 30 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 11700,00 грн. (з ПДВ);

№КП-067 від 24.12.09 року на отримання 30 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 11700,00 грн. (з ПДВ);

№КП-068 від 24.12.09 року на отримання 30 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 11700,00 грн. (з ПДВ);

№КП-069 від 24.12.09 року на отримання 30,5 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 11895,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000003 від 27.02.10 року на отримання 36,1 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 14079,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000004 від 27.02.10 року на отримання 35,4 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 13806,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000005 від 27.02.10 року на отримання 35,8 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 13962,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000006 від 27.02.10 року на отримання 35,8 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 13962,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000007 від 27.02.10 року на отримання 36,2 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 14118,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000008 від 27.02.10 року на отримання 38,1 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 14859,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000009 від 27.02.10 року на отримання 33,8 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 13182,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000010 від 04.03.10 року на отримання 9,9 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 3861,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000011 від 04.03.10 року на отримання 9,9 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 3861,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000012 від 05.03.10 року на отримання 9,9 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 3861,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000013 від 05.03.10 року на отримання 9,9 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 3861,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000014 від 05.03.10 року на отримання 9,9 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 3861,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000015 від 19.04.10 року на отримання 9,9 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 15171,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000016 від 19.04.10 року на отримання 39,6 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 15444,00 грн. (з ПДВ);

№РН-0000017 від 19.04.10 року на отримання 39,5 тонн вугілля ДГр за ціною 325,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ) на суму 15405,00 грн. (з ПДВ), - а разом 822,7 т вугілля ДГр на суму 320853,00 грн.;

2)довіреності на ім'я Шушняка А.Б. за період з 23.10.09 року по 19.04.10 року (а.с.57);

3)рахунки-фактури:

№КП-00050 від 23.10.09 року на суму 12480,00 грн.;

№КП-00065 від 25.11.09 року на суму 64350,00 грн.;

№КП-00075 від 22.12.09 року на суму 80730,00 грн.;

№КП-00007 від 27.02.10 року на суму 97968,00 грн.;

№КП-00010 від 04.03.10 року на суму 19305,00 грн.;

№КП-00013 від 19.04.10 року на суму 46020,00 грн., - а разом на суму 320853,00 грн. (а.с.58-63).

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, сплатив його вартість частково - на суму 135695,00 грн., тобто, як вбачається з обставин справи, - за період з 23.10.09 року по 24.12.09 року (а.с.2-6), - у зв'язку з чим станом на 30.11.12 року утворився борг у сумі 185158,00 грн.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позов подано до суду 03.12.12 року (а.с.2-6) та з урахуванням приписів ст. 257 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду у межах 3-річного терміну позовної давності.

З метою спонукання відповідача до сплати цього боргу позивач 17.08.12 року за вих. №48/10 спрямував на його адресу претензію з пропозицією сплатити його (а.с.70), - але, як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач не зробив цього, - що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

На суму основного боргу позивач, керуючись умовами договору, нарахував пеню за період з листопада 2009 року по листопад 2012 року у сумі 57399,00 грн.

До предмету позову він, крім основного боргу та пені, також включив:

витрати на юридичні послуги у сумі 10.000,00 грн. (а.с.71-73;110);

половину суми витрат по сплаті судового збору, - тобто 2555,88 грн. (а.с.8), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши складові частини предмету позову, суд вважає, що відповідно до чинного законодавства до числа складових частин позову у даному випадку підлягають віднесенню тільки основний боргу у сумі 185158,00 грн. та пеня у сумі 57399,00 грн.

Суми втрат на отримання юридичних послуг у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у сумі 2555,88 грн. згідно ст. 44 ГПК України належать до складу судових витрат, а тому не є предметом позову, - що враховано судом при вирішенні цього спору по суті.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З обставин справи видно, що сторони у договорі та специфікаціях до нього не встановили конкретний порядок та термін оплати покупцем вартості отриманого товару, - у зв'язку з чим суд при вирішенні спору керується приписами частини 2 ст. 530 ГК України, згідно якій, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, а також на те, що у договорі та специфікаціях до нього не встановлено конкретний термін оплати покупцем (відповідачем) вартості отриманого товару, він був зобов'язаний у строк до 24.08.12 року сплатити залишок основного боргу у розмірі 185158,00 грн.; з 25.08.12 року у позивача виникло право на нарахування неустойки (пені) у зв'язку з невиконанням відповідачем свого грошового зобов'язання на вказану суму.

Наявними у справі доказами підтверджено, що позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, - оскільки статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, з урахуванням наявних доказів, вважає, що позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, з урахуванням періодів виникнення права на її нарахування не у повній мірі дотримався вимог чинного законодавства, у т.ч. і вимог щодо періоду нарахування пені.

Так, згідно частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач визначив період нарахування пені з листопада 2009 року по листопад 2012 року, - тобто за 36 місяців у сумі 57399,00 грн., - що суперечить умовам договору, укладеного між сторонами, та приписам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Як сказано вище у цьому рішенні, конкретний термін оплати відповідачем вартості отриманого товару ані у договорі, ані у специфікаціях до нього сторони не визначили, а тому відповідно до приписів частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у позивача право на її нарахування виникло лише після закінчення 7-миденного терміну від дня, коли ним (позивачем) була заявлена письмова вимога про сплату залишку боргу (вих. №48/10 від 17.08.12 року) (а.с.70), - тобто, починаючи з 25.08.12 року.

З урахуванням викладеного пеня підлягала нарахуванню з суми боргу 185158,00 грн. за період з 25.08.12 року по 30.11.12 року включно, - тобто у сумі 7436,67 грн.

Таким чином, виходячи з уточненого судом предмету спору, позов підлягає задоволенню частково, а саме: основний борг підлягає стягненню у повному обсязі - у сумі 185158,00 грн.; пеня підлягає стягненню частково - у сумі 7436,67 грн., - а разом - на суму 192504,67 грн. - з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору та витрат на отримання правової допомоги (адвокатських послуг), понесених позивачем, покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: судовий збір у сумі 3850,09 грн., витрати на отримання правової допомоги (адвокатських послуг) - у сумі 7622,23 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Перевальської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№15)", ідентифікаційний код 08680336, яке знаходиться за адресою: місто Перевальськ, вул. Тевелєва, 1 Луганської області, - на користь Приватного підприємства "Контрактпром", ідентифікаційний код 35959363, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Хмельницького,61/203, - основний борг за поставлений товар у сумі 185158 (сто вісімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., пеню у сумі 7346 (сім тисяч триста сорок шість) грн. 67 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 09 коп. та витрати на отримання правової допомоги (адвокатські послуги) у сумі 7622 (сім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 23 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Сплату решти судових витрат покласти на позивача.

У судовому засіданні 31.01.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 04 лютого 2013 року.

Суддя А.П.Середа