Постанова

від 18.01.2013 по справі 2а-1670/7629/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7629/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Силка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Приватного вищого навчального закладу "Полтавський інститут економіки та менеджменту "Світоч" про стягнення недоїмки, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2012 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного вищого навчального закладу "Полтавський інститут економіки та менеджменту "Світоч" про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень 2012 року в сумі 780 грн. 76 коп., посилаючись на те, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованого за відповідний базовий період, чим порушено вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

04 січня 2013 року у судовому засіданні представником позивача було надано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: просив та стягнути з Приватного вищого начального закладу "Полтавський інститут економіки та менеджменту "Світоч" недоїмку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 990 грн. 69 коп.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі -Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 5 Закону № 2464 взяття на облік здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Платникам єдиного внеску в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.

Судом встановлено, що Приватний вищий начальний заклад "Полтавський інститут економіки та менеджменту "Світоч" (далі - ПВНЗ "ПІЕМ "Світоч") зареєстрований Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 липня 1994 року /а. с. 14-19/ є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в УПФУ Київського району м. Полтави /а. с. 8/.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно пункту 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року N 22-2, звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

На виконання вищевказаної норми, відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави звіт за вересень 2012 року, згідно якого сплаті підлягала сума єдиного внеску у розмірі 990 грн. 69 коп. /а. с. 38-39/.

Відповідно до частин 8, 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В ході судового розгляду встановлено, що строки оплати спірної суми боргу закінчились.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Управлінням Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави боржнику направлена вимога про сплату боргу № Ю-3141 від 02 листопада 2012 року /а. с. 36/, яка отримана відповідачем, про свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення /а. с. 37/, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Доказів оскарження вимоги № Ю-3141 від 02 листопада 2012 року сторонами до суду не надано.

Пунктом 4 статті 25 Закону № 2464 визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно картки особового рахунку /а. с. 33-35/, яка містяться в матеріалах справи, за відповідачем рахується заборгованість вересень 2012 року в загальній сумі 990 грн. 69 коп.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів сплати відповідачем суми боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень 2012 року в загальній сумі 990 грн. 69 коп. сторонами до матеріалів справи не надано.

Разом з тим суд звертає увагу на наступне.

В матеріалах справи міститься спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06 грудня 2012 року № 15309330 /а. с. 14-19/, з якого вбачається, що Приватний вищий навчальний заклад "Полтавський інститут економіки та менеджменту "Світоч" (код ЄДРПОУ 22525750) - стан юридичної особи "в стані припинення підприємницької діяльності" (запис № 2 /а. с. 17/) та міститься запис про прийняття Господарським судом Полтавської області 13 вересня 2012 року рішення про визнання відповідача банкрутом /а. с. 18/.

Також, в матеріалах справи міститься постанова Господарського суду Полтавської області про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від 13 вересня 2012 року справа № 18/95 по заяві Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Приватного вищого навчального закладу "Полтавський інститут економіки та менеджменту "Світоч" у формі Закритого акціонерного товариства (код ЄДРПОУ 22525750) за участю Прокурора Полтавської області про визнання банкрутом, залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2012 року, якою відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру /а. с. 47-60/.

В матеріалах справи міститься копія оголошення про визнання відповідача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури /а. с. 61/.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

В даному випадку грошові зобов'язання виникли безпосередньо в процедурі банкрутства, а тому відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги органу пенсійної фонду є поточними.

Також, частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, вимоги органу пенсійного фонду повинні бути заявлені в порядку статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачу, Управлінню Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, необхідно відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Приватного вищого навчального закладу "Полтавський інститут економіки та менеджменту "Світоч" про стягнення недоїмки, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький