Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а-3679/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  "16" січня 2013 р.                                             Справа № 2а-3679/12/0970  м. Івано-Франківськ             Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Главача І.А., за участю секретаря судового засідання Куриша Р.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби до Приватного підприємства “Авторитет-1” про стягнення податкового боргу у сумі 14 607,02 грн.,-                                                               ВСТАНОВИВ: 27.11.2012 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі – позивач, Коломийська оДПІ) звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Авторитет-1” (надалі – відповідач, ПП “Авторитет-1”) про стягнення податкового боргу у сумі 14 607,02 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість за період травень-вересень 2012 року у сумі 14  583,52 грн. та нарахованої пені у сумі 23,50 грн. Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю. Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився.  Кореспонденція, направлена ПП “Авторитет-1” за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання”. Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Згідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав. Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4). Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 6). За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ПП “Авторитет-1” 29.07.2009 року зареєстроване виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа (а.с.16-17) та взяте на податковий облік як платник податків Коломийською оДПІ. З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.         Судом встановлено, що ПП “Авторитет-1” у відповідності до статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100255236, індивідуальний податковий номер - 364804709079) (а.с.5). Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012 року, 18.07.2012 року, 16.08.2012 року, 17.09.2012 року та 18.10.2012 року відповідачем подано до Коломийської оДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року та за вересень 2012 року відповідно, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків із податку на додану вартість за вказані періоди у сумі 4  268,00 грн., 4  180,00 грн., 5  502,00 грн., 1  533,00 грн. та у сумі 592,00 грн. (а.с.5-14). Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Таким чином, суд приходить висновку, що податкові зобов'язання, визначені відповідачем у вищевказаних податкових деклараціях з податку на додану вартість, є узгодженими. Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи. Відповідно пункту 36.1 статті 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно пункту 203.2 статті 203 розділу V “Податок на додану вартість” Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що самостійно узгоджена ПП “Авторитет-1” сума податкового зобов'язання, визначена ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року та за вересень 2012 року, підлягала сплаті відповідачем у строк, встановлений пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України. Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неналежним виконанням ПП “Авторитет-1” визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати податку на додану вартість за період травень-вересень 2012 року у сумі 14  583,52 грн. У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано ПП “Авторитет-1” податкову вимогу № 186 від 01.08.2012 року.  Дану вимогу  відповідачем отримано 10.08.2012 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишено без реагування (а.с.15). Відповідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. З матеріалів справи вбачається, позивачем за несплату ПП “Авторитет-1” самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період травень-вересень 2012 року, нараховано останньому пеню у сумі 23,50 грн. Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за період травень-вересень 2012 року у сумі 14  583,52 грн. та нарахованої пені у сумі 23,50 грн. на загальну сумі 14  607,02 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Наявність податкового боргу підтверджується довідкою Коломийської оДПІ (а.с.18) та іншими матеріалами справи. Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено. Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі. За таких обставин, податковий борг у сумі 14 07,02 грн. підлягає стягненню у судовому порядку. Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Пунктом 95.4 статті 95 цього Кодексу встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення. На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.6 ст.128, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-                                                             ПОСТАНОВИВ:           Позов задовольнити повністю.           Стягнути з Приватного підприємства “Авторитет-1” (78200, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Коломия, вул. Ф. Горбаша, 3, код ЄДРПОУ - 36480470) в дохід Державного бюджету України 14 607 (чотирнадцять тисяч шістсот сім) грн. 02 коп. податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить Приватному підприємству “Авторитет-1”.       Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.                      Суддя                                                                                          Главач І.А.