Рішення

від 21.11.2012 по справі 5023/4062/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р.Справа № 5023/4062/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", бульвар Т. Шевченко/ вул. Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 14359319;

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторсировина -2012" (м. Харків, вул. Корчагінців, б.11-А, оф. 3, код ЄДРПОУ 37998859);

до відповідача 1 - фізичної особи - підриємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ,

відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс", пр. 50-ти річчя СРСР, 147, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 36456830 ,

відповідача 3 - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

позивача -Єрьоменко М.В., (довіреність №1145/11.5.2 від 07.12.2010 р.);

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 -Єпіфанов Я.В., (довіреність від 08.06.2011р.);

відповідача 3 -ОСОБА_5 (довіреність від 23.10.2012 р.);

третьої особи -не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача 1 - фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, до відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" та до відповідача 3 - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012 р., відповідно до якого відповідач 1 (Орендодавець), на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 30.11.2009 р., зареєстрованої в реєстрі за №2197, передала, а відповідач 2 (Орендар) прийняв у тимчасове володіння та користування нежитлову будівлю загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 3 Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору №15.13-27/08-ДІ01 від 21.02.2008 р., укладеного між ВАТ ВТБ Банк (правонаступником якого є ПАТ "ВТБ БАНК" позивач по справі) та відповідачем 3 - ФОП ОСОБА_2, відповідно до умов якого відповідач 3 передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. Вп", загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі - предмет іпотеки) для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед позивачем за Генеральною угодою №27 від 21.02.2008 р. та договору про відкриття кредитної лінії № 15.13-27/08-КЛ від 21.02.2008 р., укладеного в рамках Генеральної угоди №27 від 21.02.2008 р., а саме: порушення відповідачем 3 п. 3.2. іпотечного договору, згідно з яким він має право виключно на підставі письмової згоди позивача, зокрема, передавати предмет іпотеки іншим особам в оренду, а у зв'язку з тим, що позивач не надавав згоди на передачу предмета іпотеки в оренду, це і стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012 р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 21.11.2012р. позов підтримав повністю, вказуючи на те, що відповідачем 3 порушено п. 3.2. іпотечного договору, згідно з яким він має право виключно на підставі письмової згоди позивача, зокрема, передавати предмет іпотеки іншим особам в оренду, а у зв'язку з тим, що позивач не надавав згоди на передачу предмета іпотеки в оренду, та просить суд задовольнити позовні вимоги, доповнень або змін немає.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 21.11.2012р. проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові з підстав наведених у відзиві на позов, який надано відповідачем 2 до суду 07.11.2012р., а саме в обгрунтування своїх заперечень відповідач 2 вказує на те, що сторонами при укладенні спірного правочину дотримано усі вимоги Цивільного кодексу України, що ставляться до договорів, у т.ч. ст. 203 ЦК України, в зв'язку з чим підстав для задоволення позову немає.

Відповідач 1 явки у судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом матеріалів суду не надав, а саме документально обґрунтованого відзиву на позов, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні 21.11.2012р. підтримав заяву про визнання позовних вимог та письмові пояснення, надані до канцелярії суду 21.11.2012р. за вх. №19273, в яких зазначив, що нежитлові приміщення будівлі літ. «Вп»загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_2 як фізичною особою передано в орендне користування ОСОБА_6 за договором оренди б/н від 26.10.2008р. (копію договору відповідач 3 надав до своєї заяви), з правом передачі вказаних приміщень в суборенду та крім цього видав на ім'я ОСОБА_6 нотаріально посвідчену довіреність, відповідно до якої дозволив ОСОБА_6 передавати ці ж нежитлові приміщення в оренду від його імені, в зв'язку з чим, на думку відповідача 3, оскільки ОСОБА_6 при укладенні оспорюваного договору діяла на підставі довіреності, а не на підставі договору б/н від 26.10.2008р., позивач мав звернутись із позовом про визнання недійсним не тільки договору оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012р., а і договору б/н від 26.10.2008р. Також відповідач 3 у своїй заяві про визнання позову, яка фактично є запереченнями проти позовних вимог, вказує на те, що позивач не має права звертатись до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012р., оскільки дія договору іпотеки, на якій він посилається у позовній заяві, припинив свою дію, та зазначає, що відповідач 1 та відповідач 3 є неналежними відповідачами, тому що не мають на зазначені приміщення жодних майнових прав. Розгляд справи відповідач 3 просить суд провести без участі відповідача 3 та його представника.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Вторсировина -2012", явки у судове засідання 21.11.2012р. свого повноважного представника не забезпечила, витребуваних судом матеріалів суду не надала, а саме третьою особою не надано до суду пояснень по суті спору з документами в обґрунтування своєї правової позиції у справі, причини неявки у судове засідання третя особа суду не повідомила.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

03.03.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Літмашсервіс»(орендар) укладено договір оренди нежитлової будівлі, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у тимчасове володіння та користування нежитлову будівлю загальною площею 2535,4кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 Під час укладення даного Договору Орендодавець діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 30.11.2009р., зареєстрованою в реєстрі за №2197.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Строк користування (оренди) складає один рік з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі (п.9.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що орендодавець повинен передати приміщення орендарю в день підписання цього Договору. Приміщення вважаються переданими після підписання сторонами Акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору оренди. Після підписання Акту прийому-передачі до орендаря переходять усі права по використанню приміщення. Несвоєчасна передача приміщення, що передається в оренду, може бути причиною для розірвання цього Договору з ініціативи орендаря.

Факт передачі приміщення від орендодавця орендарю підтверджується матеріалами справи, а саме Актом прийому-передачі до договору оренди нежитлової будівлі (а.с. 18).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 3 Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору №15.13-27/08-ДІ01 від 21.02.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем 3, а саме п.3.2. Іпотечного договору, відповідно до умов якого відповідач 3 передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. Вп", загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі - предмет іпотеки) для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед позивачем за Генеральною угодою №27 від 21.02.2008 р. та договору про відкриття кредитної лінії № 15.13-27/08-КЛ від 21.02.2008 р., укладеного в рамках Генеральної угоди №27 від 21.02.2008 р., згідно з яким відповідач 3 має право виключно на підставі письмової згоди позивача, передавати предмет іпотеки іншим особам в оренду, а у зв'язку з тим, що позивач не надавав згоди на передачу предмета іпотеки в оренду, що на думку позивача є підставою для визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012 р., на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Натомість відповідач 2 в обгрування своїх заперечень вказує на те, що сторонами при укладенні спірного правочину дотримано усі вимоги Цивільного кодексу України, що ставляться до договорів, у т.ч. ст. 203 ЦК України, в зв'язку з чим підстав для задоволення позову немає.

В свою чергу відповідач 3 в обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що, оскільки нежитлові приміщення будівлі літ. «Вп»загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_2 як фізичною особою передано в орендне користування ОСОБА_6 за договором оренди б/н від 26.10.2008р. (копію договору відповідач 3 надав до своєї заяви), з правом передачі вказаних приміщень в суборенду, позивач мав звернутись із позовом про визнання недійсним не тільки договору оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012р., а і договору б/н від 26.10.2008р. та на те, що у позивача відсутнє право звертатись до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012р., оскільки дія договору іпотеки, на якій він посилається у позовній заяві, припинив свою дію, тому що як свідчать матеріали справи, а саме копія протоколу №166-02/405/12/і від 22.10.2012р., переможцем торгів нежитлової будівлі літ. Вп", загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторсировина -2012"(м. Харків, вул. Корчагінців, б.11-А, оф. 3, код ЄДРПОУ 37998859, та зазначає, що відповідач 1 та відповідач 3 є неналежними відповідачами, тому що не мають на зазначені приміщення жодних майнових прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 15 ГПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто право на судовий захист у субєкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

21.02.2008р. між позивачем (Банк) та ОСОБА_2 (Клієнт) укладено Генеральну угоду №27 (а.с. 19-20), згідно п.1.1. якого Банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язався надавати Клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у Кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії (кредитні договори), укладених у рамках цієї угоди і які є невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 4040000,00грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту (п.1.2. Угоди). Термін дії угоди по 20.02.2018р. включно (п.1.3. Угоди). Пунктом 5.3. Угоди встановлено, що вона набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та кредитними договорами, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Банк на підставі Генеральної угоди №27 від 21.02.2008р. та на положення та умовах Договору про відкриття кредитної лінії №15.13-27/08-КЛ від 21.02.2008р. (а.с. 21-23) надає Позичальнику (ОСОБА_2.) грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 1515000,00грн. та сплатою процентів за користування кредитними коштами 16% річних, строком по 20.02.2015р. (п.1.1. Договору про відкриття кредитної лінії №15.13-27/08-КЛ від 21.02.2008р.). Кредитний договір є невід'ємною частиною Генеральної угоди №27 від 21.02.2008р., вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.2., п. 9.3. договору).

21.02.2008р. Банк (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) уклали Іпотечний Договір №15.13-27/08-ДІ01, згідно п.1.1. якого предметом цього договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.3. цього договору -нежитлову будівлю літ. «Вп», загальною площею 2535,4кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 від 23.12.2005р. та зареєстрованим за №4259. Право власності зареєстроване КП «ХМБТІ»23.12.2005р. в книзі №1 за номером запису 964, за реєстраційним номером 1950419, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9411585.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду спору у даній справі, власником нежитлової будівлі літ. Вп", загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, є ОСОБА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, яку надано КП «ХМБТІ»на запит суду (а.с.123-124) та одночасно з цим матеріали справи свідчать про те, що переможцем торгів нежитлової будівлі літ. Вп", загальною площею 2535,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторсировина -2012"(м. Харків, вул. Корчагінців, б.11-А, оф. 3, код ЄДРПОУ 37998859, що свідчить про те, що предмет іпотеки за Іпотечним Договором №15.13-27/08-ДІ01 від 21.02.2012р. реалізовано, що в свою чергу свідчить про те, що Іпотечний Договір №15.13-27/08-ДІ01 є припиненим, у відповідності до положень ст.17 Закону України «Про іпотеку», якими встановлено, що Іпотека припиняється, зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Суд оцінюючи відповідність заявлених позовних вимог вимогам чинного законодавства, зважує на таке.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз. 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Так, за загальними правилами цивільного законодавства під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України , ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість обраний позивачем спосіб захисту до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , яка передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 року N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 року у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, таким чином, верховенство права, передбачене конституційною нормою щодо судового захисту, не позбавляє сторону у справі, в даному випадку позивача, на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України : доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Натомість, позивачем, в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не доведено в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів, обґрунтованості та правомірності заявлених вимог.

Викладене означає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 укладав договір про відкриття кредитної лінії №15.13-27/08-КЛ від 21.02.2008р. та іпотечний договір №15.13-27/08-ДІ01 як фізична особа, є власником майна, (об'єкту оренди) як фізична особа, довіреність оформлена від його імені як від фізичної особи, що свідчить про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки в даних правовідносинах останній виступав як фізична особа, а тому, враховуючи відсутність згоди позивача на заміну неналежного відповідача, беручи до уваги, що фізична особа в даному справі не може виступати стороною у справі в силу приписів ст.. 1, 12 ГПК України, позовні вимоги заявлені до відповідача3 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Крім того, з огляду на те, що ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, Договір оренди нежитлової будівлі від 03.03.2012 р. є недійсним з моменту його укладення і не потребує визнання недійсним у судовому порядку. (ч.2 ст. 215 ЦК України - Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 24, 27, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.11.2012р.

Суддя Френдій Н.А.