Рішення

від 31.01.2013 по справі 5011-50/18500-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18500-2012 31.01.13

За позовом фізичної особи-підприємця Шевченка Юрія Олександровича

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІТЕК ГРУП"

про відшкодування заборгованості 29 810,29 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Шевченко Ю.О.

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 29 810,29 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2012 порушено провадження у справі №5011-50/18500-2012 та призначено до розгляду на 09.01.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 09.01.2013 не з'явилися, відповідач витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Розгляд справи відкладено на 31.01.2013.

В судове засідання 31.01.2013 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2013 вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2012 між фізичною особою підприємцем Шевченко Юрієм Олександровичем (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Логітек груп» (надалі - відповідач) було укладено договір № 119 згідно з яким позивач брав на себе обов'язки з перевезення вантажів на замовлення відповідача, який їх організовував (надалі - Договір).

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач зобов'язався здійснити перевезення в міжміському сполученні по Україні за заявкою відповідача, а відповідач в свою чергу - провести з ним від свого імені всі необхідні розрахунки.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання та відповідно до заявок відповідача здійснив перевезення, а саме:

- на виконання заявки на транспортно-експедиторське обслуговування №749/2012 від 14.08.2012, здійснив перевезення сирної продукції за маршрутом м.Шостка - м.Дніпропетровськ - м.Запоріжжя, що підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг №0043 від 17.08.2012. Загальна вартість послуг склала 9000 грн.

- на виконання заявки на транспортно-експедиторське обслуговування №763/2012 від 21.08.2012, здійснив перевезення сирної продукції за маршрутом м.Шостка - м.Дніпропетровськ - м.Запоріжжя - м.Симферопіль, що підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг №0047 від 27.08.2012. Загальна вартість послуг склала 13000 грн.

- на виконання заявки на транспортно-експедиторське обслуговування №943/2012 від 05.09.2012, здійснив перевезення сирної продукції за маршрутом м.Шостка - м.Суми - м.Луганськ, що підтверджується актом здачі-прийняття наданнях послуг №0058 від 07.09.2012. Загальна вартість послуг склала 9500 грн.

Загальна вартість наданих позивачем послуг з перевезення на виконання договору №119 від 14.08.2012 склала 31 500 грн.

Відповідно до п. 6.3. Договору, відповідач повинен був розрахуватись за надані послуги протягом 10 банківських днів після надання повного пакету документів.

З матеріалів справи вбачається, що пакет документів, як і обумовлено договором, щоразу передавався відповідачу після складання акту здачі-прийняття наданих послуг. Тобто, строки остаточного розрахунку по договору становлять:

- по заявці на транспортно-експедиторське обслуговування №749/2012 від 14.08.2012 - 28.08.2012 (прострочка платежу становить 104 дні);

- по заявці на транспортно-експедиторське обслуговування №763/2012 від 21.08.2012 - 07.09.2012 (прострочка платежу становить 95 днів);

- по заявці на транспортно-експедиторське обслуговування №943/2012 від 05.09.2012 - 18.09.2012 (прострочка платежу становить 84 дні).

З пояснень позивача вбачається, що він неодноразово усно звертався до відповідача з проханням погашення заборгованості за надані послуги перевезення. У вересні 2012 року відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 3000 грн.

28.11.2012 за вих. № 2 відповідачу було надіслано претензію з вимогою погашення заборгованості за договором.

30.11.2012 від відповідача надійшла відповідь на претензію, що вона підлягає задоволенню в повній мірі на суму 28500 грн., відповідач також зазначив, що ця сума буде врахована при подальших розрахунках.

Однак, станом на день розгляду справи борг відповідачем не сплачено, станом на день розгляду справи сума боргу відповідача по договору складала 28500 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28 500,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1091,91 грн.

Однак суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено право позивача вимагати від відповідача сплати пені.

Та ж стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пеня згодою сторін не передбачена, а тому у позивача відсутнє законне право вимагати від відповідача сплати пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 218,38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Шевченка Юрія Олександровича задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" в особі Київської філії - Зразкова друкарня "Бліц-Прінт" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, код ЄДРПОУ 21598237) на користь фізичної особи-підприємця Шевченка Юрія Олександровича (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Транспортна, 17, ідентифікаційний номер 2311214737) основний борг в розмірі 28 500(двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1091(одна тисяча дев'яносто одна) грн. 91 коп. та судовий збір в розмірі 1 609(одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 04.02.2013