Рішення

від 31.01.2013 по справі 24/107-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 24/107-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Менеджмент» про стягнення 29 925, 46 грн. за участю представників:

позивача:Дідур А.А. відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 29 925, 46 грн. за договором № К 21-01/12 від 23.01.2012 р., з яких: 27 511, 00 грн. сума основного боргу, 403, 33 грн. - 3 % річних та 2 011, 13 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за переданий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2012 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 24/107-12 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.01.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконання сторонами вимог суду.

16.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення по справі вих. № 14 від 15.01.2012 р. (вх. № 727 від 16.01.2013 р.), у яких серед іншого зазначено, що 10.01.2013 р. відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 7 511, 00 грн. - основного боргу, 403, 33 грн. - 3 % річних та 2 011, 13 грн. - пені.

За своєю суттю вищезазначене твердження позивача є зменшенням розміру позовних вимог, а тому суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв його до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 925, 46 грн. з підстав, заявлених у позові.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 31.01.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 16.11.2012 р., від 07.12.2012 р. та від 17.01.2013 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 19.11.2012 р. місцезнаходження відповідача: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Таращанська, будинок 196, офіс 3, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 31.01.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

23.01.2012 р. між сторонами укладено договір № К 21-01/12, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача молочну продукцію (надалі - товар), а відповідач - прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається позивачем в асортименті, кількості та в строки визначені сторонами на підставі заявки відповідача або графіка поставки. Всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару, покладаються на позивача.

Згідно з п. 3.2 договору відпуск товару позивач проводить на підставі накладної на товар.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що позивач зобов'язується надати відповідачу незалежно від періодичної оплати за товар оригінальні відвантажувальні документи на товар, а саме: податкову накладну, бухгалтерську накладну, рахунок-фактуру, посвідчення якості.

Відповідно до 5.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, або готівкою в касу позивача.

Згідно з п. 5.2 договору розрахунки за партію товару здійснюються відповідачем в день приймання-передачі товару, або попередня оплата.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу позивача.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку затримки оплати товару відповідач сплачує пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. У випадку, якщо за 2 тижні до закінчення дії договору від жодної зі сторін не надійде пропозиція про його зміну, доповнення чи розірвання, договір вважається укладеним на новий термін - 1 рік.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № К 21-01/12 від 23.01.2012 р. ним по видаткових накладних, а саме: видатковій накладній № РН-0013601 від 16.05.2012 р. на суму 21 446, 00 грн. та видатковій накладній № РН-0015873 від 06.06.2012 р. на суму 6 065, 00 грн. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27 511, 00 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 267 від 13.09.2011 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість у розмірі 27 511, 00 грн. В підтвердження надсилання вказаної кореспонденції позивачем до суду надано опис вкладення у цінний лист від 19.09.2012 р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду видаткову накладну № РН-0013601 від 16.05.2012 р. на суму 21 446, 00 грн. та видаткову накладну № РН-0015873 від 06.06.2012 р. на суму 6 065, 00 грн. як доказ факту отримання відповідачем товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні, вбачається, що в графі «отримав (ла)» зазначених накладних міститься підпис невстановленої особи, що здійснювала приймання товару від імені відповідача без зазначення її прізвища та посади та в той же час, матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що зазначений підпис належить особі, уповноваженій діяти від імені відповідача, зокрема, здійснювати приймання товару.

Крім того, на вищевказаних видаткових накладних не міститься печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Менеджмент» та, при цьому, не надано суду документально підтверджених відомостей щодо наявності у особи, якою підписані видаткові накладні, повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей від Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко».

На підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби на інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

При цьому, у матеріалах справи відсутня будь-яка довіреність, якою б уповноважено представників відповідача на отримання товару від позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем було здійснено часткову сплату у розмірі 20 000, 00 грн. з посиланням в платіжному документі як на підставу платежу на видаткову накладну № РН-0013601 від 16.05.2012 р. (банківська виписка по рахунку від 10.01.2013 р.).

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 9.2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» передбачено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Належними доказами схвалення (прийняття товару) є те, що відповідач своїми діями - частковою сплатою за товар - підтверджує дійсне існування правовідносин між сторонами щодо приймання-передачі товару за видатковою накладною № РН-0013601 від 16.05.2012 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вчинив дії, що свідчать про прийняття товару за видатковою накладною № РН-0013601 від 16.05.2012 р. та часткове виконання останньої.

Щодо поставки товару за видатковою накладною № РН-0015873 від 06.06.2012 р. на суму 6 065, 00 грн., то суд не приймає її як належний та допустимий доказ, що підтверджує отримання товару відповідачем у зв'язку з відсутністю печатки, підпису уповноваженої належним чином особи та відсутністю доказів про вчинення відповідачем дій спрямованих на її подальше схвалення.

Інших доказів, які б давали суду можливість дійти висновку про поставку товару відповідачу на вказану суму суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 511, 00 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 446, 00 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка за розрахунком позивача складає - 2 011, 13 грн. за період з 16.05.2012 р. до 14.11.2012 р. (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи те, що судом взято до уваги лише видаткову накладну № РН-0013601 від 16.05.2012 р., тому пеня підлягає нарахуванню лише із суми заборгованості за зазначеною накладною.

Таким чином, за перерахунком суду, який здійснений за період заявлений позивачем, стягненню підлягає 1 608, 45 грн. пені.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого щодо кожної видаткової накладної окремо, 3 % річних з простроченої суми за період з 16.05.2012 р. до 14.11.2012 р. (включно) складають - 403, 33 грн.

Судом частково задовольняється вимога щодо стягнення з відповідача 3 % річних, а саме у розмірі 322, 57 грн., розрахунок яких здійснено із суми заборгованості за видатковою накладною № РН-0013601 від 16.05.2012 р.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором за договором № К 21-01/12 від 23.01.2012 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 377, 02 грн., з яких: 1 446, 00 грн. - основного боргу, 1 608, 45 грн. - пені та 322, 57 грн. - 3 % річних.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Менеджмент» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Таращанська, будинок 196, офіс 3, ідентифікаційний код - 37082822) на користь Приватного акціонерного товариства «Куликівське молоко» (16300, Чернігівська область, Куликівський район, селище міського типу Куликівка, вулиця 8-го Березня, будинок 18-А, ідентифікаційний код - 05388983) 1 446 (одна тисяча чотириста сорок шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 45 коп. - пені, 322 (триста двадцять дві) грн. 57 коп. - 3 % річних та 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 61 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 04.02.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак