Постанова

від 24.01.2013 по справі 13754/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 січня 2013 р. № 13754/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Попенко Є.Л.

представника відповідача - Таран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000592212 від 11.06.2012 року, на суму 390782,00 грн., №0000602212 від 11.06.2012 року на суму 9014,75 грн., №0000582212 від 1106.2012 року на суму 471563,00 грн., відповідно які видані Західною МДПІ м. Харкова Х/о ДПС.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, наведені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі вказаного акту є незаконними, та такими, що винесені з явним порушенням норм діючого законодавства України а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виконавчим комітетом Харківської міської ради зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК", яке перебуває на обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, та є платником податку на додану вартість.

Фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торгівельний Дом "НТК" код ЄДРПОУ 32582771, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 року.

За результатами вищезазначеної перевірки податковим органом складно акт від 22.05.2012 року №660/22-104/32582771 за висновками якого встановлені наступні порушення ТОВ "Торгівельний Дом "НТК":

1. По податку на прибуток:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.4., п.138.8. п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.138.2., ст.138, пп..139.1.9., п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 2 грудня 2010 року в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 387835 гри., у т.ч. у 3 кварталі 2010 року у сумі 334912 грн., 2 кварталі 2011 року у сумі 10298 грн., 3 кварталі 2011 року у сум, 20022 грн., 4 кварталі 2011 року у сумі 22603 грн.

2. По податку на додану вартість:

- п.4.1 ст.4, пп.7.2.8. п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст.. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ занижено податок на додану вартість на суму 314414 грн., а саме за липень 2010 року на суму 267929 грн., за серпень 2010 року на суму 465 грн., квітень 2011 року - на суму 2301 грн., травень 2011 року на суму 4598 грн., червень 2011 року - 2056 грн., липень 2011 року - 5397 грн., серпень 2011 року - 6877 грн., вересень 2011 року - 5137 грн., жовтень 2011 року - 4900 грн., листопад 2011 - 4725 грн., грудень 2011 року - 10029 грн.

3. По податку на землю:

- ст. 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції Закону України від 19.09.96 р. №378/96- ВР зі змінами та доповненнями) та ст. 14 Закону № 2535, та ст. 17 Закону № 2535 занижено земельний податку на суму 7075,80 грн., а саме за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 року.

Та в порушення статті 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІ1 підприємством не надано податкову декларацію з плати за землю за 2010 рік.

За вищевказаними висновками акту перевірки від 22.05.2012 року №660/22-104/32582771 Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.06.2012 р., №0000592212, від 11.06.2012 р.,№0000602212, від 11.06.2012 р., №0000582212.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та надіслав на адресу Державної податкової адміністрації Харківської області скаргу - заперечення від 26.06.2012 року про перегляд податкових повідомлень - рішень від 11.06.2012 р., №0000592212, від 11.06.2012 р.,№0000602212, від 11.06.2012 р., №0000582212.

Рішенням Державної податкової служби у Харківській області про результати розгляду скарги від 29.08.2012 року №4323/10/10.2-17 залишено без змін податкові повідомлення - рішення 11.06.2012 р., №0000592212, №0000602212, №0000582212, а скаргу директора ТОВ «Торгівельний Дом «НТК» Зав'ялової К.П. від 26.06.12 № 167 - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (далі ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат») (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім НТК» (далі ТОВ «Торгівельний Дім НТК») (покупець) укладено договір №108 від 02.01.2005 року, на умовах якого продавець продає покупцю на умовах EXW (в редакції Инкотермс 2000 року) включаючи витрати на пакування, маркування та завантаження на будь які транспортні засоби товар в об'ємах та кількості (а.с.190-193, т. 1).

До договору №108 від 02.01.2005 року, сторонами підписані додаткові угоди (а.с.194-216, т.1).

Відкрите акціонерне товариство «Рубежанський картонно - тарний комбінат» зареєстровано Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області (а.с.218. т.1), перебуває на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платника податків у м. Луганську та є платником податку на додану вартість (а.с.217, т. 1).

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №108 від 02.01.2005 року які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» на адресу позивача.

Позивачем надано до матеріалів справи сертифікати якості на придбані товарно - матеріальні цінності придбані у ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (а.с.226-250, т.1, а.с.1-43, т.2).

Сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків.

Виписками з банку наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей.(а.с.214-250, т.2, а.с.1-47, т.3).

Подальше використання придбаних ТМЦ підтверджується наступним.

Між ТОВ «Торгівельний Дім НТК» (продавець) та ТОВ «Линкруст ЛТД» (покупець) 01.10.2009 року укладено договір купівлі - продажу №2-2009 за умовами якого продавець зобов'язується поставляти а покупець приймати та сплачувати товар у кількості та в строки та за ціною на умовах даного договору. Предметом даного договору є поставка гефропродукції, яка виконана з бурого, білого облачного та іншого гефрокартону, виробництва ВАТ «РКТК» яка іменується в подальшому товар (а.с.44-46, т.2).

Сторонами підписано додаткову угоду №1 від 01.12.2009 року до договору №2-2009 від 01.10.2009 р. (а.с.47, т. 2).

ТОВ «Линкруст ЛТД» виписано довіреність №1-2010 на отримання товарно - матеріальних цінностей по договору купівлі продажу №2-2009 від 01.10.2009 р., на ім'я ОСОБА_4 (а.с.48. т.2).

ТОВ «Линкруст ЛТД» на адресу директора ТОВ «Торгівельний Дім НТК» надіслано письмову заявку на поставку гефропродукції на липень 2010 року згідно позицій вказаних у даній заявці (а.с.50-51, т.2).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними та актами приймання - здавання товаро - матеріальних цінностей які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, ТОВ «Торгівельний Дім НТК» на адресу ТОВ «Линкруст ЛТД».

Сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків.

Виписками з банку наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей.

Між ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (продавець) та ТОВ «Торгівельний Дім НТК» (покупець) укладено договір купівлі продажу №215 від 24.02.2011 року, на умовах якого продавець зобов'язується передати у власність покупця гефропродукцію в асортименті, кількості та за цінами відповідно до замовлень, узгодженими сторонами в порядку та на умовах встановлених даним договором у межіх підписаних уповноваженими представниками сторін специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити продукцію на умовах визначених даним договором (а.с.48-51, т.3).

На умовах вищевказаного договору сторонами підписані специфікації, акт звірки взаємних розрахунків (а.с.52-70, т.3), рахунки фактури.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору купівлі продажу №215 від 24.02.2011 року.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» на адресу позивача.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

За умовами, визначеними у договорі, поставка продукції здійснюється шляхом самовивозу.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно - транспортні накладні.

Виписками з банку наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей (а.с.44-250, т.7, а.с.1-60,т.8).

Подальша реалізація придбаних товаро - матеріальних цінностей підтверджується наданими позивачем копіями договорів та копіями первинної документації (а.с.71-198, т.3).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується виписками по банківському рахунку. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Також, судом було встановлено подальшу реалізацію отриманих від контрагента товарів наступним покупцям, про що свідчать матеріали справи (а.с.71-198, т.3).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стаття 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податкова накладна видається платником податку що поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду встановлюється виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8 цього Закону, на протязі такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності; придбанням (будівництвом) основних фондів, у тому разі при їх імпорті, з метою наступного використання в виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в рамках господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних отриманих від ВАТ "Рубежанський картонно - тарний комбінат" та враховуючи сплату коштів контрагенту за отриманий товар.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочином.

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарської операцій між позивачем та ВАТ "Рубежанський картонно - тарний комбінат", суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією з вказаним контрагентом за договорами.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з виконанням правочинів.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.06.2012 р., №0000592212, від 11.06.2012 р.,№0000602212, від 11.06.2012 р., №0000582212 повинні бути скасованими, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.06.2012 р., №0000592212, від 11.06.2012 р.,№0000602212, від 11.06.2012 р., №0000582212.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК" (п/р 26003000125791 в Харківської філії «Укрексімбанк», МФО 351618, код ЄДРПОУ 32582771 ІПН 325827705645) сплачений судовий збір у розмірі 2268,00 грн., (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.