Рішення

від 28.01.2013 по справі 12/81/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 січня 2013 р. Справа № 12/81/2012/5003

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)

до: Селищенського дошкільного навчального закладу (23316, Вінницька обл., с. Селище, вул. Жовтнева, 48, код ЄДРПОУ 21726971)

третя особа на стороні відповідача : "Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

про стягнення 17 290,06 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача : Іванов П.О. - за дорученням

відповідача : Слободян В.М.- за дорученням

третьої особи : Бобко Т.Є. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Селищенського дошкільного навчального закладу 13 813,88 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за договором постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49 від 01.01.2010 р., 1 042,12 грн. пені, 966,97 грн. штрафу, 649,25 грн. інфляційних, 817,84 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою суду від 27.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.01.2013 р.

04.01.2013р. відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву № 1 від 04.01.2013р., в якому з позовними вимогами позивача не погоджується та просить в позові відмовити з наступних підстав.

У 2009 році постачання природного газу Селищенському дошкільному навчальному закладу здійснювало Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» згідно договору № 49 ТвБ 09-49 від 02.01.2009р. Договір № 49 ТвБ 09-49 діяв з 01.01.2009р. до 31.12.2009р. (п. 10.1 договору).

На підставі акту подачі-прийому та реалізації газу № ТУГГ-00234 від 17.12.2009р. та рахунку-фактури № ТУГГ-00237 від 17.12.2009р. відповідачем було перераховано до ВАТ «Вінницягаз» 13 821,24 грн. згідно платіжного доручення № 265 від 21.12.2009р.

Дочірнє підприємством «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» не було постачальником природного газу Селищенському ДНЗ у грудні 2009 року, оскільки до нього не надійшов Акт подачі-прийому та реалізації газу за грудень 2009 року, також відсутній відповідний договір на 2009 рік між вказаними суб'єктами.

Що стосується договору № ТвБ-10-49 між Селищенським ДНЗ та ДП «Нафтогазмережі» від 04.01.2010р., то він не міг бути підставою для взаєморозрахунків за грудень 2009 року, виходячи із положень чинного на грудень 2009 року законодавства України та те, що договір не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України.

Оплата за отриманий природний газ в січні - березні 2010 року відповідачем здійснювалась до ДП «Нафтогазмережі» згідно договору на постачання та транспортування природного газу № ТвБ-10-49 від 04.01.2010р., що підтверджується наступними документами: за січень 2010р.: актом подачі-прийому та реалізації газу № ТдВМРУ-0140 від 27.01.2010р., рахунком-фактурою № 140 від 27.01.2010р., платіжним дорученням № 3 від 29.01.2010р.; за лютий 2010р.: актом подачі-прийому та реалізації газу № ТдВМРУ 301 від 22.02.2010р., рахунком-фактурою № 301 від 22.02.2010р., платіжним дорученням № 22 від 24.02.2010р.; за березень 2010р.: актом подачі-прийому та реалізації газу № ТдВМРУ 328 від 23.03.2010р., рахунком-фактурою № 328 від 23.03.2010р., платіжним дорученням № 39 від 25.03.2010р.

Ухвалою суду від 10.01.2013р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013р. та залучено до участі у справи в якості третьої особи на стороні відповідача "Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

24.01.2013р. на адресу суду надійшов лист представника третьої особи на стороні відповідача, в якому останній зазначає, що кошти в розмірі 13 821,24 грн. в грудні 2009 р. на рахунки Вінницького управління газового господарства - філії ПАТ «Вінницягаз» від Селищанського дошкільного навчального закладу не надходили; постановою НКРЕ України від 26.11.2009 р. № 1346 з 01.12.2009р. було анульовано ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, видану ВАТ «Вінницягаз». Таким чином, у період з 01.12.2009 р. по 31.03.2010 р. постачання природного газу Селищанському дошкільному навчальному закладу ВАТ «Вінницягаз» не здійснювало.

28.01.2013р. на адресу суду надійшло письмове пояснення № 31/10-1П від 24.01.2013р. представника позивача, в якому він, окрім іншого, зазначає наступне.

26.11.2009р. постановою НКРЕ України № 1346, у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для певного виду господарської діяльності, анульовано з 01.12.2009р. ліцензію АА N 224470 на право провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензію АА N 224478 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, видані ВАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз». Одночасно, 26.11.2009р. постановою НКРЕ України № 1347, внесено зміни до пункту 2 постанови НКРЕ від 25.12.2008р. № 1526 «Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «УКРГАЗМЕРЕЖІ».

За приписами пункту 2 постанови НКРЕ України від 25.12.2008 № 1526 «Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «УКРГАЗМЕРЕЖІ», затверджено територію провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ», як територію Чернівецької області, на якій розташовані розподільні газопроводи, що перебувають у користуванні ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» станом на 25.12.2008, згідно з Переліком, наведеним у додатку до цієї постанови, та територію Вінницької області в зоні розташування газопроводів та споруд на них, що перебувають у користуванні ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ». Згідно п. 2 постанови НКРЕ України від 26.11.09р. № 1347, ця постанова набирає чинності з 01.12.2009р.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 30.11.09 № 677 «Про передачу державного майна з балансу ВАТ «Вінницягаз» на баланс ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» НАК «Нафтогаз України», державні газорозподільні мережі були передані на баланс ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» НАК «Нафтогаз України».

Згідно з п. 3.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, ліцензіат здійснює постачання природного газу на договірних засадах та за регульованими цінами і тарифами.

Відповідно до постанови НКРЕ України від 01.12.09 № 1372, було затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 м.куб.

Вказаний тариф повністю співпадає з тарифом встановленим сторонами в укладеному договорі, відповідно до п. 4.1. якого граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.куб. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання.

Таким чином, з 01 грудня 2009 року єдиним ліцензіатом, який мав право провадити господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Вінницької області було ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ», правонаступником якого є ДК «Газ України». Тобто, у грудні 2009 року та січні-березні 2010 року ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» було єдиним гарантованим постачальником, який міг реалізувати Відповідачу природний газ за тарифом визначеним умовами укладеного договору.

В судове засідання 28.01.2013р. з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи на стороні відповідача, які підтримали доводи, викладені, відповідно, у позовній заяві, відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з наданого представником відповідача оригіналу договору на постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49, 04.01.2010р. між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") та Селищенським дошкільним навчальним закладом (Споживач) укладено договір на постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Постачальник передає Споживачу у грудні 2009 року газ в об'ємі виділених Споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 18 тис. куб.м. (п. 2.1. Договору від 04.01.2010р.).

Постачальник передає Споживачу в 2010 році газ в об'ємі виділених Споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 18 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 3500, лютий - 3200, березень - 2500, квітень 1500, жовтень 1500, листопад - 2300, грудень - 3500 (п. 2.2. Договору від 04.01.2010р.).

Відповідно до п. 3.1. Договору від 04.01.2010р. Постачальник передає, а Споживач приймає газ в обсягах, зазначених в п. 2.1. даного Договору.

Згідно з п. 3.6. Договору від 04.01.2010р., приймання-передача газу, поставленого Постачальником Споживачу у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі газу, що зазначені в п. 3.6. даного Договору, уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.7. Договору від 04.01.2010р.).

Відповідно до п. 4.1. Договору від 04.01.2010р., граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050 грн.; тариф на постачання природного газу - 23,00 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 99,70 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами- 22,30 грн.; податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2205,6550 грн., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2 646,7860 (дві тисячі шістсот сорок шість гривень, 7860 коп.) гривень.

Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 4.4. Договору від 04.01.2010р.).

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 Договору від 04.01.2010р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

В платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у Споживача за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ та послуги по постачанню та транспортуванню, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору (п. 5.4. Договору від 04.01.2010р).

Звірка розрахунків здійснюється на підставі відомостей про фактичну оплату спожитого газу та акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Вказана звірка оформлюється актом звірки. У разі відмови Споживача від підписання акту звірки, представники Постачальника (не менше двох осіб) роблять про це відмітку в акті (або складають окремий акт) і акт звірки в цьому випадку вважається підписаним Споживачем (п. 5.5. Договору від 04.01.2010р.).

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості (абзац 1 п. 6.1 Договору від 04.01.2010р.).

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (абзац 2 п. 6.1. Договору від 04.01.2010р.).

Даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору від 04.01.2010р.).

01.06.2010р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № ТВБ-10-49 на постачання та транспортування природного газу від 01.01.2010р., відповідно до п. 1 якої, в зв'язку з прийняттям постанови НКРЕ від 01.03.2010р. № 195, Сторони домовились внести до договору на постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49 від 01.01.2010р. наступні зміни: Розділ 4 договору викласти в наступній редакції зокрема:

п. 4.1. Граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050 грн.; тариф на постачання природного газу - 22,20 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 120,20 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 1,80 грн.; податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2204,8550 грн., крім того ПДВ - 440,971 грн., всього з ПДВ - 2645,8260 грн. (дві тисячі шістсот сорок п'ять гривень 8260 коп.).

Пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: "Даний договір діє: в частині поставки природного газу з 01 грудня 2009 р. до 31 березня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування - до їх повного здійснення".

Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами (п. 2 Додаткової угоди).

Дана додаткова угода набирає чинності з 01 березня 2010 року та діє протягом строку дії договору на постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49 від 01.01.2010р. (п. 3. Додаткової угоди).

ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") передано Відповідачу природний газ загальним обсягом - 13 340 м. куб. на загальну суму 35 305,78 грн., що підтверджується двосторонніми актами подачі та реалізації газу за період з грудня 2009 року по березень 2010р. та рахунками - фактурами за вказаний період.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково: у сумі 21 491,90 грн., що стверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень (а.с. 72,75,78).

Наведене стверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач у запереченнях на позов посилається на те, що у грудні 2009 р. мав правовідносини з ВАТ "Вінницягаз", якому перерахував кошти за отриманий у цей період газ.

02.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник, правонаступником якого є ПАТ "Вінницягаз") та Селищенським дошкільним навчальним закладом (Споживач) було укладено договір на постачання та транспортування природного газу № 49 ТвБ 09-49, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу в 2009 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню, послуг реалізації НАК "Нафтогаз України" та збору у вигляді цільової надбавки на умовах даного Договору. Газ, що постачається за даним Договором, отриманий НАК «Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Постачальник передає Споживачу в 2009 році газ в об'ємі до 16 тис. куб.м. (п. 1.2. Договору від 02.01.2009р.).

Даний Договір діє в частині поставки газу з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків за газ, послуг по постачанню, транспортуванню та зберіганню газу, цільової надбавки до тарифу на природний газ - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору від 02.01.2009р., а.с.60-62).

Разом з тим, Постановою НКРЕ України від 26.11.2009 р. № 1346 було анульовано з 01.12.2009 р. видану ВАТ "Вінницягаз" ліцензію на постачання природного газу.

Отже, у вказаний період даним товариством газ не поставлявся, а кошти в розмірі 13 82124 грн., як стверджує представник третьої особи, в грудні 2009 р. на рахунки Вінницького управління газового господарства - філії ПАТ «Вінницягаз» від відповідача не надходили.

Доводи відповідача спростовуються наявними матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 813,88 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49 від 04.01.2010р. пред'явлено до стягнення з відповідача 1 042,12 грн. пені (за період з 22.05.2012р. по 22.11.2012р.), 966,97 грн. штрафу, 649,25 грн. інфляційних (за період з грудня 2010р. по березень 2012р.), 817,84 грн. - три відсотки річних (за період з 01.12.2010р. по 22.11.2012р.).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 04.01.2010р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п. 6.1. Договору від 04.01.2010р.).

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 649,25 грн. інфляційних (за період з грудня 2010р. по березень 2012р.), 817,84 грн. - три відсотки річних (за період з 01.12.2010р. по 22.11.2012р.), суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

При цьому суд не приймає доводи відповідача щодо невідповідності договору № ТвБ-10-49 між Селищенським ДНЗ та ДП «Нафтогазмережі» від 04.01.2010р. положенням чинного на грудень 2009 року законодавства України, зокрема вимогам Бюджетного кодексу України, дані доводи відповідача не підтверджені документально. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р., відсутність у бюджетної організації бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання. На цьому зокрема наголошено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В попередньому судовому засіданні представник позивача просив суд при вирішенні спору зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки стягнення штрафних санкцій з дошкільного навчального закладу призведе до ще більш скрутного фінансового становища; кошти виділені лише на харчування дітей.

Важке фінансове становище відповідача підтвержується наданими пердставником відповідача документами, а саме: звітом про результати фінансової діяльності установи за 2012р., звітом про надходження та використання коштів загального фонду за 2012р., реєстром про залишки коштів загального фонду та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних), інших рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України, та поточних рахунках, відкритих в установах банків, станом на 1 січня 2013р, балансом установи на 1 січня 2013 року, довідкою управління Державної казначейської служби України у Тиврівському районі Вінницької області.

Враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, беручи до уваги те, що він є комунальним дошкільним навчальним закладом для дітей віком від 1,5 до 6-7 років, де забезпечується догляд за дітьми, їх розвиток та виховання, суд вважає ці обставини вийнятковими та, виходячи з паритету інтрересів сторін, дійшов висновку про зменшення відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, на п'ятдесят відсотків.

Отже, стягненню підлягає штраф у розмірі 483,48 грн., а в позові щодо стягнення з відповідача 483,49 грн. штрафу слід відмовити.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1 042,12 грн. пені за період з 22.05.2012р. по 22.11.2012р., суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на п. 6.1. Договору постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49 від 04.01.2010р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору від 04.01.2010р., в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49 від 04.01.2010р.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 04.01.2010р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № № ТВБ-10-49 від 04.01.2010р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу № ТВБ-10-49 від 04.01.2010р., суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1 042,12 грн. пені (за період з 22.05.2012р. по 22.11.2012р.), задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням суми, на яку штраф був зменшений судом відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п.п.1,3), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору № ТВБ-10-49 на постачання та транспортування природного газу від 04.01.2010р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Селищенським дошкільним навчальним закладом .

2. Зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 відсотків.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Селищенського дошкільного навчального закладу (23316, Вінницька обл., с. Селище, вул. Жовтнева, 48, код ЄДРПОУ 21726971) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 13 813,88 грн. (тринадцять тисяч вісімсот тринадцять грн. 88 коп.) боргу, 483,48 грн. (чотириста вісімдесят три грн. 48 коп.) штрафу, 649,25 грн (шістсот сорок дев"ять грн. 25 коп.) інфляційних, 817,84 грн. (вісімсот сімнадцять грн. 84 коп.) - 3% річних та 1 512,49 грн. (одну тисячу п"ятсот дванадцять грн. 49 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відмовити в позові в частині стягнення 1 042 грн. пені та 483,49 грн. штрафу.

Повне рішення складено 04 лютого 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

Відр.прим.:

1 - у справу

2 - позивачу -ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз

України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3- відповідачу - Селищенському дошкільному навчального закладу (23316,

Вінницька обл., с. Селище, вул. Жовтнева, 48)

4 -ПАТ "Вінницягаз" (м. Вінниця, пров. Щорса, 24)