Рішення

від 29.01.2013 по справі 5011-9/16792-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/16792-2012 29.01.13 За позовом Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес системи плюс"

про стягнення 28423,20 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Мілованов О. В. (дов. № 828-L від 01.10.2012 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес системи плюс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 28423,20 грн. заборгованості за договором поставки №1070110 від 07.07.2010 року, з яких 27 518 грн. 40 коп. основної заборгованості та 904 грн. 80 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/16792-2012, розгляд справи призначено на 18.12.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №5011-9/16792-2012 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.01.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 5011-9/16792-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 29.01.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштової кореспонденції вручено 24.12.12 року).

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2013 року вимоги ухвали суду від 18.12.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2010 року між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено договір поставки № 1070110 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна на товар вказується у специфікації (додаток № 1 до цього договору). Загальна сума даного договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених постачальником за цим договором, зазначену у товарно-транспортних накладних на кожну партію товару (п. 4.1. договору).

Усі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару проводиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, та була списана з банківського рахунка покупця зараховується на рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.4.1. договору покупець здійснює розрахунки за отриману партію товару на умовах відстрочки платежу протягом 21 календарних днів з дати поставки товару. При цьому у разі прострочення покупцем платежу відповідно до умов цього пункту, відстрочка в оплаті наступної партії товару може надаватись постачальником лише за умови проведення повного розрахунку покупцем за попередню партію товару, сума непростроченої заборгованості покупця не повинна перевищувати 50000, 00 грн.

Відповідно до п. 8.3. договору у разі прострочення строку поставки постачальник несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, за кожен день прострочення.

На виконання умов договору та підписаних специфікацій позивач протягом квітня - травня 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 27518, 40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи.

В червні 2012 року позивач направив відповідачу Вимогу про виконання зобов'язання Вих. № 15/5544 від 21 червня 2012 року, якою вимагав у семиденний строк з дня отримання вимоги сплатити заборгованість в розмірі 27518, 40 грн. за поставлений товар. Зазначену вимогу відповідач отримав 27.06.2012 року та залишив без розгляду.

За твердженням позивача, станом на день подачі позову відповідач заборгованість за поставлений товар в розмірі 27 518, 40 грн. не оплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки №1070110 від 07.07.2010р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 27518, 40 грн., згідно товарно-транспортних накладних, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплені печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 27 518, 40 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 27518,40 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 27518,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.4.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 27 518, 40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 904, 80 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 8.3. договору (за період з 26.06.2012р. по 14.09.2012р. - 80 днів).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, п. 8.3. договору встановлює відповідальність постачальника (тобто позивача у справі) за прострочення строку поставки, а не покупця за прострочення строків оплати.

В той же час, п. 8.4 договору встановлена відповідальність за порушення Покупцем строків оплати товару, якою передбачана сплата 35% річних за користування чужими грошовими коштами, проте відповідальність покупця за прострочення строків оплати у вигляді пені не встановлена.

Як встановлено ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до норм ст. 549 ЦК України, пеня є одним з видів неустойки.

Згідно з нормами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки між сторонами спору не вчинено правочину у письмовій формі щодо стягнення пені з відповідача за порушення строків оплати товару, то у суду не має правових підстав для стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 904, 80 грн. не підлягають задоволенню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Системи Плюс» (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10, к. 61; код ЄДРПОУ 34693324; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська область, Броварський район, 51 км Санкт - Петербурзького шосе; код ЄДРПОУ 21651322) 27518 (двадцять сім п'ятсот вісімнадцять) грн. 40 коп. основної заборгованості за договором, та 1479 (одну тисячу чотириста сімдесят дев`ять) грн. 25 коп. судового збору.

3. В задоволенні інщих позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко