Рішення

від 29.01.2013 по справі 5011-9/15830-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/15830-2012 29.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМАРА"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт - С"

про стягнення 91 356,17 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Онищук Р.Ю. (дов. № 1/12 від 24.10.2012 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАМАРА" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт - С" (далі за текстом - відповідач ) про стягнення 91 356,17 грн. за господарським договором поставки №22/11 від 22.11.2010 року, з яких 89 792 грн. 45 коп. основного боргу, 1328 грн. 04 коп. пені за договором, 265 грн. 68 коп. трьох процентів річних та стягнення всіх судових витрат з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/15830-2012, розгляд справи призначено на 04.12.2012 року.

Ухвалою від 04.12.2012 року розгляд справи відкладено на 18.12.2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

18.12.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №5011-9/15830-2012 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.01.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 5011-9/15830-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

29.01.2013 року через відділ канцелярії господарського суду міста Києва представником позивача подано довідку.

В судове засідання 29.01.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення свідчать про доставку поштової кореспонденції відповідачеві 12.12.12 року та 24.12.12 року).

Представником позивача в судовому засіданні надано додаткові усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2010 року між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено Господарській договір поставки № 22/11 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у зумовлені цим договором строки передати товар (далі по тексту - товар) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації (додаток № 1), які є власністю постачальника (п. 1.3. договору). Загальний асортимент та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у специфікації. Специфікація погоджується сторонами і підписується разом з цим договором. Специфікація, а також додатки до неї, після узгодження та підписання сторонами є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.4. договору).

Статтею 6 договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що оплата по цьому договору здійснюється шляхом розстрочення платежу в наступному порядку: оплата, за поставлений товар, здійснюється через 30 календарних днів від факту реалізації товару (п. 6.1.1. договору).

На виконання умов договору та підписаних специфікацій позивач протягом лютого - березня 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 96086, 44 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідачем відповідно до умов договору було здійснено часткове повернення поставленого товару на загальну суму 6 293, 99 грн.

19.06.2012 року відповідач направив позивачу гарантійний лист, яким гарантував оплату своєї заборгованості перед позивачем за умови відновлення йому поставок товару.

Між сторонами станом на 27.09.2012 року було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 89792, 45 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 22.11.2010 року по 24.01.2013 року оплата по договору від відповідача на розрахунковий рахунок позивача не надходила.

06.08.2012 року позивач направив відповідачу Вимогу досудове попередження - претензію про сплату основного боргу, судових витрат, матеріальних збитків, річних та інфляційних витрат на загальну суму 104 620, 63 грн. за договором постачання № 22/11 від 22.11.2010, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарський договір поставки №22/11 від 22.11.2010р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 96086, 44 грн., згідно видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплені печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні. Частина поставленого товару на суму 6 293, 99 грн., була повернута відповідачем позивачу, відповідно до умов договору.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 89 792, 45 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано. Більш того, відповідач визнав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить гарантійний лист та акт звірки взаєморозрахунків, наявні в матеріалах справи.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 89792, 45 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 89 792, 45 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.1.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 89 792, 45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначанє, що факт реалізації товару підтверджено відповідачем шляхом підписання між ним та відповідачем акту звірки взаєморозрахунків, яким відповідач підтверджує наявність в нього грошової заборгованості, а отже погоджується з настанням факту реалізвації товару.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1328, 04 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 7.2. договору (за період з 27.09.2012р. по 02.11.2012р. - 36 днів).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1328,04 грн. у відповідності до п. 7.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7.2 договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 265, 68 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 27.09.2012 року по 02.11.2012 року (36 днів).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (01601, м. Київ, Спортивна площа, буд. 3; код ЄДРПОУ 24654657; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамара» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 25, оф. 71; код ЄДРПОУ 37095999) 89 792 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 45 коп. основної заборгованості за договором, 1 328 (одну тисячу триста двадцять вісім) грн. 04 коп. пені, 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 68 коп. 3 % річних від простроченої суми боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 15 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко