Рішення

від 28.01.2013 по справі 15/5007/1380/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" січня 2013 р. Справа № 15/5007/1380/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Заруцькій О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - представник за довіреністю №100/16 від 09.01.2013р.,

від відповідача: Дмитрієва В.В. - представник за дорученням №06/13 від 24.01.2013р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Житомирського обласного центру радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС (м.Житомир)

про стягнення 8600,65 грн.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 24.01.2013р. оголошувалась перерва до 28.01.2013р.

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до господарського суду з позовом до Житомирського обласного центру радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС про стягнення 8600,65грн. заборгованості за послуги з теплопостачання.

Ухвалою від 07.12.2012р. позовну заяву Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №15/5007/1380/12 та призначено розгляд справи на 25.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.12.2012р., зважаючи на часткове невиконання позивачем вимог ухвали суду та неявку представника відповідача, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 24.01.2013р.

В судовому засіданні 24.01.2013р. представником позивача подано заяву №353/16 від 21.01.2013р. про уточнення позовних вимог (а.с.56-57), відповідно до якої позивач просить стягнути з Житомирського обласного центру радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 4057,01грн. заборгованості за послуги з теплопостачання.

Щодо заяви позивача від 21.01.2013р. судом приймається до уваги викладене у пункті 30 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем 24.01.2013р. заяву від 21.01.2013р. як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог з урахуванням заяви від 21.01.2013р.

Представником відповідача в судовому засіданні 24.01.2013р. надав відзив №7 від 24.01.2013р. на позов (а.с.64-65), згідно якого Житомирський обласний центр радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС проти позову про стягнення з відповідача 8600,65грн. заборгованості заперечив, посилаючись на те, що з 2009 року по 2011 рік відповідач рахунків на оплату теплової енергії від позивача не отримував. Також заявив клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви з метою надання додаткової угоди до договору №228 від 01.01.2011р.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та надання можливості відповідачу надати суду додаткову угоду до договору №228 від 01.01.2011р. та докази в обґрунтування заперечень на позов, в судовому засіданні 24.01.2013р. оголошувалась перерва до 28.01.2013р.

Після оголошеної перерви в засіданні суду 28.01.2013 року представник позивача вимоги викладені у заяві від 21.01.2013р. підтримав у повному обсязі. Також надав заперечення №418/16 від 28.01.2013р. на відзив відповідача (а.с.85-86). У запереченнях на відзив позивач посилається на те, що нарахування за спожиту теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі показників теплового лічильника, який встановлено безпосередньо на будинку. При цьому, показники лічильник знімаються щомісячно організацією, яка обслуговує та здійснює технічний нагляд теплового лічильника і має на вказану діяльність відповідну ліцензію. На підтвердження вказаних обставин представник відповідача надав акти перевірки лічильників теплової енергії систем опалення, довідки щодо зняття показників лічильників, відомості щодо розподілу Гкал, рішення Житомирської міської ради від 17.11.2011р. №673, від 21.12.2012р. №918 (а.с.87-111).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 4057,01грн. визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/виконавець) та Житомирським обласним центром радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС (відповідач/споживач) укладено договір №228 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с.13-16), згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими у строки і на умовах, що передбачені договором.

Також, 06.03.2012р. між сторонами у справі укладено додаткову угоду №2 до договору №228 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с.112), відповідно до пункту 1.1 якої виконавець зобов'язався у 2012 році надавати споживачеві послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором та даною додатковою угодою.

Нормою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Із умов пункту 2.4 договору №228 від 01.01.2011р. вбачається, що об'єкт теплопостачання: м. Житомир, майдан Корольова, 3/14.

Посилаючись на п. 3.1. договору №228 від 01.01.2011р., згідно якого всі розрахунки по цьому договору проводяться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, позивач вказує, що в порушення умов укладеного договору, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 4057,01грн.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №228 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01.01.2011р.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п.3.6. договору №228 від 01.01.2011р., не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору

Пунктом 3.1 договору №228 від 01.01.2011р. сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Крім того, згідно п. 3.3 договору №228 від 01.01.2011р., сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаному в платіжному дорученні.

Так, позивачем, на підставі договору №228 від 01.01.2011р. за період з січня 2011 року по травень 2012 року, були надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 8561,48грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с.32-41,60).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг в сумі 8561,48грн. належним чином не виконав, сплативши лише 4504,47грн., що підтверджується платіжними дорученнями №U2104776 від 27.12.2011р. на суму 3026,02грн. та №U336299 від 14.03.2012р. на суму 1478,45грн. (а.с.58-59).

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання склала 4057,01грн. (8561,48грн. - 4504,47грн), що не заперечували представники сторін в судовому засіданні.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України.

За ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 4057,01грн. суду не надав, позовні вимоги на суму 4057,01грн. визнав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення з Житомирського обласного центру радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС заборгованості в сумі 4057,01грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підстав ст. ст.11, 509, 525, 526, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житомирського обласного центру радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС (10014, м.Житомир, майдан С.П.Корольова, 3/14, ідентифікаційний код 24704800)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ідентифікаційний код 35343771)

- 4057,01грн. заборгованості,

- 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек. з пов.)