Рішення

від 30.01.2013 по справі 5009/4842/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/136/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.13 Справа № 5009/4842/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 69; адреса для листування: 03150, Київ - 150, а/с №343)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дилінгова компанія" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 45)

про стягнення заборгованості в розмірі 10434,00 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: Кукуруз В.В., довіреність б/н від 25.01.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дилінгова компанія" про стягнення 10434 грн., які складаються з 10000 грн. основного боргу та 434 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.12.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4842/12 з призначенням судового засідання на 30.01.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Крім того, разом з позовною завою від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" до господарського суду Запорізької області надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дилінгова компанія".

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приписами ст. 66 ГПК України встановлено, що забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі.

З 01.11.2011 р. набув чинності Закон України "Про судовий збір" № 02/163-48 від 08.07.2011 р., відповідно до ч. 1 ст. 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" № vа315731-11 від 22.12.2011 р. на 2012 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 073,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закон України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 609,50 грн.).

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" про забезпечення позову судовим збором не оплачена, що є порушенням вимог чинних процесуальних норм.

Крім того, заявник заяву про забезпечення позову не обґрунтував, не надав жодного доказу того, яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення по розгляду позову.

Таким чином, судом заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" про забезпечення позову у справі № 5009/4842/12 шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать ТОВ "Українська дилінгова компанія" залишена без задоволення.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та обґрунтовує їх ст., ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач в судове засідання 30.01.2013 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві . У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 5009/4842/12.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 30.01.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2008 року на підставі усної домовленості позивач передав відповідачу товар вартістю 15000 грн., а саме, порошковий дріт Supercored 71, О 1,2 мм (котушка 5 кг) виробництва Hyundai Welding Co.Ltd.

18 лютого 2011 р. відповідач листом гарантував погасити оплату товару до 30 червня 2011 р. рівними частинами.

Однак, відповідач в обумовлений строк оплату товару не здійснив.

13 липня 2012 року позивач звернувся до Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області з вимогою притягнути відповідача до кримінальної відповідальності.

Після звернення до міліції від відповідача надійшла часткова сплата заборгованості в розмірі 5000 грн.

Станом на 29.08.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 10000 грн.

У зв'язку з цим позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії (вих. № 0241-08 від 29.08.2012 р., 0286-10 від 03.10.2012 р.) з вимогою погасити заборгованість в сумі 10000 грн. за поставлений товар.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача полягають у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача - в оплаті цього товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату товару.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість за поставлений товар в сумі 10000 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення 434 грн. - 3% річних обґрунтована і належить задоволенню.

Як вбачаться з матеріалів справи № 5009/4842/12, Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" (позивачем у справі) заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дилінгова компанія" 10434 грн., яка повинна була бути оплачена державним митом в сумі 1 609,50 грн.

В той же час, платіжними дорученнями № 788 від 20.11.2012 р., № 846 від 07.12.2012 р., № 850 від 10.12.2012 р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1701 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 91,50 грн.

Суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за відповідною ухвалою суду судового збору в сумі 91,50 грн., зайво сплаченого платіжним дорученням № 850 від 10.12.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дилінгова компанія" про стягнення 10434 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дилінгова компанія" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 45, код ЄДРПОУ 34501137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛНА" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 69; адреса для листування: 03150, Київ - 150, а/с № 343, код ЄДРПОУ 21459234) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 00 коп. - 3% річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 01.02.2013