Ухвала

від 30.01.2013 по справі 2а/1270/8831/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року справа №2а/1270/8831/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Діденко О.С., за участі представника позивача - Кучеренко І.О., представника відповідача - Іванова А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/8831/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолуцький літейно-механічний завод» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 19.10.2012 р. №491, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. №0000622342, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. №0000612342, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолуцький літейно-механічний завод» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 19.10.2012 р. №491, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. №0000622342, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. №0000612342.

В обґрунтування позову посилається, що відповідачем згідно із наказом від 19.10.2012 р. №491, у період з 19.10.2012 р. по 25.10.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповід альністю «Краснолуцький літейно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Метал-Буд» (код за ЄДРПОУ 38088212) за результатами якої складено акт від 26.10.2012 року № 179/22-33366357 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолуцький літейно-механічний завод», (код за ЄДРПОУ 33366357) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товари ством з обмеженою відповідальністю «Константа-Метал-Буд», код за ЄДРПОУ 38088212, за кві тень, травень та липень 2012 року».

Відповідачем на підставі акту від 26.10.2012 року № 479/22-33366357 було винесено податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 0000622342, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 431 745 грн. 00 коп., з яких: 345 396 грн. 00 коп. - за основним платежем; 86 349 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 0000612342, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності у розмірі 383 400 грн. 00 коп., з яких: 306 720 грн. 00 коп. - за основним платежем; 76 680 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до акту перевірки від 26.10.2012 року № 479/22-33366357, підставою для прийняття повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 0000622342, визначено порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (ПКУ), що призвело до завищення задекларованого податкового кредиту у сумі 345 396 грн. 00 коп., в т.ч. за квітень 2012 р. у сумі 140152 грн., за травень 2012 р. у сумі 9600 грн., за липень 2012 р. у сумі 195644 грн.

Відповідно до акту перевірки від 26.10.2012 року № 479/22-33366357, підставою для прийняття повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 0000612342, визначено порушення позивачем п.138.1 ст.138 ПКУ, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначені обсягу оподаткування, всього у сумі 1460570 грн. 00 коп., у тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 1460570 грн. 00 коп.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Константа-Метал-Буд», до податкового кредиту, а також віднесення сум по цьому ж контрагенту до витрат, що враховуються при визначені обсягу оподаткування.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ та іншими первинними документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби № 491 від 19.10.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод». Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби № 497 від 24.10.2012 року «Про внесення змін до наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби від 29.10.2012 р. №0000622342, яким ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431745 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 345396рн. 00 коп. та штрафні санкції - 86349 грн. 00 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби від 29.10.2012 р. №0000612342, яким ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 383400 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 306720рн. 00 коп. та штрафні санкції - 76680 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволені. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача з 19.10.2012 р. по 25.10.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповід альністю «Краснолуцький літейно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Метал-Буд» (код за ЄДРПОУ 38088212) за результатами якої складено акт від 26.10.2012 року № 479/22-33366357 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолуцький літейно-механічний завод», (код за ЄДРПОУ 33366357) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товари ством з обмеженою відповідальністю «Константа-Метал-Буд», код за ЄДРПОУ 38088212, за кві тень, травень та липень 2012 року».(а.с.14-47).

Зазначена перевірка була проведена відповідно до наказу від 19.10.2012 року № 491 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» (а.с.12) та наказу № 497 від 24.10.2012 року «Про внесення змін до наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Краснолуцький літейно-механічний завод"» (а.с.219) на підставі пп 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Наказ керівника податкового органу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є актом у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Однією із підстав для проведення документальних позапланових перевірок підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України закріпив таку обставину - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Під час розгляду справи судом першої і апеляційної інстанції відповідач не представив суду належних доказів існування обставин, передбачених у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК, на час прийняття оскаржуваного наказу від 19.10.2012 р. №491 та не довів фактів надіслання позивачу обов'язкового письмового запиту та ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи (а.с. 237-248) вбачається, що 19.10.2012 року на адресу відповідача від ДПІ в Ленінському районі у м.Луганську надійшли матеріали перевірки ТОВ «Константа-Метал-Буд» за липень 2012 року, який є контрагентом позивача. Зазначені матеріали були розцінені відповідачем як податкова інформація, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Після отримання цієї інформації податковий орган в цей же день видав наказ № 491 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод».

Отже, відсутність у відповідача передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК необхідних підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, свідчить про неправомірність оскаржуваного наказу ДПІ № 491 від 19.10.2012 року, а тому цей наказ підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на те, що 20.09.2012 року на адресу позивача надсилався запит про надання інформації та її документального підтвердження по контрагенту ТОВ «Константа-Метал-Буд» за липень 2012 року, не заслуговує на увагу, оскільки податковим органом зазначений запит надсилався після отримання ним іншої податкової інформації, ніж та яка надійшла 19.10.2012 року. Крім того, після отримання від позивача у відповідь на зазначений запит відповідних первинних документів ДПІ була проведена зустрічна звірка, за результатами якої складено довідку від 08.10.12 року, в ході якої документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Константа-Метал-Буд», їх вид, якість та розрахунки. Відповідно ж до оскаржуваного наказу № 491 від 19.10.2012 року з відповідними змінами, внесеними наказом № 497 від 24.10.2012 року, перевірка була призначена з питання взаємовідносин з ТОВ «Константа-Метал-Буд» не лише за липень 2012 року, а ще й за квітень та травень 2012 року. Обов`язковий письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження по контрагенту ТОВ «Константа-Метал-Буд» за квітень та травень 2012 року позивачу взагалі не надсилався.

Оскільки колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного наказу ДПІ № 491 від 19.10.2012 року, то наказ відповідача № 497 від 24.10.2012 року, яким внесено зміни щодо строку проведення перевірки та періоду за який проводиться перевірка, та який є похідним від наказу № 491 від 19.10.2012 року, є також неправомірним, а тому зазначений наказ підлягає скасуванню, також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, яка передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки наказ про проведення перевірки № 491 від 19.10.2012 року був вручений позивачу, працівниками податкового органу була проведена перевірка на підставі цього наказу, у зв'язку із чим є доцільним здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача, які викладені в акті перевірки та підстав винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Перевіркою, як зазначено в акті перевірки від 26.10.2012 року № 479/22-33366357, встановлено порушення позивачем: - п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 1460570 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 1460570 грн.; - п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, що призвело до завищення задекларованого податкового кредиту у сумі 345396 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. у сумі 140152 грн., за травень 2012 р. у сумі 9600 грн., за липень 2012 р. у сумі 195644 грн.; - вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 21.12.2010, № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997, № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010, № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 25.01.2011. № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. №197/18935); наказ ДПА України від 29 березня 2003 р. N 143 затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на прибуток (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592); наказ ДПА України від 28.02.2011 р. № 114, яким затверджено форму податкової звітності з податку на прибуток; - п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 № 436-ІУ; ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Відповідачем на підставі акту перевірки 26.10.2012 року № 479/22-33366357 винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0000622342 (а.с.48), та податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0000612342 (а.с.49).

Повідомленням-рішенням від 29.10.2012 р. №0000622342 ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431745 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 345396рн. 00 коп. та штрафні санкції - 86349 грн. 00 коп.

Повідомленням-рішенням від 29.10.2012 р. №0000612342, яким ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 383400 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 306720рн. 00 коп. та штрафні санкції - 76680 грн. 00 коп.

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, зазначено, що перевіркою встановлена відсутність здійснення реальних господарських операцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Константа-Метал-Буд».

Позивач не згоден з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 1.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Вимогами п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

П. 138. 6. ст. 138 Податкового Кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. На підставі п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно із п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно із п. е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки. Приписами п. 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів. На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахуваннянарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством. Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ та сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» та ТОВ «Константа-Метал-Буд» 01.03.2012 року було укладено договір купівлі-продажу №12, за умовами якого «Продавець» (ТОВ «Константа-Метал-Буд») поставляє продукцію, а «Покупець» (ТОВ «Краснолуцький літейно-ме ханічний завод») приймає продукцію та здійснює її оплату на умовах цього договору (а.с.50).

На виконання умов Договору купівлі-продажу №12 від 01.03.2012 р. ТОВ «Константа-Метал-Буд» передало у власність ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» товар, що під тверджується відповідними видатковими накладними (а.с.91-131).

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві товар, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкові накладні: № 1 від 14.03.2012 року, №2 від 14.03.2012, №3 від 14.03.2012, №4 від 15.03.2012, №7 від 28.03.2012, № 11 від 29.03.2012, № 17 від 30.03.2012, № 13 від 30.03.2012, № 14 від 30.03.2012, № 15 від 30.03.2012, № 16 від 30.03.2012, №12 від 29.03.2012, № 18 від 30.03.2012, № 19 від 30.03.2012, №15 від 17.04.2012, № 4 від 11.04.2012, № 5 від 12.04.2012, № 8 від 12.04.2012, № 11 від 17.04.2012, № 12 від 17.04.2012, № 13 від 17.04.2012, № 16 від 17.04.2012, № 18 від 23.04.2012, № 19 від 23.04.2012, № 23 від 26.04.2012, № 24 від 26.04.2012, № 25 від 26.04.2012, № 26 від 26.04.2012, № 28 від 26.04.2012, № 29 від 26.04.2012, № 30 від 26.04.2012, №31 від26.04.2012, № 9 від 12.04.2012, № 32 від 26.04.2012, № 1 від 02.07.2012, № 2 від 04.07.2012, №3 від 05.07.2012, № 4 від 06.07.2012, № 5 від 18.07.2012, № 8 від 23.07.2012 (а.с.51-90)

Вказаний договір, податкові накладні та видаткові накладні підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними, договорами оренди транспортних засобів, на яких перевозився товар від ТОВ «Константа-Метал-Буд», договорами позивача з ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» та ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» на поставку продукції, видатковими накладними до них, специфікаціями до договору, що свідчить про подальше використання товару отриманого від ТОВ «Константа-Метал-Буд» в господарській діяльності позивача (а.с.192-213). Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №8 8, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного позивачем із ТОВ «Константа-Метал-Буд». Також вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що можлива відсутність ТОВ «Константа-Метал-Буд»за своїм місцезнаходженням та можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у ТОВ «Константа-Метал-Буд» не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає посилання представника відповідача в обґрунтування відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Константа-Метал-Буд» та позивачем за квітень, травень та липень 2012 року на те, що позивач не підтвердив фактичне виконання договору відповідними первинними та бухгалтерськими документами, оскільки це спростовано дослідженими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Краснолуцький літейно-ме ханічний завод» та ТОВ «Константа-Метал-Буд» за квітень, травень та липень 2012 року.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню продукції за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманої продукції у його власній господарській діяльності.

Крім того, спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочинів, на відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Краснолуцький літейно-ме ханічний завод» та ТОВ «Константа-Метал-Буд» за квітень, травень та липень 2012 року, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді для визначення, стягнення з позивача суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач знехтував вимогами закону, а тому прийнятті рішення податковим органом за таких умов є неправомірними.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку №984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У пункті 6 Порядку №984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, податковим органом не дотримано умов та порядку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача. Також слід зазначити, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит та включення сум до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень. При цьому слід виходити з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість та невключенню до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, відповідач не довів правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012 р. №0000622342 та №0000612342.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/8831/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/8831/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолуцький літейно-механічний завод» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 19.10.2012 р. №491, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. №0000622342, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. №0000612342 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко