Постанова

від 31.01.2013 по справі 808/274/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року (12 год. 36 хв.) Справа № 808/274/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

за участю представників:

позивача - Іоффе В.Л.,

відповідача - Воронкової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергодарбуд ЛТД» до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання незаконними та протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.

14.01.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергодарбуд ЛТД» (далі - позивач) до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо відмови від скасування (анулювання) свідоцтва платника єдиного податку серія Б №460763, що видане позивачу; зобов'язати відповідача скасувати (анулювати) свідоцтво платника єдиного податку серія Б №460763, що видане позивачу; зобов'язати відповідача внести запис до інформаційного фонду Реєстру платників ПДВ про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ позивача; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за заявами позивача від 10.12.2012 його було переведено на спрощену систему оподаткування та анульована реєстрація платником податку на додану вартість. За наслідками аналізу наслідків переходу на спрощену систему оподаткування позивач дійшов висновку про недоцільність такого переходу, у зв'язку із чим 28.12.2012 звернувся до відповідача із заявою про скасування заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та заяви про застосування спрощеної системи оподаткування. 08.01.2012 відповідач надав відповідь про неможливість скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а про анулювання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування відповіді не надав.

Ухвалою від 15.01.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 28.01.2013.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.01.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що станом на дату подачі заяв від 10.12.2012 позивач цілком відповідав вимогам податкового законодавства щодо платників податків, які мають право перейти на спрощену систему оподаткування. Проаналізувавши наслідки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач дійшов висновку про економічну недоцільність такого анулювання, оскільки позивач не спроможний виконати вимоги податкового законодавства щодо зобов'язання визначити у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками анулювання реєстрації платника цього податку, які були включені позивачем у попередніх податкових періодах до складу податкового кредиту (п. 184.7 ст. 184 ПК України). Заява про скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивачем була подана 28.12.2012, тобто до початку строку дії свідоцтва платника єдиного податку, а відтак у строк визначений пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Порядок скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, здійсненого з ініціативи платника податків, чинним законодавством не регламентований. Відмова відповідача у скасуванні анулювання реєстрації платника податку на додану вартість порушує права позивача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що реєстрація позивача в якості платника єдиного податку та анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість були проведені за заявами позивача. Звернення позивача до відповідача з приводу поновлення його реєстрації платником податку на додану вартість відбулось з перевищенням граничного строку визначеного пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПК України. Так само з перевищенням граничного строку позивачем була подана заява про зміну ставки єдиного податку. Відмова відповідача у скасуванні анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також у зміні ставки єдиного податку є правомірною, відтак, вимоги позивача є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 31.01.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Енергодарської міської ради Запорізької області з 17.12.2009 року (код ЄДРПОУ 36879407).

Позивач перебуває на обліку у відповідача.

Згідно пп. 4.4 Статуту позивача учасниками позивача є фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4

23.03.2010 позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100276092, присвоєно індивідуальний податковий номер 368794008234.

10.01.2012 позивачем до відповідача була подана заява, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675, про застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідно до цієї заяви позивач з 01.01.2013 обрав спрощену систему оподаткування для платників єдиного податку 4 групи за ставкою у відсотках до доходу 5%. Крім того, в зазначеній заяві зазначено про відсутність у позивача податкового боргу та про обсяг доходу за попередній календарний рік - три мільйони гривень. Відповідно до доданого до зазначеної заяви розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, загальна сума отриманого доходу була визначена позивачем у розмірі 2852875,60 грн.

Крім того, 10.01.2012 позивачем відповідачу була подана заява про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в якій як підстава для анулювання такої реєстрації був визначений пп. «в» п. 184.1 ст. 184, пп. 2 п. 293.3 ст. 293 ПК України - особа реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість.

Зазначені заяви позивача були підписані директором позивача і містили печатку позивача.

10.12.2012 позивачу було видане свідоцтво платника єдиного податку 4 групи за ставкою 5% серія Б №460763.

Також позивачем було здано відповідачу свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та 11.12.2012 посадовою особою відповідача на цьому свідоцтві було вчинено запис про термін його дії до 31.12.2012.

28.12.2012 позивач звернувся до відповідача із листом, у якому просив скасувати подану ним заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 10.12.2012 та заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 10.12.2012 на 2013 рік, оскільки підприємство неспроможне виконати вимоги законодавства стосовно погашення податкового кредиту по основним фондам та товарно-матеріальним цінностям.

29.12.2012 позивачем відповідачу була подана заява про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2013, в п. 5.2 якої позивач зазначив про зміну ставки єдиного податку зі ставки 5% на ставку 3%.

Згідно довідки відповідача від 28.01.2013 №570/10/18-020 реєстрація позивача як платника податку на додану вартість була анульована 31.12.2012.

08.01.2013 відповідач надав відповіді на лист позивача від 28.12.2012 та заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 29.12.2012.

Так у листі №67/10/34-13 відповідач повідомив про неможливість відміни анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що відбулась з ініціативи платника податків.

У листі №65/0/34-13 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення заяви про зміну ставки єдиного податку, оскільки така заява подана у інший строк, ніж встановлено у п. 293.8 ст. 293 ПК України.

Станом на дату розгляду цієї справи відомості про позивача відсутні як в базі «Реєстр платників ПДВ», так і в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», які розміщені на офіційній сторінці в мережі Інтернет Державної податкової служби України (sts.gov.ua/reestr).

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності регламентуються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За приписами п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Відповідно до абз. 1-3 пп. 298.1.4 п. 298. 1 ст. 298 ПК України суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.

За приписами пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єктами господарювання четвертої групи платників єдиного податку є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Судом встановлено, що станом на 10.12.2012 позивач відповідав вимогам ст. 291 ПК України, тобто мав право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, крім того позивач не мав податкового боргу, здійснює діяльність яка не підпадає під обмеження наведені в зазначеній статті.

За приписами п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Підпунктом 293.3.1 пункту 293.3 статті 293 ПК України визначено, що для третьої і четвертої груп платників єдиного податку відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відтак, при переході на спрощену систему оподаткування позивач міг обрати ставку єдиного податку у розмірі 3%, у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПК України, або 5%, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Судом встановлено, що позивачем під час подання 10.12.2012 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування була визначена ставка єдиного податку 5% доходу.

За приписами пп. 4 п. 293.8 ст. 293 ПК України ставка єдиного податку, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3 відсотки, а для п'ятої і шостої групи у розмірі 5 відсотків, може бути обрана:

а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником єдиного податку третьої або четвертої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, або платником єдиного податку п'ятої або шостої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 7 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу;

в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що для обрання ставки єдиного податку в розмірі 3% доходу платник єдиного податку повинен бути зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивач мав статус платника податку на додану вартість, проте, 10.12.2012 ним була подана заява про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

За приписами пп. «в» п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо будь-яка особи, зареєстрована як платник податку на додану вартість, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплату податку на додану вартість.

Оскільки умови сплати єдиного податку для платників цього податку четвертої групи за ставкою 5% доходу не передбачає окрему сплату податку на додану вартість, то такі платники не є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату:

подання заяви платником податку або прийняття рішення органом державної податкової служби про анулювання реєстрації, якщо у свідоцтві про реєстрацію платника податку не було визначено граничний строк дії;

зазначену в судовому рішенні;

закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію платника податку;

що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 10.12.2012 позивач подав відповідачу заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, при тому, що подання такої заяви від позивача податковим законодавством не вимагається.

Відтак, в силу вимог ст. 184 ПК України з 10.12.2012 реєстрація позивача як платника податку на додану вартість є анульованою.

З наведеного вбачається, що на стадії вирішення заяв позивача від 10.12.2012 відповідач не порушив вимоги податкового законодавства.

За приписами п. 184.10 ст. 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Судом встановлено, що в порушення вимог п. 184.10 ст. 184 ПК України відповідач повідомив позивача про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість лише 08.01.2013. Разом з тим, позивачем не заявлені вимоги щодо визнання такої бездіяльності протиправною, а судом не встановлено підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у скасуванні (анулюванні) свідоцтва платника єдиного податку, виданого позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пп. 1 п. 299.15 ст. 299 ПК України свідоцтво платника податку анулюється за рішенням органу державної податкової служби у випадках та у строки подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано заяву щодо такої відмови.

За приписами пп.пп. 298.2.1, 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПК України для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу державної податкової служби заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом (за умови відсутності непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до цієї глави), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

За приписами п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої-шостої груп є календарний квартал.

Пунктами 294.2, 294.3 статті 294 ПК України визначено, що податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому таким особам виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Позивач в обґрунтування свого позову посилається на те, що ним був дотриманий визначений податковим законодавством термін звернення до відповідача із заявою про відмову від спрощеної системи оподаткування.

З цього приводу суд зазначає, що:

по-перше, у своїй заяві від 28.12.2012 позивач порушував питання щодо скасування заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 10.12.2012, а не про відмову від спрощеної системи оподаткування;

по-друге, позивачем не був дотриманий строк, визначений пп. 298.2.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України, а посилання позивача на те, що пп. 298.2.1 і пп. 298.2.2 п. 298.1 ст. 298 ПК України регламентують різні строки звернення із заявою про відмову від спрощеної системи оподаткування суд вважає таким, що суперечить вимогам зазначених підпунктів, оскільки зазначені підпункти є елементами норми п. 298.2 ст. 298 ПК України і, відповідно, мають застосовуватися у сукупності;

по-третє, норма пп. 298.2.2 п. 298.1 ст. 298 ПК України передбачає відмову від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. Суд зазначає, що станом на дату подання заяви від 28.12.2012 позивач вже не мав статусу платника податку на додану вартість оскільки не перебував в реєстрі таких платників, а заяву про реєстрацію платником такого податку позивач до органів державної податкової служби в грудні 2012 року не подавав. Відтак, позивач до 28.12.2012 не перейшов на сплату інших податків, а тому, посилання на норму пп. 298.2.2 п. 298.1 ст. 298 ПК України є безпідставним.

Відтак, позивачем не були дотримані вимоги пп.пп. 298.2.1, 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПК України, а тому відмова відповідача є правомірною.

Також суд зазначає, що заява позивача від 28.12.2012 була здійснена у іншій формі, ніж передбачена наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675.

Крім того, суд зазначає, що 29.12.2012 позивачем відповідачу була подана заява про зміну ставки єдиного податку з 5% на 3%.

Проте, за приписами п.п. «б»-«в» пп. 4 п. 293.8 ст. 293 ПК України визначено, що для платників єдиного податку четвертої групи заява про зміну ставки єдиного податку повинна бути подана не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка цього податку.

Відтак, позивачем не був дотриманий строк, визначений податковим законодавством для зміни ставки єдиного податку.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо відмови у скасуванні свідоцтва платника єдиного податку, виданого позивачу, протиправними та незаконними, оскільки такі дії були вчинені відповідачем на підставі та в межах повноважень наданих йому податковим законодавством України.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача скасувати (анулювати) свідоцтво платника єдиного податку, видане позивачу, суд зазначає, що з вищевикладених підстав ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивач станом на дату прийняття рішення по справі є платником цього податку.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести запис до інформаційного фонду Реєстру платників ПДВ про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, суд зазначає, що станом на дату прийняття рішення по справі позивач не подавав до органів державної податкової служби заяви про реєстрацію його платником цього податку після анулювання такої реєстрації, відтак не має статусу платника податку на додану вартість, а тому підстави для внесення до відповідного реєстру такого запису відсутні. Через що зазначена вимога не підлягає задоволенню.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергодарбуд ЛТД» до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання незаконними та протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 04.02.2013.