Рішення

від 28.11.2006 по справі 20-2/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"28" листопада 2006 р. справа № 20-2/272

За позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки в особі Севастопольського міського кооперативного торгу   “Міськкоопринкторг” (95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30;   99011, м. Севастополь, вул. Партизанська, 4-а)

до відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

                        (99011, м. Севастополь,  вул. Леніна, 3)

про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача –Бризгалов О.Ф., довіреність б/н від 18.01.2006;

від відповідача –Михайлова О.Є., довіреність б/н від 29.09.2006.

СУТЬ СПОРУ:

Управління кооперативної торгівлі та ринків “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки в особі Севастопольського міського кооперативного торгу   “Міськкоопринкторг” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним належним чином виконувались договірні зобов'язання протягом всього строку оренди, у зв'язку з чим відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та він має переважне право на продовження договору оренди на новий строк, а тому вважає, що відповідача слід зобов'язати укласти з ним договір.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти вимог позивача, оскільки вважає, що договір оренди нежитлового приміщення № 480-00 від 04.12.2000 припинив дію у зв'язку з закінченням строку, а також відповідач вважає, що вимоги позивача фактично є вимогами укладення нового договору, які відповідно до статті 187 Господарського кодексу України не підлягають розгляду у судах (арк. с. 53-55).

28.11.2006 позивач надав уточнення позовної заяви та просить зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради укласти договір оренди на нерухоме майно –вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 221,0 м2 розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 28 з Управління кооперативної торгівлі та ринків “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки в особі Севастопольського міського кооперативного торгу   “Міськкоопринкторг” на умовах договору оренди нерухомого майна № 480-00 від 14.12.2000.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2000 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (далі - орендодавець) і Севастопольським міським кооперативним торгом   “Міськкоопринкторг” (далі –Севміськкоопринкторг) укладено договір № 480-00 оренди нерухомого майна (далі - Договір), предметом якого була оренда нерухомого майна –вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 221,0 м2 розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 28, строком до 04.12.2005 (арк. с. 8-11).

Згідно пункту 7.2 Договору зміна договору може мати місце за домовленістю сторін, які розглядаються ними у місячний строк.

Позивач належним чином виконував умови договору, заборгованості по орендній платі не має, що не заперечується відповідачем.

03.11.2005 Севміськкоопринкторгом на адресу орендодавця направлений лист з проханням продовжити строк договору на п'ять років (арк.с. 12).

Листом від 10.11.2005 (вих. № 2558) орендодавець повідомив Севміськкоопринкторг про те, що питання продовження договору буде розглядатися міською комісією по оренді комунального майна та листом від 28.12.2005 відповідач повідомив про призначення конкурсу на вказане приміщення та просив передати орендоване приміщення відповідно до встановленого порядку (арк. с. 16).

Спірні відносини виникли у зв'язку з відмовою орендодавця після закінчення строку дії договору оренди продовжити термін його дії на новий термін орендарю, який належним чином виконував договір оренди.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтями 764, 777 Цивільного кодексу України, статтями 7, 9, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та опосередковано частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), відповідно до якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін (ч. 3 ст. 17 Закону).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути заявлені ним протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Листом від 15.12.2005 (вих. № 2912) орендодавець повідомив орендаря про припинення дії договору у зв'язку з закінченням строку, на якій він був укладений, та просив передати орендоване майно за актом приймання-передачі у строк, встановлений договором (арк.с. 57).

Відповідно до акту від 22.05.2006 (арк.с. 58) орендар передав орендоване майно, тим самим погодився з припиненням дії договору.

Позов заявлений Управління кооперативної торгівлі та ринків “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки, яке є юридичною особою до складу якої входить як структурний підрозділ Севастопольський міський кооперативний торг   “Міськкоопринкторг”.

Документи на участь у конкурсі по оренді спірного майна позивачем не подавались, у зв'язку з чим вимоги частини 3 статті 17 Закону до вказаних спірних відносин судом не застосуються.

Також необхідно зазначити те, що відповідно до статті 187 Господарського кодексу України судом розглядаються лише спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Які-небудь угоди або зобов'язання укладення договору оренди спірного майна між сторонами на підставі укладеного між ними попереднього договору відсутні.

З урахуванням викладеного  позовні вимоги щодо зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон” укласти договір оренди на нерухоме майно –вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 221,0 м2 розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 28 з Управління кооперативної торгівлі та ринків “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки в особі Севастопольського міського кооперативного торгу   “Міськкоопринкторг” на умовах договору оренди нерухомого майна № 480-00 від 14.12.2000, не обґрунтовані і задоволенню не  підлягають.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

    Суддя                                                                                           Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 07.12.2006.