Постанова

від 28.01.2013 по справі 13861/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 січня 2013 р. № 2а- 13861/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд повністю скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001481720 від 07.11.2012 р., яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 було визначено суму податкового зоюов'язання за платежем: податок на додану вартість, код 3014010100, на загальну суму: 204173,41 грн. (Двісті чотири тисячі сто сімдесят три гривні 41 коп.), в тому числі за основним платежем: + 163338,73 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 40834,68 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001481720 від 07.11.2012 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена виїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період січень-лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 2905/17-211/НОМЕР_3 від 06.11.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті занижено податок на додану вартість всього у сумі 163338,73 грн., у тому числі за лютий 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки № 2905/17-211/НОМЕР_3 від 06.11.2012 року Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцію м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001481720 від 07.11.2012 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 163338,73 грн., за штрафними санкціями на суму 40834,68 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті № 2905/17-211/НОМЕР_3 від 06.11.2012 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

В перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 мало господарські відносини з ТОВ «Енергосфера» (код 32466253) та ТОВ «Укртехносплав» (код 37972501).

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (в якості Покупця) та ТОВ «Енергосфера» (в якості Постачальника) укладено договір поставки № 7К від 04.01.2012 року, за яким ТОВ «Енергосфера» зобов'язується здійснити поставку та передати у власність ФОП ОСОБА_3 продукцію відповідно до специфікацій (надалі іменується товар), а ФОП ОСОБА_3 зобов'язується прийняти товар по накладній та сплатити його відповідно умовам цього Договору (п.п. 1.1 Договору.)

Також, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (в якості Покупця) та ТОВ «Укртехносплав» (в якості Постачальника) укладено договір поставки № 2 від 01.02.2012 року, за яким ТОВ «Укртехносплав» зобов'язується здійснити поставку та передати у власність ФОП ОСОБА_3 продукцію відповідно до специфікацій (надалі іменується товар), а ФОП ОСОБА_3 зобов'язується прийняти товар по накладній та сплатити його відповідно умовам цього Договору (п.п. 1.1 Договору.)

Вказані договори № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року за свої змістом є ідентичними.

Кількість товару, його асортимент, вартість вказується в видаткових накладних на товар, які являються невід'ємною частиною вказаного Договору. (п.п. 1.2 Договору)

Доставка товару Покупцю здійснюється силами та засобами Постачальника по заздалегідь узгодженому з Покупцем асортименту, кількості та поточній ціні відповідно прайсу Постачальника, на території (склад) Покупця, або в іншому вказаному Покупцем місті в обумовлені сторонами строки. (п.п. 2.1 Договору)

Розвантаження товару з автотранспорту Постачальника здійснюється силами та засобами Покупця. (п.п.2.4 Договору)

На підтвердження виконання договорів поставки № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року, представником позивача надані податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення. (а.с. 29-72, 97-101, 103-105)

Представником позивача до суду не надано специфікацій на продукцію (п. 1.1 Договору), прайсів Постачальника (п.п. 2.1 Договору), не надано доказів розвантаження товару, що здійснюється силами та засобами Покупця - ФОП ОСОБА_3 (п.п.2.4 Договору).

Вказані умови договорів поставки № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року, є обов'язковими умовами їх виконання, що вказано в самих договорах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначені документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення є товарно-транспортна накладна.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 «Про затвердження типових

форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі -Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 "Правила оформлення документів на перевезення" Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Підпунктом 13.1, п. 13 "Правила здачі вантажів" Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 "Розрахунки за перевезення" цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Відповідно до умов п. 2.1 Договорів № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року доставка товару Покупцю здійснюється силами та засобами Постачальника. Представником позивача, який є покупцем відповідно до умов Договорів, не надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, екземпляри яких він обов'язково мав би отримати при фактичному отриманні товару.

Отже, в даному випадку відсутні докази та об'єктивні данні щодо фактичного переміщення товару від продавця покупцю, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладених правочинів, а надані документи є недостатніми доказами по справі щодо виконання правочинів сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за вказаними договорами.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, податкове повідомлення - рішення відповідача № 0001481720 від 07.11.2012 р. відповідає ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01 лютого 2013 року.

Суддя Д.В.Бездітко