Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а/0470/13883/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13883/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС до приватного підприємства «Металпром-КР» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Криворізька південна МДПІ Дніпропетровської області ДПС, звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Металпром-КР», в якому з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.56) просив стягнути кошти в погашення податкового боргу в розмірі 355,01 грн. На обґрунтування позову податковим органом зазначено, що спірна сума заборгованості структурно складається з несплачених сум штрафних санкцій з податку на прибуток за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.03.10 №0001101501/0 на суму 170 грн. та від 25.11.10 №0003701501/0 на суму 170 грн., а також нарахованої пені в розмірі 15 грн. 01 коп. Позивачем зазначено, що податок на прибуток, перерахований відповідачем платіжними дорученнями від 25.11.10 №2365 у сумі 170 грн. та від 17.12.12 №К47/Н/52 в сумі 185,01 грн., зараховано позивачем відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України на погашення податкового богу згідно з черговістю його виникнення. В судове засідання представник позивача не прибув, направив до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач, Приватне підприємство «Металпром-КР», в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 17.01.13, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, До канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення, за змістом яких, підприємство просить відмовити в задоволені позову, оскільки станом на 18.12.12 спірна сума заборгованості повністю ним погашена, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.51-53).

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а також зважаючи на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі документами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 35459914, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться у позивача (а.с.15).

Судом встановлено, що 17.03.10 позивачем відносно відповідача проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2009р. Проведеною перевіркою встановлений факт несвоєчасного подання декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009р., граничний строк подання якої - 09.11.09, дата фактичного подання - 17.03.10. За результатами перевірки складений акт від №90/1501/35459914 (а.с.22), на підставі якого, враховуючи положення пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2181), податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.10 №0001101501/0 та зобов'язано відповідача сплатити штраф у розмірі 170 грн. Означене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 17.03.10 (а.с.21). Як вбачається з копії квитанції №К47/Н/52 від 17.12.12 (а.с.52) та не заперечується МДПІ, означена сума штрафних санкцій та пені в сумі 15,01 грн. сплачена відповідачем в повному розмірі 17.12.12.

Суд зважує, що оскільки означене податкове повідомлення - рішення винесено з посиланням на п.17.1 ст.17 Закону №2181, то його оплата в силу приписів п.17.3 ст.17 згаданого закону має здійснюватись за правилами абз.3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону, де вказано, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. З огляду на викладене сума штрафних санкцій, визначена податковим повідомленням-рішенням від 17.03.10 №0001101501/0 в розмірі 170 грн., сплачена відповідачем з порушенням 10-денного строку, а тому набула статусу податкового боргу з 28.03.10. Як вбачається з даних облікової картки платника податку - відповідача, зворотній бік якої наявний в матеріалах справи, за останнім, починаючи з березня 2010р. обліковується податковий борг в розмірі 32 101,70 грн., який існує і на дату сплати відповідачем суми штрафних санкцій в розмірі 185 грн. за податковим повідомленням - рішенням від 17.03.10 з урахуванням пені в розмірі 15,01 грн.

Суд відмічає, що з 01.01.11 набув чинності Податковий кодекс України, а Закон №2181 втратив чинність. Положеннями п.87.9 ст.87 згаданого кодексу чітко визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведені положення законодавчих актів, сплачена 17.12.12 відповідачем сума в розмірі 185 грн. була правомірно спрямована податковим органом в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше. В матеріалах справи наявна копія податкової вимоги від 11.03.10 №1/154, що направлена МДПІ на адресу відповідача про сплату останнім податкового боргу в розмірі 66 242,21 грн. та отримана ним 18.03.10 (а.с.43). Отже, сума штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 17.03.10 №0001101501/0 в розмірі 170 грн. та пеня в розмірі 15,01 грн. залишились не сплачені відповідачем.

Положеннями ст.95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового

боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Оскільки судом встановлено, що визначені законом строки оплати податкових зобов'язань, а саме штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 17.03.10 №0001101501/0 в розмірі 170 грн., спливли, означена сума в розмірі 170 грн. та пеня в сумі 15,01 грн. залишились не сплаченими відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів на погашення податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 185 грн. підлягають задоволенню

Крім того, судом встановлено, що позивачем відносно відповідача проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяці 2010р. Проведеною перевіркою встановлений факт несвоєчасного подання декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010р.: граничний строк подання 09.11.10, дата фактичного подання - 25.11.10. За результатами перевірки складений акт від 25.11.10 №258/1501/35459914 (а.с.24), на підставі якого, враховуючи положення пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.10 №0003701501/0 та зобов'язано відповідача сплатити штраф у розмірі 170 грн. Означене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 25.11.10 (а.с.23). Як вбачається з копії квитанції 2365.1438.1 від 25.11.10 (а.с.52) та не заперечується МДПІ, означена сума штрафних санкцій сплачена відповідачем в повному розмірі 25.11.10, тобто, з огляду на положення ст. 5 Закону №2181, своєчасно.

Доводи МДПІ щодо зарахування сплаченої 25.11.10 відповідачем суми штрафних санкцій в розмірі 170 грн. в рахунок погашення податкового боргу відповідача, який виник раніше, оцінюються судом критично, оскільки такі дії податкового органу не відповідають положенням Закону №2181, що діяв станом на дату сплати платником податку зазначеної суми штрафних санкцій.

Так, відповідно до п.7.7 ст.7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях. Між тим, згідно з пп.7.7.1 п.7.7 цієї ж ст.7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З аналізу наведеного слідує, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст. 16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом №2181 був спеціальним законом з питань оподаткування, установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувались, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Суд зауважує, що серед цих заходів відсутній такий захід, як зміна визначеного платником призначення платежу шляхом спрямування внесених таким платником коштів в оплату його податкового боргу.

На підставі викладених положень суд робить висновок, що законодавством України, чинним на час виникнення та сплати відповідачем спірної суми податкового зобов'язання в розмірі 170грн., не передбачалось застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У таких випадках податковий орган мав вживати передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовувати штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Окремо суд зауважує, що за приписами ч.2 ст.161 та ст.244-2 КАС України викладені в судовому рішенні висновки Верховного Суду України мають бути обов'язково взяті судом до уваги при розв'язанні спору по суті. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові від 20.06.11 за результатами розгляду справи за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України, враховуючи норми Закону №2181, а також те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі та в межах, визначених законом, дійшов висновку, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу. Розв'язуючи даний спір, суд не вбачає підстав для неврахування означеної позиції Верховного Суду України. Отже, станом на дату сплати відповідачем суми податкових зобов'язань за податковим повідомлення-рішення від 25.11.10 №0003701501/0 в розмірі 170 грн. у позивача були відсутні правові підстави для зарахування сплаченої платником податку суми в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Відтак позовні вимоги МДПІ в частині стягнення податкового боргу з відповідача за податковим повідомлення-рішення від 25.11.10 №0003701501/0 в розмірі 170 грн. задоволенню не підлягають, оскільки своєчасно та в повному розмірі сплачені відповідачем 25.11.10 за квитанцією 2365.1438.1.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Металпром-КР» (код ЄДРПОУ 35459914) на користь Державного бюджету України згідно з бюджетною класифікацією кошти в погашення податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 185 грн. (сто вісімдесят п'ять гривень) 01 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев