Рішення

від 29.01.2013 по справі 5006/44/112/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 5006/44/112/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Москвітіній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос», м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика», м.Амвросіївска, Донецька область

про стягнення суми заборгованості в розмірі 213 239,49 грн., з яких сума основного боргу 180 000 грн., пеня у розмірі 18 169,62 грн., 3% та 10% річних у розмірі 13 614,72 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 455,15 грн.,

за участю представників:

від позивача: Пожидаєва М.Ю., за довір. від 31.08.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» про стягнення суми заборгованості в розмірі 236 543, 24 грн., з яких сума основного боргу 203 500, 00 грн., пеня у розмірі 18 098,50 грн., 3% та 10% річних у розмірі 13 501,57 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 443,15 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 526, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, норми статті 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1310100 від 13 жовтня 2011 року. Зазначив, що відповідачем не у повному обсязі сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. З урахуванням часткової сплати, сума заборгованості становить 203 500, 00 грн. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

29 січня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача, в якій останній просив зменшити розмір позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем у розмірі 23 500, 00 грн. та допущенням позивачем помилки в розрахунках, просив стягнути суму основного боргу у розмірі 180 000 грн., пеню у розмірі 18 169, 62 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 455, 15 грн., 3% та 10% річних у розмірі 13 614, 72 грн.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Підстави для неприйняття заяви про зменшення позовних вимог у суду відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень не надходило.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» та товариством з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» була досягнута усна домовленість про поставку товару, найменування та вартість якого вказано у відповідній видатковій накладній.

Згідно із частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем був виставлений рахунок-фактура №СФ-01751 від 28 вересня 2010 року на суму 50 500 грн. (а.с.11) та здійснено постачання товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-1751 від 28 вересня 2010 року на суму 50 500 грн. (а.с.12).

Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом останнього на видатковій накладній та печаткою підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

13 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» (Отримувач) укладений договір поставки № 1310100 (надалі по тексту -договір).

За умовами договору, Постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені чинним договором, передати у власність Отримувача кормові добавки (надалі - товар), в визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Отримувач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в чинному договорі (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет, умови поставки, порядок прийому-передачі товару, ціну, суму договору та порядок розрахунків, відповідальність сторін та строк дії договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кількість та асортимент кожної партії товару, який поставляється, вказуються в накладній, складеної на підставі замовлення Отримувача, яка є невід'ємною частиною чинного договору. Накладна оформлюється на кожну партію товару, який поставляється, та мають силу специфікації до чинного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення Отримувача. Замовлення надаються постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або способами зв'язку, які забезпечують фіксування тексту та дати замовлення або іншим способом, прийнятний для Отримувача. Замовлення повинно містити наступну інформацію: а) асортимент товару; б) кількість товару; в) дату та час доставки товару Постачальником на склад, вказаний Отримувачем; г) адресу складу Отримувача; д) умови оплати, якщо вони відрізняються від умов, які встановлені чинним договором. Замовлення вважається прийнятим Постачальником від Отримувача у разі, якщо через три години після його отримання Постачальник не повідомить Отримувачу про свою незгоду з умовами замовлення або про неможливість його виконання.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення представника позивача, в яких останній зазначив, що замовлення відповідача на поставку товару відповідно до пункту 2.1 договору передавалися різними засобами, здебільшого телефоном і електронною поштою та на паперовому носії не зберігались (а.с.122).

Згідно із пунктом 3.2 договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Отримувача з моменту передання товару на складі Отримувача та посвідчуються товарно-транспортною накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару Отримувачем вказується в товарно-транспортній накладній, про що Отримувач робить відповідну відмітку.

Поставка вважається завершеною з моменту передання партії товару Отримувачем у власність, що посвідчується товарно-транспортною накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, вказаними в чинному договорі (пункт 3.3 договору).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що постачальник разом з товаром надавав отримувачу належним чином оформлені документи, в тому числі і товарно-транспортні накладні, які отримувач повинен був зі свого боку оформити і повернути постачальнику. Однак більша частина товарно-транспортних накладних так і не була повернута постачальнику.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна на товар, що поставляється за чинним договором є договірною та вказується в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, який поставляється за чинним договором, може бути змінена виключно за узгодженням сторін.

Загальна сума чинного договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійсненими протягом всього строку дії чинного договору (пункт 5.2 договору).

Позивачем були складені рахунки на оплату від 12 жовтня 2011 року №1270 на суму 43 000 грн., від 25 жовтня 2011 року №1315 на суму 33 000 грн., від 07 листопада 2011 року №1393 на суму 19 500 грн., від 23 листопада 2011 року №1473 на суму 19 500 грн., від 30 листопада 2011 року №1513 на суму 75 000 грн., від 19 грудня 2011 року №1609 на суму 26 000 грн., від 22 грудня 2011 року №1613 на суму 19 500 грн., від 09 лютого 2012 року №155 на суму 19 500 грн., від 14 березня 2012 року №322 на суму 19 500 грн., від 20 березня 2012 року №360 на суму 7 500 грн., від 03 квітня 2012 року №427 на суму 45 500 грн., від 20 квітня 2012 року №502 на суму 19 500 грн., від 25 квітня 2012 року №519 на суму 46 500 грн. на загальну суму 393 500 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем було здійснено постачання товару, що підтверджується видатковими накладними №1270 від 14 жовтня 2011 року на суму 43 000 грн., №1315 від 25 жовтня 2011 року на суму 33 000 грн., №1393 від 07 листопада 2011 року на суму 19 500 грн., №1473 від 24 листопада 2011 року на суму 19 500 грн., №1513 від 01 грудня 2011 року на суму 75000 грн., №1609 від 19 грудня 2011 року на суму 26 000 грн., №1613 від 22 грудня 2011 року на суму 19 500 грн., №155 від 09 лютого 2012 року на суму 19 500 грн., №322 від 16 березня 2012 року на суму 19 500 грн., №360 від 20 березня 2012 року на суму 7 500 грн., №427 від 05 квітня 2012 року на суму 45 500 грн., №502 від 20 квітня 2012 року на суму 19 500 грн., №519 від 04 травня 2012 року на суму 46 500 грн.

Товар відповідачем отримано, про що свідчать накладні, підписані та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку:

20% вартості товару оплачується за передоплатою;

80% вартості товару оплачується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки та платіжні доручення на загальну суму 264 000 грн. (а.с.42-74,118-121,127-128).

Основна сума заборгованості, з урахуванням часткової сплати відповідачем, становить 180 000, 00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не повної сплати за поставлений товар, а тому сума основного боргу в розмірі 180 000, 00 грн. підлягає стягненню з останнього.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 18 169,62 грн. та 10% річних в розмірі 13 126, 73 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6.5 договору за прострочення платежу за даним договором Отримувач виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення. Крім того, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання Отримувач зобов'язаний уплатити Постачальнику 10% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за період з 14 листопада 2011 року по 12 жовтня 2012 року з урахуванням часткової оплати суми заборгованості відповідачем, суд визнає його вірним, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 18 169, 62 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Перевіривши арифметичний розрахунок 10% річних за період з 14 листопада 2011 року по 12 жовтня 2012 року з урахуванням часткової оплати суми заборгованості відповідачем, суд визнає його вірним, вимоги позивача про стягнення 10% річних у сумі 13 126, 73 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних (за поставку по видатковій накладній №РН-1751 від 28 вересня 2010 року) в розмірі 379, 36 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1455,15 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 30 вересня 2010 року по 13 жовтня 2011 року, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% річних більший ніж заявлений позивачем, але суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 379, 36 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за період з 30 вересня 2010 року по 12 жовтня 2012 року, суд визнає його вірним, сума 1 455, 15 грн. підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» до товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» про стягнення суми заборгованості в розмірі 213 239,49 грн., з яких сума основного боргу 180 000 грн., пеня у розмірі 18 169,62 грн., 3% та 10% річних у розмірі 13 614,72 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 455,15 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» (87300, Донецька область, м.Амвросіївка, вул. Карла Лібкнехта, 80, р/р 26006001435001 в АТ «Астра банк», МФО 380548, код ЄДРПОУ 35147133) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» (83096, м.Донецьк, вул. Хірургічна, 22, офіс 1, р/р 26000000434001 у ВАТ АБ «Бізнес Стандарт» м.Донецьк, МФО 339500, код ЄДРПОУ 21997523) суму основного боргу в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн., інфляційні витрати у розмірі 1 455 (одну тисячу чотириста п'ятдесят п'ять) грн., 15 коп., 10 % річних у розмірі 13 235 (тринадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн., 36 коп., 3% річних у розмірі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн., 36 коп., пеню у розмірі 18 169 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн., 62 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» (87300, Донецька область, м.Амвросіївка, вул. Карла Лібкнехта, 80, р/р 26006001435001 в АТ «Астра банк», МФО 380548, код ЄДРПОУ 35147133) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» (83096, м.Донецьк, вул. Хірургічна, 22, офіс 1, р/р 26000000434001 у ВАТ АБ «Бізнес Стандарт» м.Донецьк, МФО 339500, код ЄДРПОУ 21997523) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 78 коп.

У судовому засіданні 29 січня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04 лютого 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Кучерява О.О.