Рішення

від 04.02.2013 по справі 911/66/19/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р. Справа № 911/66/19/13-г

За позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков», м. Черкаси;

до Приватного підприємства «Том і К», с. Лаврики, Сквирський район, Київська

область;

про стягнення 7 116,83 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Том і К» (далі - відповідач) про стягнення 7 116,83 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 1564-бц від 17.10.2012 року в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 6757,51 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані пеня за прострочку платежу в сумі 152,90 грн. та 20 % річних у розмірі 206,42 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.01.2013 року порушено провадження у справі № 911/66/19/13г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2013 року, а також зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення стосовно розбіжностей в сумах поставки товару, оскільки згідно видаткової накладної № БФ-0205883 від 18.10.2012 року, з урахуванням повернутого товару, за розрахунком суду позивачем поставлено продукції на загальну суму 7186,21 грн., а позивачем в позовній заяві зазначено суму в розмірі 7197,28 грн., що також впливає на правильність нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2013 року, представником позивача подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач, у зв'язку з невірно вказаною сумою основного боргу при подачі позовної заяви до суду та відповідно неправильним нарахуванням штрафних санкцій, просить суд стягнути з відповідача 6746,44 грн. заборгованості за поставлений товар, 152,85 грн. пені та 20 % річних у розмірі 206,35 грн.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом розглядуються позовні вимоги в межах нової ціни позову - 7105,64 грн., з яких 6746,44 грн. заборгованості за поставлений товар, 152,85 грн. пені та 20 % річних у розмірі 206,35 грн.

У судове засідання 23.01.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 04.01.2013 року не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2013 року, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 04.01.2013 року, розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 04.02.2013 року.

В судове засідання 04.02.2013 року представники сторін не з'явились.

Від позивача на адресу суду надійшла заява № 20 від 24.01.2013 року про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників позивача та відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2012 року між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Том і К» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений Договір поставки № 1564-бц, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних. Згідно п. 1.2. договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною чатиною даного договору. Пунктом 3.5. договору передбачено, що при прийомі товару оформляється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість. Пунктом 3.6. договору сторони визначили, що якщо при прийомі-передачі товару буде виявлено неякісний товар помітка про це робиться в накладній та в подальшому постачальник здійснює його заміну. За погодженням сторін заміна неякісного товару не здійснюється, а проводиться зменшення замовлення. Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару. Умовами п. 6.1. договору визначено, що даний договір вважається укладений і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 17.10.2012 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 7746,44 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних (оригінали, яких оглянуті судом у судовому засіданні) № БФ-0205883 від 18.10.2012 року, з урахуванням повернутого товару, на суму 7186,21 грн. та № БФ-0206397 від 18.10.2012 року на суму 560,23 грн. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, належним чином засвідчених копій фіскальних чеків № 0000001287 від 12.11.2012 року на суму 500,00 грн., № 0000004680 від 22.11.2012 року на суму 300,00 грн. та № 0000006608 від 29.11.2012 року на суму 200,00 грн., відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 1000,00 грн.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за переданий позивачем товар склав 6746,44 грн.

На день розгляду справи заборгованість за отриманий товар в сумі 6746,44 грн. відповідачем не погашена, оскільки останнім не подано жодного належного доказу про підтвердження здійснення ним відповідних розрахунків за поставлений позивачем товар згідно договору поставки № 1564-бц від 17.10.2012 року.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 6746,44 грн. заборгованості за поставлений товар.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 152,85 грн. та 20 % річних у сумі 206,35 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.2. договору, при порушенні покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу та задовольняє її за розрахунком позивача у сумі 152,85 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування 20 % річних та враховуючи, що укладеним між сторонами договором встановлений розмір процентів - 20 % річних, зодовольняє їх за розрахунком позивача у сумі 206,35 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 6746,44 грн. заборгованості за поставлений товар, 152,85 грн. пені та 20 % річних у розмірі 206,35 грн. є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Том і К» (09054, Київська область, Сквирський район, с. Лаврики, вул. Ярова, 9, код ЄДРПОУ 38075219) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код ЄДРПОУ 32268131) 6746 (шість тисяч сімсот сорок шість) грн. 44 коп. заборгованості за поставлений товар, 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 85 коп. пені, 20 % річних у розмірі 206 (двісті шість) грн. 35 коп. та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.02.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін