Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-2871/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2013 року Справа № 2а-2871/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача - Єременко Віталій Васильович, довіреність б/н від 05.09.2012,

відповідача - Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Плазма" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000720220 від 19.11.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 36587,25 грн., з яких за основним платежем - 32716,00 грн., за штрафними санкціями - 3862,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, що підтверджують правомірність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» сум по операціях з Фірмою «Капітель Плюс» до складу податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.12.2012 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 03.12.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладені між позивачем та контрагентом договори не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару та послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочинів не підтверджуються матеріалами перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивачем не надані до перевірки у повному обсязі первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Не підтвердження позивачем проведеної оплати за товари, роботи, послуги та ненадання даних аналітичного обліку також не дозволяє сформувати товарний баланс на підприємстві та простежити ланцюг придбання та реалізації товарів, робіт, послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 01.11.2012 по 02.11.2012 на підставі наказу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 549 від 22.10.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» з питань правових взаємовідносин з Фірмою «Капітель Плюс» за період травень-листопад 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 2376/10/22-0103/36951522/48 від 05.11.2012, в якому зафіксовані порушення: частини 3 статті 5, частини 1 статті 7 Господарського кодексу України, частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 626, частини 1 статті 628, статей 629, 655, 656, 658, 662, частини 2 статті 689, частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» податкового кредиту всього у сумі 32715,29 грн., у тому числі за травень 2011 року у сумі 12166,67 грн., за червень 2001 року у сумі 5103,74 грн., за вересень 2001 року у сумі 13944,89 грн., за листопад 2011 року у сумі 1500,00 грн., сформованого, за висновками податкового органу, на підставі нікчемних правочинів, укладених з Фірмою «Капітель Плюс».

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000720220 від 19.11.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 36578,25 грн., з яких за основним платежем - 32716,00 грн., за штрафними санкціями - 3862,25 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтями 198-201 Податкового кодексу України, податкових зобов'язань - статтями 185-188, 200 Податкового кодексу України.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абзацом а) пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході судового розгляду встановлено, що 27.05.2011 між Фірмою «Капітель Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» було укладено договір підряду № 559, відповідно до якого Фірма «Капітель Плюс» (Підрядник) зобов'язується на власний ризик виконати за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» (Замовника) роботи по конструкції скла на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Також у додатку № 2 до договору сторонами визначені технічні умови на монтаж цільноскляних перегородок з маятниковою та розсувними дверима.

Відповідно до умов вказаного договору попередня загальна ціна робіт складає 103622,40 грн., кінцева ціна виконаних робіт формується на підставі проведених замірів на об'єкті Замовника залежно від фактичних розмірів виготовлених та встановлених конструкцій. Розрахунки за виконану роботу здійснюються шляхом безготівкового перерахунку коштів в такому порядку: протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами договору Замовник здійснює передплату у розмірі 70% попередньої загальної договірної ціни; 20% від загальної договірної ціни Замовник сплачує за фактом відвантаження конструкцій на об'єкт протягом трьох банківських днів; остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

На виконання зазначеного договору Фірма «Капітель Плюс» виконала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» прийняло роботи з поставки та встановлення цільноскляних перегородок з розсувною системою за адресою: місто Севастополь, проспект Октябрської революції, 24, на загальну суму 103622,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 17270,40 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт з поставки та монтажу від 22.06.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, Фірмою «Капітель Плюс» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, наступні податкові накладні: № 137 від 25.05.2011 на суму 73000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 12166,67 грн., № 16 від 02.06.2011 на суму 10000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1666,67 грн., № 168 від 22.06.2011 на суму 20622,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3437,07 грн.

Факт перерахування коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок Фірми «Капітель Плюс» підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Оприбуткування позивачем вказаних робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року та актом прийому виконаних будівельних робіт за червень 2011 року за договором підряду № А 0501905101 від 19.05.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма».

Також судом встановлено, що 21.09.2011 між Фірмою «Капітель Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» було укладеного договір підряду № 912.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 вказаного договору Фірма «Капітель Плюс» (Підрядник) виконати за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» (Замовника) роботи конструкції зі скла на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно з умовами зазначеного договору попередня загальна ціна робіт складає 92669,33 грн., кінцева ціна виконаних робіт формується на підставі проведених замірів на об'єкті Замовника залежно від фактичних розмірів виготовлених та встановлених конструкцій. Розрахунки за виконану роботу здійснюються шляхом безготівкового перерахунку коштів в такому порядку: протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами договору Замовник здійснює передплату у розмірі 50% попередньої загальної договірної ціни; 40% від загальної договірної ціни Замовник сплачує за фактом відвантаження конструкцій на об'єкт протягом трьох банківських днів; остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору підряду № 912 від 21.09.2011 Фірмою «Капітель Плюс» було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» прийнято роботи по виготовленню та монтажу конструкції із загартованого безпечного скла на об'єкті, розташованому за адресою: місто Севастополь, проспект Октябрської революції, 24, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 01.10.2012.

Матеріалами справи підтверджується, що Фірмою «Капітель Плюс» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, наступні податкові накладні: № 99 від 21.09.2011 на суму 46669,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 7778,22 грн., № 129 від 26.09.2011 на суму 37000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6166,67 грн., № 8 від 03.11.2011 на суму 9000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1500,00 грн.

Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок Фірми «Капітель Плюс» підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Оприбуткування позивачем вказаного товару довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та актом прийому виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року за договором підряду № 31/08/11 від 31.08.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма».

Доводи Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на відомостях, отриманих від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, а саме: на інформації, що викладена в акті про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 № 38/22/31095815 від 11.04.2012.

У даному акті зазначено, що проведеною зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення Фірмою «Капітель Плюс» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. Також зазначено, що відповідно до висновку Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 02.04.2012 № 424/07-31 встановлено, що допитаний керівник ОСОБА_3 пояснив, що підприємство фактично товар та послуги не поставляло, документи фінансово-господарської діяльності підписувались за винагороду.

З такою позицією відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною 1 зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини 2 статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009.

Як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача № 38/22/31095815 від 11.04.2012, Фірма «Капітель Плюс» як на момент здійснення господарських операцій з позивачем, так і станом на 11.04.2012 була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на момент виникнення спірних правовідносин мала свідоцтво платника податку на додану вартість.

Також з акту вбачається, що ОСОБА_3 був керівником Фірми «Капітель Плюс» у період з 26.10.2011 по 31.03.2012, тоді як договори між позивачем та контрагентом укладені 27.05.2011 та 21.09.2011, акти прийому-передачі виконаних робіт складені 22.06.2011 та 01.10.2011, та підписані директорами Фірми «Капітель Плюс» ОСОБА_4 (керівник у період з 01.01.2009 по 20.09.2011) та ОСОБА_5 (керівник у період з 20.09.2011 по 26.10.2011).

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів (робіт, послуг) у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладених договорів, непов'язаність понесених витрат із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню виконавцем робіт від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000720220 від 19.11.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з Фірмою «Капітель Плюс» у розмірі 32716,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3862,25 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000720220 від 19.11.2012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 36578,25 грн.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Плазма» (99804, місто Севастополь, смт.Кача, вул.Першотравнева, 10, код ЄДРПОУ 36951522) витрати по сплаті судового збору у розмірі 365,78 грн. (триста шістдесят п'ять гривень сімдесят вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 28 січня 2013 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук