Рішення

від 29.01.2013 по справі 5011-3/17127-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/17127-2012 29.01.13

За позовом Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної

адміністрації

До Приватного підприємства «Навчально-виховний комплекс «Дитячий

садок - школа «Гармонія»

Про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 244 085,27 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Жуков В.М. - по дов. № б/н від 29.11.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного підприємства «Навчально-виховний комплекс «Дитячий садок - школа «Гармонія» про розірвання договору оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг № 12208 від 26.05.2005, зобов'язання звільнити орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Жукова, 30-А, д/з № 12, про стягнення 155 186,64 грн. боргу по орендній платі за період з травня 2005 року по листопад 2012 року, 88 291,33 грн. боргу за комунальним послугам за період з січня 2008 року по листопад 2012 року та 607,30 грн. пені внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім договірних зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/17127-2012 та призначено її до розгляду на 18.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/17127-2012 від 18.12.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.12.2012, розгляд справи був відкладений на 17.01.2013.

Позивач в судовому засіданні 17.01.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/17127-2012 від 17.01.2013, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.12.2012 та ухвалі від 18.12.2012, розгляд справи був відкладений на 29.01.2013.

Відповідач в судове засідання 29.01.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.12.2012 та ухвал від 18.12.2012, від 17.01.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Драгоманова, 22, кв. 114, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.12.2012 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 29.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

26.05.2005 між Управлінням освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (орендодавець) та Приватним підприємством «Навчально-виховний комплекс «Дитячий садок - школа «Гармонія» (орендар) було укладено договір оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг № 12208 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 480 від 16.05.2005 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, далі - об'єкт оренди за адресою : м. Київ, вул. Жукова, 30-а, д/з № 12, загальною площею 459 кв. м. для проведення навчально-виховної роботи з дітьми.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю по акту приймання-передачі об'єкт оренди (при умові підписання договору оренди вперше).

Відповідно до п. 4.1.1. орендар зобов'язаний прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди (при умові укладення договору оренди вперше) не пізніше3-х днів після підписання договору оренди.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 26.05.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення загальною площею 459 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 30-а, д/з № 12.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на строк з 26.05.2005 до 30.11.2015.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 155 186,64 грн. та відповідно 88 291,33 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язань нарахована пеня в сумі 607,30 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Статтею 284 Господарського кодексу України (п. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації ; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна» істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається статтями 19, 20 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Деснянської райради № 23 від 30.12.2004 місячний розмір якої згідно з розрахунками орендної плати на дату підписання договору становить 578,84 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір оре ндної плати з визначенням її у сумі 578,84 грн. на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом коригування на індекс інфляції за попередній місяць, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.3. договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни базової орендної ставки, методики розрахунку орендної плати, профілю використання приміщення, цін і тарифів та в інших випадках передбачених законодавством України.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що усі зміни та доповнення договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

Позивач вказує на те, що у відповідності до п. 5.5. Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Деснянської райради № 23 від 30.12.2004 орендна плата, розмір якої визначено умовами договору, включає витрати орендодавця, зокрема відшкодування податку на землю.

При здійснені розрахунку боргу по орендній платі позивач посилається на те, що в рішенням Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 збільшено розмір земельного податку, а тому автоматично збільшився розмір орендної плати, оскільки змінилась одна складова орендної плати.

Судом встановлено, що з вересня 2007 року позивачем була нарахована орендна плата в розмірі 3 789,94 грн. за місяць без ПДВ та індексу інфляції.

З матеріалів справи вбачається що з урахуванням ПДВ та індексу інфляції відповідачу позивачем щомісячно нараховувалась орендна плата: вересень 2007 р. - 4 547,93 грн., жовтень 2007 р. - 4 647,98 грн., листопад 2007 р. - 4 782,77 грн., грудень 2007 р. - 4 887,99 грн., січень 2008 р. - 4 990,64 грн., лютий 2008 р. - 5 135,37 грн., березень 2008 р. - 5 274,04 грн., квітень 2008 р. - 5 474,44 грн., травень 2008 р. - 5 644,15 грн., червень 2008 р. - 5 717,52 грн., липень 2008 р. - 5 763,26 грн., серпень 2008 р. - 5 763,26 грн., вересень 2008 р. - 5 763,26 грн., жовтень 2008 р. - 5 826,66 грн., листопад 2008 р. - 5 925,71 грн., грудень 2008 р. - 6 014,60 грн., Загальна сума нарахувань позивачем орендної плати за вказаний період становить - 86 159,58 грн.

Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо : незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також і інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Судом встановлено, що лише 01.01.2009 сторонами укладено додаткову угоду до договору згідно якої сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 8.5. за умовами якого орендар відшкодовує орендодавцю податок на землю в розмірі 5 385,91 грн. на місяць.

Проте, матеріали справи свідчать, що позивачем з вересня 2007 року орендна плата нараховувалась в більшому розмірі ніж визначено умовами договору (з урахуванням збільшеного податку на землю), а саме за період з вересня 2007 року по грудень 2008 року орендна плата нарахована в розмірі 86 159,58 грн., тоді як за наступними розрахунками суду за цей період вона складає 17 087,47 грн. (з урахуванням коригування на індекс інфляції за попередній місяць разом з ПДВ): вересень 2007 р. - 903,74 грн., жовтень 2007 р. - 923,63 грн., листопад 2007 р. - 950,41 грн., грудень 2007 р. - 971,32 грн., січень 2008 р. - 991,72 грн., лютий 2008 р. - 1 020,48 грн., березень 2008 р. - 1 048,03 грн., квітень 2008 р. - 1 087,86 грн., травень 2008 р. - 1 121,58 грн., червень 2008 р. - 1 136,16 грн., липень 2008 р. - 1 145,24 грн., серпень 2008 р. - 1 139,52 грн., вересень 2008 р. - 1 138,38 грн., жовтень 2008 р. - 1 150,91 грн., листопад 2008 р. - 1 170,47 грн., грудень 2008 р. - 1 188,02 грн.

Таким чином, позивачем без внесення відповідних змін до договору в односторонньому порядку збільшено розмір орендної плати та безпідставно нарахована сума 69 072,11 грн. (86 159,58 грн. - 17 087,47).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату у період з травня 2005 року по листопад 2012 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками суду становить 86 114,53 грн. (155 186,64 грн.(заявлена сума) - 69 072,11 грн.).

Відповідно до п. 3.8. договору вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку № 2 до цього договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

Умовами п. 4.1.11. договору передбачено, що в разі неможливості укладення прямого договору на постачання та оплату вартості комунальних послуг одночасно з укладенням договору оренди підписується додаток на оплату комунальних послуг, який є невід'ємною частиною договору оренди.

В матеріалах справи наявні укладені 01.12.2008 та 01.12.2009 між сторонами додатки № 2 до договору, умовами яких передбачено перелік комунальних послуг, що надаватимуться, а саме : теплова енергія, водопостачання та водовідведення, а також електроенергія.

Згідно п. 1.1. додатків № 2 до договору відповідач зобов'язаний до 20 числа кожного місяця сплачувати кошти за комунальні послуги на рахунки позивача.

Позивачем надано розрахунок боргу за комунальні послуги за період з травня 2005 року по листопад 2012 року, з якого вбачається, що за період з травня 2005 року по листопад 2008 року борг по комунальним послугам у відповідача перед позивачем відсутній, а отже спірним періодом є грудень 2008 року - листопад 2012 року (наявні договірні відносини щодо відшкодування комунальних послуг).

Однак, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором щодо сплати комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості за вказаний період та за обґрунтованими розрахунками позивача становить 88 291,33 грн.

Відповідно до п. 4.1.2. договору орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі .

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 86 114,53 грн. боргу по орендній платі та 88 291,33 грн. боргу за комунальні послуги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі до 20 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 607,30 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 607,30 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач в обґрунтування вимоги про розірвання договору посилається на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями п. 4.2.5. договору визначено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу орендодавець зобов'язаний порушити справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду (п. 6.7. договору).

Згідно п. 9.7. договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є істотною умовою договору оренди.

Згідно з п. 4.1.2. договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати (борг за весь час дії договору, при цьому існують не сплати, що перевищують три місяці підряд).

Оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 4.2.5. договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 7.4. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з врахуванням зносу за період строку дії договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями не має, то вимога про зобов'язання повернути орендоване майно підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Управління освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг № 12208, який укладено між Управлінням освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації та Приватним підприємством «Навчально-виховний комплекс «Дитячий садок - школа «Гармонія».

3. Зобов'язати Приватне підприємство «Навчально-виховний комплекс «Дитячий садок - школа «Гармонія» (м. Київ, вул. Драгоманова, 22, кв. 114, код ЄДРПОУ30151318) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 459 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Жукова, 30-а, д/з № 12 передавши приміщення Управлінню освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Закревського, 15-а, код ЄДРПОУ 37501684) по акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Навчально-виховний комплекс «Дитячий садок - школа «Гармонія» (м. Київ, вул. Драгоманова, 22, кв. 114, код ЄДРПОУ30151318) на користь Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Закревського, 15-а, код ЄДРПОУ 37501684) 86 114 (вісімдесят шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 53 коп. боргу по орендній платі, 88 291 (вісімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто одну) грн. 33 коп. боргу за комунальні послуги, 4 561 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят одну) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.02.2013.

Суддя В.В.Сівакова