Рішення

від 25.12.2012 по справі 9/108-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2012 р. Справа № 9/108-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія

України»в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»

До 1.Фізичної особи-підприємця -ОСОБА_1

2.Фізичної особи-підприємця -ОСОБА_2

3.Фізичної особи-підприємця -ОСОБА_3

Про стягнення 9 644, 17 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Остапенко В.В. ( дов. № б/н від 21.11.2012 р.)

Від відповідача 1 не з'явився

Від відповідача 2 не з'явився

Від відповідача 3 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»до Фізичної особи-підприємця -ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця -ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця -ОСОБА_3 про стягнення 9 644, 17 грн.

Ухвалою суду від 10.10.2012 р. порушено провадження у справі № 9/108-12 та призначено розгляд справи на 25.10.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; належним чином засвідчені копії, долучені до позовної заяви; зобов'язано відповідачів подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 25.10.2012 року представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 13.11.2012 р.; зобов'язано позивача подати належним чином засвідчені копії, долучені до позовної заяви та оригінали документів; зобов'язано відповідачів подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

13.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивача просить суд зменшити позовні вимоги з огляду на часткове погашення відповідачем 1 заборгованості.

Сторонами подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

У зв'язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи в призначений час не відбувся.

Ухвалою суду від 20.11.2012 р. строк розгляду спору продовжено, розгляд справи відкладено на 13.12.2012 р.; зобов'язано позивача подати належним чином засвідчені копії, долучені до позовної заяви та оригінали документів; зобов'язано відповідачів подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 13.12.2012 р. представники відповідачів вдруге не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 25.12.2012 р.; зобов'язано позивача подати: докази направлення листів на адресу відповідача; довідку про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи; зобов'язано відповідачів подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 25.12.2012 р. представники відповідачів втретє не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адреси відповідачів, зазначених у позовній заяві та довідках ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів також не надходило.

Враховуючи те, що відповідачі про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) було укладено договір кредиту № ДК 52-6 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується надати відповідачу 1 в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч грн.00 коп.), з оплатою по процентній ставці 3,50 % на місяць, а відповідач 1 зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором. Кредит надається з метою: на розвиток бізнесу (п. 2.2. договору).

В силу п. 3.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Пунктом 3.2. договору встановлено, що відповідач 1 зобов'язується повністю повернути кредит, отриманий за договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 29.11.2012 року включно.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від зобов'язання повного виконання умов договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 3.3. договору).

Згідно п. 4.2.7. договору кредиту відповідач 1 зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2. договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні позивача, передбаченого пунктом 4.3.5. договору. В силу п. 4.3.4. договору позивач має право вимагати дострокового розірвання договору у разі: нецільового використання кредиту; порушення графіку погашення кредиту і відсотків більш ніж на один платіжний період; створення незабезпеченої заборгованості з причин, що не залежать від позивача; виникнення реальної загрози невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором; важкої хвороби відповідача 1 або настання інших обставин, що не залежать від волі останнього або перешкоджають виконанню ним умов договору; порушення відповідачем 1 умов договору. Пунктом 4.3.5. договору передбачено, що при настанні обставин, передбачених пунктом 4.3.4. договору, позивач має право направити відповідачу 1 повідомлення про дострокове розірвання договору. Повідомлення містить вимогу позивача про дострокове погашення кредиту, сплату за весь термін користування кредитом (за весь термін дії договору), а також пені.

Відповідно до п. 5.1. договору за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1. договору і до дати погашення кредиту, відповідач 1 сплачує позивачу відсотки у розмірі 3,50% на місяць від суми, вказаної в п. 2.1. договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання відповідачем 1 кредиту у касі позивача до дати, зазначеної в пункті 3.2 договору. Сума відсотків за весь час користування кредитом складає 9406, 85 грн.

Повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється відповідачем 1 у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток № 1) готівкою через касу позивача або шляхом перерахування на поточний рахунок позивача через банк. При несплаті частини кредиту та/або відсотків у термін, вказаний у графіку, вони вважаються простроченими.

Кошти для погашення заборгованості, що не перевищує 29 (включно) календарних днів, спрямовуються у першу чергу для сплати нарахованої пені, у другу чергу -прострочених відсотків за кредитом, у третю чергу -за нарахованих відсотків за користування кредитом, у четверту чергу -простроченої заборгованості за кредитом, у п'яту чергу -платежів по погашенню кредиту, термін виконання яких настав. Кошти для погашення заборгованості, що перевищує 30 (включно) і більше календарних днів, спрямовуються у першу чергу для сплати заборгованості за кредитом, простроченим 30 (включно) і більше календарних днів, у другу чергу -прострочених відсотків за кредитом, у третю чергу - нарахованих відсотків за користування кредитом, у четверту чергу -заборгованості за кредитом, простроченої від 1 до 29 (включно) днів, у п'яту чергу -платежів по погашенню кредиту, термін виконання яких настав, в останню чергу - для сплати нарахованої пені.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що виконання зобов'язань за договором забезпечується договором поруки 38 від 03.06.2011 р., укладений між позивачем і ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також усім майном та коштами, які належать відповідачу 1 та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Господарським судом було встановлено, що на виконання умов договору, а саме п. 6.1., 03.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) і приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач 3) було укладено договір поруки № 38 (далі -договір поруки).

Відповідно до п.1.1. договору поруки відповідач 2 та відповідач 3 на добровільних засадах зобов'язуються відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань, що випливають з договору кредиту № ДК 52-6 від 03.06.2011 р. укладеного між відповідачем 1 та позивачем.

Пунктами 1.2. та 1.3. договору поруки передбачено, що предметом договору кредиту є передача позивачем у користування відповідача 1 грошових коштів у сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч грн.00 коп.) гривень. Основне зобов'язання відповідача 1 за договором кредиту, виконання якого забезпечується цим договором, полягає у наступному: повернути кредит у розмірі 15000,00 грн., сплатити відсотки за його користування, пеню, в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту в повному обсязі.

Термін виконання основного зобов'язання за договором кредиту: 29.11.2012 р. (п. 1.5. договору поруки).

Пунктом 2.2. договору поруки встановлено, що сторони договору визначають, що у випадку невиконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, відповідач 2 та відповідач 3 несуть солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту в сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.), нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому позивач має право вимоги до відповідача 2 та відповідача 3 як солідарно, так і до кожного з них окремо.

Згідно з положеннями п. 2.3 договору поруки відповідач 2 та відповідач 3 приймають на себе зобов'язання, у випадку невиконання відповідачем 1 зобов'язань за договором кредиту, здійснити виконання зобов'язання відповідача 1 в обсязі, заявленому позивачем в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язання здійснюється відповідачем 2 та відповідачем 3 внесенням відповідної суми у касу або на поточний рахунок позивача.

В силу п. 3.1. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, відповідач 2 та відповідач 3 несуть солідарну відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань в повному обсязі.

У випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем 2 та відповідачем 3 взятих на себе зобов'язань по цьому договору, позивач має право звернути стягнення на майно та кошти, які належать відповідачу 2 та відповідачу 3 та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України (п. 3.3. договору поруки).

Статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу приписів ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Положеннями ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, господарським судом встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань в повному обсязі щодо сплати основного боргу за договором кредиту № ДК 52-6 від 03.06.2011 р. в сумі 15000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків.

На виконання умов договору кредиту, 03.06.2011 р. позивачем було видано відповідачу 1 кредит у сумі 15 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером (ВКО) № 112 від 03.06.2011 р. на суму 15 000,00 грн.

Проте, за ствердженням позивача, відповідач 1, в порушення умов договору, не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань щодо погашення тіла кредиту та відсотків за його користування.

Господарським судом було досліджено надані позивачем прибуткові касові ордери (ПКО), які надходили від відповідача 1, та встановлено, що ФОП ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором кредиту № ДК 52-6 від 03.06.2011 р. виконала частково на загальну суму 14 905,00 грн., з яких 9 163,00 грн. -тіло кредиту, а 5 741,00 грн. -відсотки по кредиту (ПКО № 1192 від 30.06.2011 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 1193 від 30.06.2011 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 833,00 грн.; ПКО № 1361 від 01.08.2011 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 1362 від 01.08.2011 року про погашення суми кредиту у розмірі 833,00 грн.;ПКО № 1511 від 29.08.2011 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 1512 від 29.08.2011 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 833,00 грн.; ПКО № 1663 від 03.10.2011 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 1664 від 03.10.2011 року про погашення основної суми кредиту в розмірі 833,00 грн.; ПКО № 1868 від 08.11.2011 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 1869 від 08.11.2011 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 833,00 грн.; ПКО № 1975 від 01.12.2011 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 833,00 грн.; ПКО № 1974 від 01.12.2011 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 29 від 05.01.2012 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 833,00 грн.; ПКО № 28 від 05.01.2012 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 320 від 29.02.2012 року про погашення основної суми кредиту від 878,00 грн.; ПКО № 319 від 29.02.2012 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 482 від 27.03.2012 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 178,00 грн.; ПКО № 481 від 27.03.2012 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 522,00 грн.; ПКО № 510 від 03.04.2012 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 100,00 грн.; ПКО № 550 від 10.04.2012 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 510,00 грн.; ПКО № 680 від 03.05.2012 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 267,00 грн.; ПКО № 679 від 03.05.2012 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 833,00 грн.; ПКО № 681 від 04.05.2012 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 255,00 грн.; ПКО № 880 від 08.06.2012 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 700,00 грн.; ПКО № 892 від 11.06.2012 року про погашення основної суми кредиту у розмірі 133,00 грн.; ПКО № 893 від 11.06.2012 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 117,00 грн.; ПКО № 920 від 14,06.2012 року про сплату авансом процентів за користування кредитом у розмірі 405,00 грн.).

З огляду на неналежне виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань, позивач неодноразово звертався до відповідача 1 з вимогами щодо повернення несплаченої суми кредиту та відсотків за договором кредиту № ДК 52-6 від 03.06.2011 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи листами № 233 від 18.05.2012 р. та № 250 від 05.06.2012 р.

Крім того, за ствердженням позивача, відповідач 2 та відповідач 3 були належним чином повідомлені про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором кредиту, що підтверджується долученими до матеріалів справи листами № 179 від 13.04.2012 р., № 213 від 08.05.2012 р., № 234 від 18.05.2012 р. та № 251 від 05.06.2012 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач 1 не здійснив повне погашення заборгованості, в зв'язку з чим 29.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 306 про дострокове розірвання договору кредиту № ДК 52-6 від 03.06.2011 р. у відповідності до п. 4.3.4. договору та зобов'язання повернення всієї суми позики, що залишилася, на протязі 5 днів з дня отримання вимоги.

Однак, відповідач жодної відповіді на вказаний лист не надав та не повернув повністю суму кредиту та відсотки.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання відповідачу 1 в тимчасове користування кредиту у розмірі 15000,00 грн. відповідно до умов договору № ДК 52-6 від 03.06.2011 р., проте відповідач 1 погасив тіло кредиту і відсотки по кредиту лише частково, в зв'язку з чим сума основного боргу ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»на момент звернення до суду становила 9 501,85 грн., а саме 5 837,00 грн. -тіло кредиту та 3 664,85 грн. -відсотки по кредиту.

13.11.2012 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивача просить суд зменшити позовні вимоги з огляду на часткове погашення відповідачем 1 заборгованості.

Позивач, зокрема, зазначив що відповідач 1 у період з 25.07.2012 р. по 07.11.2012 р. перерахував на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» кошти на загальну суму 4 300,00 грн., з яких 4 165,00 грн. -тіло кредиту, а 135,00 грн. -відсотки по кредиту (200,00 грн. згідно ПКО № 1124 від 25.07.2012 р., 100,00 грн. згідно ПКО № 1133 від 26.07.2012 р., 135,00 грн. згідно ПКО № 1595 від 07.11.2012 р. та 3 865,00 грн. згідно ПКО № 1594 від 07.11.2012 р.).

Вищезазначені кошти у відповідності до п. 5.4. договору спрямовувалися позивачем на погашення прострочених відсотків за кредитом, нарахованих відсотків за кредитом, пені та простроченої заборгованості за кредитом.

Таким чином, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу за договором кредиту № ДК 52-6 від 03.06.2011 р. у розмірі 5 201,85 грн. Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Положеннями ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу положень ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором № ДК 52-6 від 03.06.2011 р., проте відповідач належним чином та в повному обсязі не повернув отриманий кредит та відсотки, в зв'язку з чим він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідачі жодного разу не з'явилися в судові засідання, заперечень щодо позовних вимог та доказів погашення заборгованості не надали та не надіслали.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»до ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 про стягнення основної заборгованості у розмірі 5 201,85 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, зі змісту заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів пені за період прострочення у розмірі 366,35 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення відповідачем термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, позивач, починаючи з першого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а відповідач зобов'язаний оплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє відповідача від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що період за який він здійснений є обґрунтованим, проте розрахунок є арифметично невірним.

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір пені за вказані у розрахунку періоди (за кожним простроченим платежем) становить 365,41 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»до ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 365,41 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідачів 3% річних за період прострочення у розмірі 72,99 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що період за який він здійснений є обґрунтованим, а розрахунок арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»до ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 про стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Також, зі змісту заяви про зменшення позовних вимог вбачається, відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати за період прострочення становлять -6,21 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач розрахував загальну суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, з урахуванням вказаної суми.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що період за який він здійснений є обґрунтованим, а сума інфляційних втрат дійсно становить -6,21 грн. (є від'ємною), враховуючи те, що позивачем враховано періоди, коли індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів, повинна бути зменшена на 6,21 грн. інфляційних втрат.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»щодо стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(02121, м. Київ, Дарницький район, вул. Декабристів, буд. 3, офіс 702, ідентифікаційний код 34067398) суму основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 5 195 (п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 64 коп., пеню у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 99 коп. та судовий збір у розмірі 940 (дев'ятсот сорок) грн. 26 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(02121, м. Київ, Дарницький район, вул. Декабристів, буд. 3, офіс 702, ідентифікаційний код 34067398) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 24 коп. згідно платіжного доручення № 169 від 24.09.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 9/108-12.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписано 29.12.2012 р.