Рішення

від 29.01.2013 по справі 7/906/22/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" січня 2013 р. Справа № 7/906/22/13-Г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Багно І.С. - довіреність за вих. №835 від 10.12.12р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" (м.Луцьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" (м.Житомир, Корольовський район)

про стягнення 849304,57 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 849304,57 грн. заборгованості згідно дистриб'юторського договору №СК-15 від 01.01.11р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 830653,45 грн. заборгованості, з яких: 829873,45 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 780,00 грн. борг за неповернуту тару. Також представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвала господарського суду від 04.01.13р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві: 10025, м. Житомир, вул. Промислова, 11/5), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 10025, м. Житомир, вул. Промислова, 11/5, на цю адресу господарським судом направлялась поштова кореспонденція, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" (дистриб'ютор/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" (товариство/позивач) було укладено дистриб'юторський договір, відповідно до якого товариство зобов'язується постачати продукцію (молочну продукцію). а дистриб'ютор - приймати продукцію на умовах даного договору та реалізовувати останню від власного імені.

Відповідно до п.п. 4.1. договору продукція постачається на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС-2000) - перевезення оплачене до місця призначення, за адресою: м.Житомир, вул. Промислова, 11/5. Всі витрати. пов'язані із транспортуванням та доставкою продукції, здійснюється за рахунок товариства.

Згідно п.п. 8.1. договору розрахунки за продукцію здійснюються дистриб'ютором в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії продукції.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.11р., але в будь-якому випадку до повного його виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.п. 13.8. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 846724,57 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії яких знаходяться в матеріалах справи а.с. 18-150 том 1, а.с. 1-32 том 2).

Але відповідач в порушення умов договору поставлений товар не оплатив та не повернув тару на суму 2580,00 грн.

В ході розгляду справи представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 81 том 2), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 830653,45 грн. заборгованості, з яких: 829873,45 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 780,00 грн. борг за неповернуту тару.

Також представником позивача подано підписаний сторонами акт звірки розрахунків за період з 01.0113р. по 16.01.13р. (а.с. 82), згідно якого заборгованість за отриманий товар становить 829873,45 грн. та 780,00 грн. - борг за неповернуту тару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 11/5, ід. код 37019991)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" (43000, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, ід. код 37425007) 830653,45 грн. заборгованості, з яких: 829873,45 грн. борг за поставлену продукцію, 780,00 грн. борг за неповернуту тару, а також 16986,10 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.02.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)