Постанова

від 05.02.2013 по справі 812/890/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 року Справа № 812/890/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О.А.

при секретарі судового засідання: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1235,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1235,87 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що до Луганського міського центру зайнятості 11.09.2012р. звернувся громадянин ОСОБА_1 (ідент.код НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, за сприянням у працевлаштуванні, у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, йому було надано статус безробітного. На день надання статусу безробітного ОСОБА_1 не надав документи, які б засвідчували наявність страхового стажу.

Категорію безробітного було визначено як незастрахована особа, яка має право на матеріальні виплати у розмірі прожиткового мінімуму. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття виплачено за період з 18.09.2012 р. по 09.10.2012 р. у розмірі 393грн.67коп.

З метою забезпечення реалізації «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 р. №60/62 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Луганським міським центром зайнятості проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості.

Встановлено наступне: в результаті обміну даними з ПФУ про дохід особи від 04.09.2012р. було виявлено, що ОСОБА_1 працював на ДП «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» (код СДРПОУ 00993633). До зазначеного підприємства був надісланий відповідний запит. Згідно інформації, наданої ДП «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство», встановлено, що ОСОБА_1 дійсно виконував послуги з посадки лісових культур згідно договору від 02.04.2012р. та працював бійцем з 08.05.2012р. ( наказ про прийняття на роботу від 03.05.2012р. № 122-к) по 22.05.2012р. (наказ про звільнення з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України від '/ 22.05.2012р. №147-к).

Вищезазначена інформація впливає на умови виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до п.3 ст.23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, починається з 91-го календарного дня після надання статусу безробітного.

Таким чином, за період з 18.09.2012р. по 09.10.2012р. ОСОБА_1 незаконно одержав допомогу по безробіттю у сумі 393грн. 67коп. На адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів. Кошти боржником добровільно не повернуті. Також з 10.10.2012р. ОСОБА_1 проходив перенавчання за професією електрогазозварник за направленням Луганського міського центру зайнятості, а 21.11.2012р. ОСОБА_1 був відрахований з учбової групи за. невідвідування. Вартість навчання за період з 10.10.2012р. по 20.11.2012р. склала 842 грн. 20 коп.

24.12.2012 на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про повернення вартості навчання. Кошти боржником добровільно не повернуті.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає поверненню безробітною особою ОСОБА_1 складає 1235,87 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заяву про відкладення розгулу справи не надсилав, правом подати заперечення на адміністративний позов не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в Луганському міському центрі зайнятості та отримав допомогу по безробіттю за період з 18.09.2012 по 09.10.2012 в сумі 393,67 грн. відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Зайнятість населення».

Підпунктом "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» у період з 08.05.2012 року по 22.05.2012 року, що підтверджується договором від 02.04.2012 року (а.с.13), наказом №122-К від 03.05.2012 року (а.с.14), наказом про припинення трудового договору (а.с.15), актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1713 від 16 листопада 2012 року (а.с. 17).

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 не надав документи, які б засвідчували наявність страхового стажу при постановці на облік в Центрі зайнятості, оскільки він відносився до категорії застраховані особи, які мають право на одержання допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу відповідно до п.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та скорочення терміну виплат на 90 календарних днів (звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням) та при заповненні заяви про надання статусу безробітного про це не повідомив спеціаліста служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусу безробітного як не застрахована особа, яка має право на матеріальні виплати у розмірі прожиткового мінімуму та виплату допомоги по безробіттю.

Згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

У зв'язку з чим 19 листопада 2012 року Луганським МЦЗ був прийнятий наказ №202-б «Про повернення коштів ОСОБА_1 на загальну суму 393,67 грн.(а.с.18). Також відповідачу було направлено повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів від 19.11.2012 №1/09-5267 (а.с.19) та отримано ним особисто, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с.20).

З 10 жовтня 2012р. ОСОБА_1 був направлений на перенавчання за професією електрогазозварник за направленням Луганського міського центру зайнятості, про що свідчить договір №120112100900007 від 09 жовтня 2012 року (а.с.22) та корінець направлення на навчання № 12011209250000105 від 09.10.2012 року (а.с.23). Наказом від 21.11.2012р. №831/к ОСОБА_1 був відрахований з учбової групи за.невідвідування занять. Вартість навчання за період з 10.10.2012р. по 20.11.2012р. склала 842 грн. 20коп. Наказ про відрахування був надісланий відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та отриманий ним особисто 13.12.2012 року (а.с.25). У зв'язку з відрахуванням з навчальної групи, 11 грудня 2012 року прийнятий наказ №219-б «Про стягнення витрачених на навчання коштів ОСОБА_1.» (а.с.26). Листом від 24 грудня 2012 року №1/03-5896 ОСОБА_1, запропоновано повернути вартість навчання у сумі 842,20 грн. (а.с.27). Зазначений лист направлений відповідача рекомендованим листом з повідомленням та отриманий ним особисто, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.28).

Згідно довідки Луганського МЦЗ сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період 18 вересня 2012 року по 20 листопада 2012 року складає 1235,87 грн., з них допомога 393,67 грн. та вартість перенавчання 842,20 грн (арк. справи 29).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1235,87 грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1235,87 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Луганського міського центру зайнятості отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1235,87 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 87 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя О.А. Дибова