Постанова

від 13.08.2012 по справі 2а-2045/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 року 16:14 2а-2045/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрімекс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрімекс» (далі-позивач, товариство) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування акту №185/22-04/30965482 від 04.04.2012 року та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом при проведені позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укртрімекс» надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що правочини, укладені між ТОВ «Інтерагро 2007», ТОВ «Метро кеш енд Керрі», ТОВ «Альянс Регіон» та ТОВ «Укртрімекс» про надання послуг не спричинили реального настання правових наслідків, є нікчемним. Позивач зазначає, що господарські операції з поставки товарів між ним і зазначеними контрагентами мали реальний характер, це підтверджуються документально: банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар, договорами, дорученнями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо. Відповідачем при складанні акту не було враховано цих документів, що призвело до хибних висновків податкового органу та спричиняє негативні наслідки для позивача. У зв'язку з цим позивач просить суд акт про результати перевірки позивача визнати недійсним та скасувати, а також заборонити відповідачу проводити дії щодо зняття податкового кредиту та податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Пояснив, що перевірку позивача проведено податковим органом відповідно до вимог законодавства, за її результатами складено акт перевірки. Під час проведення перевірки було використано акт перевірки №98/231/36552068 від 15.02.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерагро-2007», складеного ДПІ у Рогатинському районі. В акті зазначено, що підприємство ТОВ «Інтерагро-2007» безпідставно сформовано зобов'язання з ПДВ за липень 2011 р. на суму 351470 грн., за серпень 2011 р. на суму 238533,33 грн., за вересень 2011 р. на суму 1308466,68 грн. На підставі використаних документів та баз даних ДПС у ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством на адресу покупця немає можливості. Наведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивачем та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством України. Операції купівлі-продажу ТОВ «Укртімекс» та контрагента-покупця ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», у зв'язку з чим встановлено завищення ТОВ «Укртімекс» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 1930490,98 грн., в т.ч. за липень 2011 р. - на суму 357505,6 грн., за серпень 2011 р. - на суму 249978,25 грн., за вересень 2011 р. - на суму 1323007,13 грн. Згідно з реєстром отриманих податкових накладних в ході перевірки взаємовідносин ТОВ «Укртрімекс» з ТОВ «Інтерагро 2007» та ТОВ «Альянс Регіон» встановлено, що в липні-вересні 2011 р. до складу податкового кредиту зайво віднесено суму ПДВ в розмірі 1967336,70 грн., в т.ч. за січень 2011 р. - на суму 68866,66 грн., за липень 2011 р. - на суму 351470 грн., за серпень 2011 р. - на суму 238533,33 грн., за вересень 2011 р. - на суму 1308466,68 грн. по операціях без наявності факту передачі товарів від продавця до покупця. У зв'язку з цим зазначені правочини є нікчемними.

У судовому засіданні представник відповідача зазначав, що податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки не виносились. Підтвердив, що дії по зняттю податкового кредиту було виконано в день реєстрації акту перевірки, тобто їх вчинено податковим органом ще до подання позовної заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрімекс» є юридичною особою, що зареєстрована 09.06.2000 у Васильківській районній державній адміністрації Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Васильківській об'єднаній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

На підставі направлення від 06.03.2012 №5/8 та відповідно до наказів Васильківської ОДПІ від 05.03.2012 №10-П та від 21.03.2012 №25-П в період з 06.03.2012 по 28.03.2012 податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрімекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період січень, травень, липень, серпень, вересень, листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №185/22-04/30965482 від 04.04.2012 про результати позапланової перевірки ТОВ «Укртрімекс». Як убачається з цього акта перевірки, порушення податкового законодавства пов'язується податковим органом з укладеними угодами між позивачем та контрагентами, які не містять по суті реальних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. У результаті порушення ТОВ «Укртрімекс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад суспільства), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено до складу податкових зобов'язань ПДВ, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави і суспільства, є нікчемним. Отже, ТОВ «Укртрімекс» здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. ТОВ «Укртрімекс» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Інтерагро 2007» на адресу покупця ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 1930490,98 грн., в тому числі за липень 2011 р. - на суму 357505,6 грн., за серпень 2011 р. - на 249978,25 грн., за вересень 2011 р. - на 1323 007,13 грн. У зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Укртрімекс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Позивач, не погоджуючись з висновками посадових осіб податкового органу, 10.04.2012 подав заперечення щодо висновків, викладених в акті.

Позивач отримав відповідь на заперечення за №710/10/22-04 від 12.04.2012, згідно з якою постійною комісією з розгляду спірних питань Васильківської ОДПІ прийнято рішення залишити висновки акту перевірки від 04.04.2012 №185/22-04/30965482 по ТОВ «Укртрімекс» без змін.

Судом досліджено надану відповідачем звітну форму деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, з якої вбачається, що податковим органом на підставі акта перевірки позивачу вже знято податковий кредит та податкове зобов'язання по цих операціях.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Статтею 20 ПК України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту №185/22-04/30965482 від 04.04.2012 суд зазначає наступне.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але основу правил визначення юрисдикції адміністративного суду складає категорія «публічно-правового спору».

Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі «влади-підпорядкування». Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов'язковим для зобов'язаної особи. Воля суб'єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов'язковими до виконання суб'єктами, яким вони адресовані.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом. Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Водночас, акт перевірки - це службовий двохсторонній документ, який стверджує факт проведення перевірки і є лише носієм інформації про результати перевірки. Метою документування контрольних дій та їх результатів є надання суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про достовірність обліку і звітності, способи документального викриття недостач, розтрат, привласнень коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань тощо.

Акти ревізій, документальних перевірок, висновки посадових осіб контролюючих органів, викладені в актах перевірок, інші дії, вчинені у процесі чи за результатами перевірки, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Такий акт не можна визначати як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.

Текстуальне викладення акту перевірки та наведення у ньому тих чи інших слів, речень, тверджень, мотивів, дії щодо відображення в акті висновків інспектора з посиланням на недійсність чи нікчемність правочинів є позицією працівника податкового органу, яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків під час перевірки. Проте, ці твердження працівника податкового органу самі по собі не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, не порушують прав позивача, оскільки сам акт перевірки не є підставою для виникнення грошового зобов'язання. Підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання є податкове повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відповідно до вищенаведених вимог ПК України працівник органу державної податкової служби має право на викладення в акті перевірки власних висновків за наслідками перевірки.

Обґрунтованість викладеного в акті перевірки висновку, належність і допустимість його як доказу, оцінка цього доказу на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом відповідно до вимог ст.ст. 69, 70, 79, 86 КАС України під час розгляду відповідних адміністративних справ, якщо в основу спору покладено такий висновок.

Твердження представника позивача про те, що вказані вище висновки тягнуть за собою негативні наслідки для підприємства і у майбутньому, судом до уваги не приймаються з огляду на приписи статті 6 КАС України, оскільки право на звернення до суду виникає у позивача у разі порушення його прав, свобод чи інтересів, у зв'язку з чим вимоги на майбутнє не можуть бути предметом розгляду у суді.

Акт перевірки не набуває статусу рішення в розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд визнає, що цей позов в частині визнання протиправним та скасування акту №185/22-04/30965482 від 04.04.2012, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а отже у цій частині позову провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

В порядку частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства суд у постанові роз'яснює, що заявлена позовна вимога про визнання недійсним акта перевірки та скасування цього акта не належить до розгляду судами інших юрисдикцій.

Стосовно позовних вимог про заборону Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області проводити зняття податкового кредиту на загальну суму 1967336,70 грн. та податкового зобов'язання на загальну суму 1930490,98 грн. суд зазначає наступне.

Здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, у тому числі й використання результатів перевірок платників податків, є обов'язком органів Державної податкової служби, що покладений на ці органи Податковим кодексом України. Будь-яке перешкоджання органу державної влади в реалізації визначеної законом компетенції є неприпустимим і тягне передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, підставою для зняття податкового кредиту або податкового зобов'язання відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України є податкове повідомлення-рішення. Станом на дату розгляду цієї адміністративної справи податковим органом не винесено податкового повідомлення-рішення щодо зняття податкового кредиту на загальну суму 1967336,70 грн. та податкового зобов'язання на загальну суму 1930490,98 грн., яке б мало обов'язковий характер для позивача.

Разом з тим, як встановлено судом, дії щодо зняття податкового кредиту та податкового зобов'язання вчинено в день реєстрації акту перевірки, тобто на час подання позову ці дії вже було вчинено, але податковим органом не прийнято податкове повідомлення-рішення.

Суд вважає, що позовна вимога про заборону вчинення певних дій може стосуватися припинення дійсного триваючого порушення і має на меті його припинення та запобігання у подальшому. Проте, така вимога не може стосуватися подій чи фактів, які відбулись у минулому, адже не можна усунути те, що вже відбулось.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про заборону відповідачу вчиняти певні дії, які, як встановлено судом, ним вже вчинено, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій, а також шляхом оскарження дій податкового органу по внесенню відповідних відомостей в облікові дані податкового органу.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, які ним вже вчинено, не відповідає його змісту.

Дослідивши матеріали та проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що оскаржені дії відповідача по визнанню в акті перевірки правочинів нікчемними не мають для позивача юридичного значення та не призвели до фактичного порушення прав та інтересів позивача, а дії по зняттю податкового кредиту на загальну суму 1967336,70 грн. та податкового зобов'язання на загальну суму 1930490,98 грн. відповідачем вже вчинено, проте саме ці дії відповідача позивачем не оскаржено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у цій частині стосовно заборони вчиняти певні дії задоволенню також не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним будь-яких судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту №185/22-04/30965482 від 04.04.2012 «Про результати позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрімекс» (код за ЄДРПОУ 30965482) з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за січень, травень, липень, серпень, вересень, листопад 2011 року» закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 серпня 2012 р.