Рішення

від 31.01.2012 по справі 712/16067/12

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 712/16067/12

2/712/4835/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого: Івашковича І.І.

при секретарі: Гайданка Г.В.

з участю прокурора: Геревича М.М.

представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_8, Управління Держкомзему в Ужгородському районі про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Ужгородської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди.

ВСТАНОВИВ:

Ужгородський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що згідно ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтями 6,19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та органи місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, в тому числі розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.47 ЗК України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Статтею 122 ЗК України встановлено повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Зокрема встановлено, що районні державні адміністрації на Їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Крім цього, даною статтею Земельного кодексу України встановлено, що саме обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб.

Згідно ст.20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, в тому числі в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Одним з видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону та надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Перевіркою встановлено, що 10.07.2009 року між Ужгородською РДА та ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська купіль», на підставі розпорядження в.о.голови Ужгородської РДА №268 від 01.07.2009, укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7611 га для обслуговування санаторного комплексу.

В подальшому, відповідно до розпорядження голови Ужгородської РДА №358 від 23.08.2011 року незаконно, всупереч ст.ст.122,123 ЗК України, ст.20 Закону України «Про землеустрій», надано дозвіл ОСОБА_8 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 0,2871 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська купіль», яка розташована за межами населеного пункту на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №57 від 07.02.2012 року незаконно всупереч ст.ст.122,123 Земельного кодексу України, ст.20 Закону України «Про землеустрій» затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_8 в оренду земельну ділянку площею 0,2871 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська купіль», яка розташована за межами населеного пункту на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району.

На підставі вказаних розпоряджень між Ужгородською РДА та ОСОБА_8 незаконно укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2871 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (кадастровий номер 2124881800:01:001:0006) від 08.02.2012 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 19.03.2012 року за №212480004000032.

Дані порушення підтвердженні також актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 09.08.2012 року, який, разом з матеріалами перевірки було скеровано через прокуратуру Закарпатської області до Ужгородської міжрайонної прокуратури для вжиття заходів прокурорського реагування.

Підставою для звернення Ужгородської міжрайонної прокуратури із позовом до суду є порушення інтересів держави, які полягають у неналежному регулюванні земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У відповідності до ст.188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.ст.5,6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм

власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Указом Президента України №459 від 13.04.2011 року затверджено положення про Державну інспекцію сільського господарства України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується на реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Постановою Кабінету Міністрів України №1300 від 12.12.2011 року створено територіальні органи Державної інспекції сільського господарства, в тому числі, Державну інспекцію сільського господарства в Закарпатській області.

Відповідно до ст.ст.8-19 Закону України «Про землеустрій» регулювання у сфері землеустрою здійснюють, в тому числі, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Центральними органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів на місцях являються місцеві управління Держкомзему.

Статтею 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій та розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України, ст.ст.177,181,324 глави 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.ст.140,142,143 Конституції України, ст.ст.80,84,123,124 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами. Рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.

Посилаючись на вказане просить визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Ужгородської РДА №358 від 23.08.2011 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою».

Визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Ужгородської РДА №57 від 07.02.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою».

Визнати недійним договір оренди земельної ділянки від 08.02.2012 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 19.03.2012 року за №212480004000032 та скасувати його державну реєстрацію.

У судовому засіданні позов підтримано.

Представник Закарпатської обласної державної адміністрації вирішення питання обґрунтованості позову залишив на розсуд суду.

Представники Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області вважають позовні вимоги обґрунтованими.

Представник відповідача ОСОБА_8 вважає позов безпідставним.

У письмових запереченнях зазначив, що позовна заява обгрунтовується тим, що передана в оренду відповідачу ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів земельна ділянка площ, 0,2871 га, кадастровий номер №2124881800:01 :001:0006, знаходиться за межами с.Солотвино на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району.

Оскільки земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, повноваження щодо передачі її у користування належать Закарпатській обласній державній адміністрації

Земельна ділянка площею 0,2871 га, що надана відповідачу ОСОБА_8 згідно оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 08.02.2012 р., розпорядженням голови Ужгородської РДА №268 від 01.07.2009 року первинно була передана у користування на 43 роки ТОВ «Санаторний комплекс«Деренівська Купіль» у складі земель оздоровчого призначення загальною площею 2,7611 га.

На цих та інших землях було започатковано реалізацію масштабного інвестиційного проекту по будівництву та організації обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до Договору №86/2003 від 25 квітня 2003 року, укладеного між Закарпатською обласною державною адміністрацією та ТОВ «СК «Деренівська Купіль».

08 вересня 2009 року один із об'єктів незавершеного будівництва ТОВ «СК «Деречівська Купіль» - котедж був переданий у власність ОСОБА_8 на підставі договору купівлі- продажу від 8 вересня 2009 року.

Відповідно до ч.1,2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» ( ст.7 доповнено частиною третьою), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Правовий аналіз зазначених законодавчих приписів свідчить, що з виникненням права власності/користування на будинок, будівлю або споруду у особи виникає право оформлення (переоформлення) земельної ділянки, зайнятої нерухомістю, за наявності у попереднього власника/землекористувача належно оформленого права на цю земельну ділянку.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2009 року, укладений між ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» та ОСОБА_8, містив істотну умову - зазначення загальної площі земельних ділянок у розмірі 2,8355 га, що знаходилися у користуванні попереднього орендаря ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» на підставі договору

оренди земельних ділянок площею 2,7611 га від 01.07.2009 року зареєстрований в Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 10.07.2009 року за №040971000003 та договору оренди земельної ділянки площею 0,0744 га від 08.05.2007 року (зареєстрованим в ДП «Центр державного земельного кадастру» 08.05.2007 року за №2124881800-0407071000001). Таким чином, у попереднього землекористувача ТОВ «СК «Деренівська Купіль» права користування земельними ділянками були належним чином оформлені. У подальшому за домовленістю між ТОВ «СК «Деренівська Купіль» та ОСОБА_8 було досягнуто згоди про передачу останньому у користування земельної ділянки площею 0,2871 га із встановленими у натурі (на місцевості) межами, кадастровий номер 2124881800:01:001:0006, що входила до складу загальної площі 2,7611 га і знаходилася у користуванні ТОВ «СК «Деренівська Купіль» на підставі вищезгаданого договору оренди земельної ділянки від 01.09.2009 року. Прийняте ТОВ «СК «Деренівська Купіль» та ОСОБА_8 спільне рішення узгоджується із приписами вищезгаданих ч.1,2 ст.120 ЗК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» щодо переходу права користування безпосередньо на якій знаходиться нерухоме майно.

На виконання вимог ч.5 ст.126 ЗК України, з метою посвідчення права користування земельною ділянкою ОСОБА_8 звернувся до Ужгородської РДА, як орендодавця у відносинах користування земельною ділянкою попереднього землекористувача ТОВ «СК «Деренівська Купіль» з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до третього абзацу ч.1 ст.123 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Оскаржуваним розпорядженням голови Ужгородської РДА №358 від 23 серпня 2011 року ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №57 від 07 лютого 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та на цій підставі укладено договір оренди земельної ділянки від 8 лютого 2011 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 19 березня 2012 року за №212480004000032.

Відповідно до ч.3,4 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті ( п."б" ч.3 ст.122 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-ІУ від 08.02.2006); в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог ч.6 ст.122, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. ( п."в" ч.3 ст.122 із змінами, внесеними згідно із Законами №3404-ІУ від 08.02.2006, №3123-УІ від 03.03.2011) (ч.3 ст.122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-УІ від 16.09.2008 ).

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч.4 ст.122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-УІ від 16.09.2008).

Передана у користування ОСОБА_8 земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель оздоровчого призначення. Земельне законодавство не містить обмежень щодо здійснення будівництва на землях даної категорії.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодексу України, можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Поняття «об'єкта пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району» є тотожним поняттю "об'єкта соціальної сфери". У законах про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу, про охорону здоров'я, про освіту,

про культуру та інших законах і підзаконних актах вживаються різні терміни щодо визначення об'єктів соціальної сфери, зокрема, "об'єкти соціально-культурного призначення", "об'єкти соціальної інфраструктури", "об'єкти охорони здоров'я, фізкультури і спорту", "об'єкти інженерної інфраструктури", "об'єкти житлового фонду" тощо. З метою забезпечення єдиного підходу до визначення об'єктів соціальної сфери у практичній діяль ності, Міністерство фінансів разом з податковою адміністрацією підготували листи від 09 квітня 1993 року та від 10 січня 1997 року, у яких визначили Тимчасовий Перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери.

Санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, курортні поліклініки, бальнеологічні лікувальні заклади, грязелікувальні заклади, будинки відпочинку, пансіонати без лікування та інші установи відпочинку зазначеним переліком віднесено до об'єктів соціальної сфери.

Придбаний ОСОБА_8 об'єкт нерухомого майна, відповідно до попереднього договору між ОСОБА_8 та ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» від 18.08.2011 року призначений для використання у санаторно-оздоровчій діяльності, як інфраструктурна складова санаторного комплексу. Істотною умовою попереднього договору є зобов'язання Товариства «Деренівська Купіль» у майбутньому використовувати об'єкт оренди у господарській діяльності у відповідності із своїм основним видом діяльності за КВЕД (діяльність санаторно-курортних закладів). Після здачі котеджа в експлуатацію об»єкт підлягає наданню в оренду ТОВ «СК «Деренівська Купіль» і ввійде складу санаторного комплексу. За таких обставин приналежність котеджа до об'єктів соціальної інфраструктури є незаперечною, а відтак і його функціональне призначення не може бути іншим, окрім як для обслуговування жителів територіальної громади.

Орендована ОСОБА_8 земельна ділянка з об'єктом, що на ній розміщуються, призначена для оздоровлення жителів Ужгородського району, чим підтверджується правомірність дій Ужгородської РДА в контексті п. в) ч.3 ст.122 ЗК України.

Будівництво об'єкта у складі об'єктів санаторного комплексу «Деренівська Купіль» привело до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою території району, оскільки під час будівництва було виконано будівництво доріг, громада отримала інвестиції та робочі місця; створено місце для оздоровлення та відпочинку членів територіальної громади.

Відповідно до ст.193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим . цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Відомості про кількісні та якісні характеристики землі заносяться у державний земельний кадастр на підставі державної статистичної звітності, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998 року, зокрема форми 6-ЗЕМ «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності». Згідно довідки про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (обслуговування котеджу як частини санаторного комплексу) форми 6-ЗСМ, виданої управлінням Держкомзему ІЗ Ужгородському районі 12.10.2011 р. (вих.№01-23/201) земельна ділянка площею 0,2871 га (у складі 2,7611 га) призначена для обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (код КВЦПЗ 06.01)належить до земель громадського призначення. На вищезгаданій земельній ділянці завершено будівництво об'єкта нерухомого майна котеджа, призначеного для використання громадою Ужгородського району. Передача Ужгородською РДА земельної ділянки, яка і за даними державного кадастру. і за своїм реальним функціональним призначенням є землею громадського призначення, узгоджується із приписами п.в) ч.3 ст.122 ЗК України.

Підстави позовних вимог Ужгородської міжрайонної прокуратури направлені на виведення об'єкта - котеджа з соціальної сфери Ужгородського району, що очевидно суперечить інтересам держави та насамперед територіальної громади району.

Ужгородська міжрайонна прокуратура заявлені позовні вимоги обгрунтовує порушеннями інтересів держави, які полягають у неналежному регулюванні земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Позов подано в інтересах держави в особі позивачів Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, проте не обґрунтовано, яким чином обставини, що обумовлюють звернення прокурора з позовом. впливають на коло прав і обов'язків Закарпатської обласної державної адміністрації, а тим більше Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області. В позові відсутнє обгрунтування стосовно того, чим саме порушено права позивачів і до яких негативних наслідків призводять такі порушення, і чи не призведе до більш негативних наслідків задоволення позову у заявлений прокурором спосіб.

При здійсненні правової оцінки позовних вимог слід враховувати і права та законні інтереси місцевої громади - робітників на будівництві, майбутніх відпочиваючих.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про прокуратуру" функціями прокуратури є представництво в суді інтересів не тільки держави, а й громадянина, втім, зазначені обставини залишилися поза увагою Ужгородської міжрайонної прокуратури.

Посилаючись на вказане просить у задоволенні позову відмовити.

Представник Ужгородської районної державної адміністрації вважає позов необґрунтованим.

Зазначив, що оспорюванні розпорядження голови Ужгородської РДА є законними та підстав для їх скасування немає.

Також, згідно ч.1 ст.60 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог Закону України "Про державний контроль за використанням та охороню земель", до системи контролю за використанням та охороною земель не відноситься повноваження щодо проведення перевірок правомірності надання в оренду земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у зв'язку з чим прийняття спірних розпоряджень, жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача - Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області.

В силу ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст.152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна сторона має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області та Закарпатської обласної державної адміністрації , як органу спеціально уповноваженого на здійснення функцій держави у сфері земельних відносин, прокурор обгрунтовував необхідність захисту державних інтересів тим, що оспорювані розпорядження Ужгородської райдержадміністрації є незаконними, оскільки у повноваження райдержадміністрації не входить розпорядження землями державної власності, що свідчить про порушення інтересів держави на належне їй майно, а саме земельні ділянки.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення такого позову.

Відповідно до ст.188 ЗК України, ст.6 Закону У країни "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та вимоги ст.ст.6,13,21,36,41,43, Закону України "Про місцеві державні адміністрації" можна дійти до висновку про те, що Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, а також Закарпатська ОДА, які здійснюють контролюючі та управлінські функції, при цьому, не набувають відповідних цивільних прав, у т.ч. права розпоряджатися земельними ділянками; такі особи не мають відповідного цивільного інтересу (позивачем не подано суду відповідних доказів про звернення Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Закарпатської О ДА з проханням вирішити питання скасування оспорюваних розпоряджень за результатами проведеної перевірки). Отже, оскаржувані розпорядження жодним чином прав чи охоронюваних законом інтересів позивачів не порушують.

Згідно ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Законом, яким передбачені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Органи, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, дотриманням законодавства про охорону земель, визначенні статтею 5 Закону.

За загальним правилом, встановленим частиною другою ст. 3 Цивільно процесуального кодексу України, що, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Це правили повною мірою стосується й звернень до суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на приписи зазначеної норми ЦПК слід у разі звернення такого державного органу з відповідним позовом з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Зокрема, стосується випадків подання позову з питань, які згідно зі ст.6 Закону повинні вирішуватися шляхом внесення клопотань до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Такий порядок встановлено, для приведення у відповідність із законодавством прийнятих зазначеними органами рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель і стосовно припинення права користування земельною ділянкою.

Матеріалами справи не встановлено, а позивачами не доведено, що Держсільгоспінспекцією було направлено до Ужгородської РДА чи Закарпатської ОДА клопотання про усунення виявлених порушень.

Крім того, позовна заява повністю грунтується на акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.08.2012 року складеним головним спеціалістом відділу координації інспекційної діяльності Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_3

09.08.2012 року головним спеціалістом відділу координації інспекційної діяльності Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_3 начебто проведено позапланову перевірку «у присутності відсутності ОСОБА_8» відповідно до вимог законодавства за адресою м.Ужгород, вул.Загорська, 10 (місцезнаходження Ужгородської районної державної адміністраціі). Постає питання про те кого перевіряв вищеназваний інспектор Ужгородську райдержадміністрацію чи ОСОБА_8

Відповідно до п.4.1. наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312 "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" встановлено, що державні інспектори проводять перевірку стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків. У акті перевірки головним спеціалістом відділу координації інспекційної діяльності Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_3 перевірку було проведено за відсутності будь- яких уповноважених представників. Дане твердження підтверджується тим, що в акті перевірки крім підпису перевіряючого жодного підпису нема. Нема також підписів свідків, які відповідно до пункту 4.1. даного наказу залучаються у разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача.

Відповідно до п.5.3 наказу встановлено, що Акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю копія акта

надається цим органам. При врученні акта юридичній і фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення. Таких доказів про надсилання актів перевірки в матеріалах позовної заяви не міститься.

Враховуючи ті порушення, які були допущені головним спеціалістом відділу координації інспекційної діяльності Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_3 при проведені перевірки, можна дійти до висновку, що даний акт як доказ взагалі до уваги братися не може.

Оспорювані розпорядження голови райдержадміністрації та договір оренди земельної ділянки були прийняті на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ст.120 ЗКУ передбачений автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі відчуження будівлі або споруди, що розташована на земельній ділянці.

Відповідно ст.377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності земельну ділянку або її частини, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об»єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положення ст.120 ЗК України спрямовані , на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об»єктів нерухомості, які на ній розташовані. Цей принцип випливає із самої природи речей незалежно від того, хто «на папері» є власником земельної ділянки, фактично володіє, користується і навіть розпоряджається нею той, кому належить право власності на розташований на ній будинок, будівлю або споруду. Тому допускати «розщеплення» власності на земельну ділянку та розташовані на ній об'єкти нерухомості означає просто називати речі не своїми іменами, а водночас - і породжувати масу практичних проблем.

Також, у ст.120 ЗК України зазначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були. у попереднього землекористувача. Тому позивачам не варто стверджувати про нове виділення земельної ділянки для тих чи інших потреб.

Посилаючись на вказане просить у задоволенні позову відмовити.

Представник Управління Держкомзему в Ужгородському районні вража позов безпідставним.

Зазначив, що Конституція України (ч.2 ст.19) передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження управління визначені Положенням про управління Держкомзему в Ужгородському районі Закарпатської області, яке затверджено наказом Держкомзему від 08.01.10 року №7.

При погодженні документації із землеустрою та реєстрації оренди земельної ділянки від 08.02.2012 р управління керувалось чинним законодавством України, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». Тобто управління при здійсненні своїх повноважень діяло в межах закону, на виконання закону та у спосіб передбачений законом.

08 вересня 2009 року один із об'єктів незавершеного будівництва ТОВ «СК «Деренівська Купіль» - котедж був переданий у власність ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 8 вересня 2009 року.

Відповідно до ч.1,2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду,розміщені на земельній ділянці,що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.1 ст.123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни ії цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Видані головою Ужгородської РДА розпорядження №358 від 23 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документацп 13 землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою» та розпорядження голови Ужгородської РДА №57 від 7 лютого 2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою» відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема вони прийнятті в межах повноважень, які надані районним державним адміністраціям згідно ст.122 ЗК України.

Правомірність вищевказаних розпоряджень, підтверджується також тим, що на відведених земельних ділянках, здійснюється будівництво об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням територіальної громади району, як це передбачено п.«в» ч.3 ст.122 ЗК України.

Коло об'єктів, зазначених в положеннях вищевказаної статті є невичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням територіальної громади району ,законом не врегульована.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 9 серпня 2012 року встановлено, що в даному акті відсутня резолютивна частина із зазначенням, які саме норми законодавства порушені відповідачами.

Відповідно до п.5.3 наказу Держкомзему України від 12.12.2003 року №312 Акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю копія акта надається цим органам. При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення. Всупереч цьому, вимоги закону інспектором не були дотримані.

Зважаючи на те, що в акті перевірки крім підпису перевіряючого жодного підпису нема, докази про надсилання актів в матеріалах позовної відсутні ставиться під сумнів наявність в діях Ужгородської районної державної адміністрації та ОСОБА_8 порушень взагалі, а також неналежність даного доказу (акту перевірки) у справі.

Діями відповідачів не нанесено шкоди державі та не порушено нічиїх прав, свобод та інтересів, так-як вони діяли правомірно.

Відповідно до ст.141 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Так-як жодної з вищевказаних підстав в позовній заяві Ужгородської міжрайонної прокуратури не міститься, то відповідно можна зробити висновок, що позов заявлено необгрунтовано.

Посилаючись на вказане просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Із матеріалів справи слідує, що 10.07.2009 року між Ужгородською РДА та ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська купіль», на підставі розпорядження в.о.голови Ужгородської РДА №268 від 01.07.2009, укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7611 га для обслуговування санаторного комплексу.

В подальшому, відповідно до розпорядження голови Ужгородської РДА №358 від 23.08.2011 року надано дозвіл ОСОБА_8 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 0,2871 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська купіль», яка розташована за межами населеного пункту на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району.

Розпорядженням голови Ужгородської РДА №57 від 07.02.2012 року затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_8 в оренду земельну ділянку площею 0,2871 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів із земель, що перебувають у користуванні ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська купіль».

На підставі вказаних розпоряджень між Ужгородською РДА та ОСОБА_8 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2871 га для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (кадастровий номер 2124881800:01:001:0006) від 08.02.2012 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 19.03.2012 року за №212480004000032.

Позовні вимоги обґрунтовуються незаконністю вказаних розпоряджень голови Ужгородської РДА.

Даючи оцінку правовідносинам, що склалися, враховуючи вимоги законодавства, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.ст.13,19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Згідно п.2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1,2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч.1 ст.127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст.122 ЗК України, згідно з ч.3,4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

В силу ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Із пояснень представника відповідача ОСОБА_8, доданих на підтвердження заперечень документів вбачається, що земельна ділянка площею 0,2871 га, що надана відповідачу ОСОБА_8 згідно оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 08.02.2012 р., розпорядженням голови Ужгородської РДА №268 від 01.07.2009 року первинно була передана у користування на 43 роки ТОВ «Санаторний комплекс«Деренівська Купіль» у складі земель оздоровчого призначення загальною площею 2,7611 га.

На цих та інших землях було започатковано реалізацію інвестиційного проекту по будівництву та організації обслуговування санаторно-оздоровчих закладів на території Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до Договору №86/2003 від 25 квітня 2003 року, укладеного між Закарпатською обласною державною адміністрацією та ТОВ «СК «Деренівська Купіль».

08 вересня 2009 року один із об'єктів незавершеного будівництва ТОВ «СК «Деренівська Купіль» - котедж був переданий у власність ОСОБА_8 на підставі договору купівлі- продажу від 8 вересня 2009 року.

Відповідно до ч.1,2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно ст.377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності земельну ділянку або її частини, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об»єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто, з виникненням права власності на будинок, будівлю або споруду у особи виникає право оформлення (переоформлення) земельної ділянки, зайнятої нерухомістю, за наявності у попереднього власника чи землекористувача належно оформленого права на цю земельну ділянку.

З метою посвідчення права користування земельною ділянкою ОСОБА_8 звернувся до Ужгородської РДА як орендодавця у відносинах користування земельною ділянкою попереднього землекористувача ТОВ «СК «Деренівська Купіль» з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно, розпорядженням голови Ужгородської РДА №358 від 23 серпня 2011 року ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, а розпорядженням 57 від 07 лютого 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. На цій підставі було укладено договір оренди земельної ділянки від 8 лютого 2011 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 19 березня 2012 року за №212480004000032.

Як було зазначено. відповідно до ч.3,4 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог ч.6 ст.122, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Передана у користування ОСОБА_8 земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель оздоровчого призначення.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодексу України, можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші.

Тобто, коло об'єктів не є вичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

До таких об»єктів, зокрема, можуть бути віднесені санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, курортні поліклініки, грязелікувальні заклади, будинки відпочинку, пансіонати без лікування та інші установи відпочинку, які відносяться до об'єктів соціальної сфери.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З врахуванням наведеного суд вважає, що оспорюванні розпорядження голови Ужгородської РДА не суперечать чинному законодавству.

Не доведено також, що в результаті прийняття цих розпоряджень, укладення оспорюваного договору оренди, порушено права або інтереси держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області.

Також, суд бере до уваги, що позовні вимоги грунтуються на акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.08.2012 року складеним головним спеціалістом відділу координації інспекційної діяльності Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_3

Відповідно до п.4.1. наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312 "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" встановлено, що державні інспектори проводять перевірку стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків. У акті перевірки головним спеціалістом відділу координації інспекційної діяльності Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_3 перевірку було проведено за відсутності будь- яких уповноважених представників, чи свідків.

Із пояснень у судовому засіданні ОСОБА_3 слідує, що на місцевості він присутній взагалі не був, висновки в акті зробив на підставі документів.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

По справі не доведено обставини, які зазначені, як підстави вимог позову, тому у задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,60,214,215 ЦПК України, ст.21,377 ЦК України, ст.ст.13,19 Конституції України, ст.ст.17,116,120,122,124,127 ЗК України, ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.7 Закону України «Про оренду землі», суд,-

РІШИВ:

У позові Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_8, Управління Держкомзему в Ужгородському районі про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації №358 від 23.08.2011 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою»; визнанні незаконним та скасування розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації №57 від 07.02.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.02.2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему в Ужгородському районі 19.03.2012 року за №212480004000032 та скасуванні його державної реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Івашкович І.І.