Постанова

від 04.02.2013 по справі 5/5025/2125/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Справа № 5/5025/2125/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від заявника: Сапьолнкіна Н.В.;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" (заявник) на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.01.12р. у справі №5/5025/2125/11 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Приватного підприємства "Агропром" (правонаступник Товариство з обмежено відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро")

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Урожай-50"

про стягнення 14558,06 грн. з яких 10000 грн. основного боргу, 518,72 грн. пені, 3924 грн. штрафу, 100,40 грн. 3% річних, 14,94 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро»» (надалі - Заявник) звернулося в господарський суд Хмельницької області із заявою (а.с. 91) про видачу дублікату наказу, виданого на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2013 року по справі № 5/5025/2125/11 (за позовом приватного підприємства «Агропром» (надалі -Позивач) до селянського фермерського господарства «Урожай-50» (надалі - Відповідач) про стягнення 14 558 06 грн., з яких 10 000 грн. основного боргу, 518,72 грн. пені, 3924 грн. штрафу, 100,40 грн. 3% річних, 14,94 грн. інфляційних втрат).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 3 січня 2013 року (а.с. 97), з підстав вказаних у даній ухвалі, в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду господарського суду Заявник, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 105-106) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 3 січня 2013 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд у своєму рішенні неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, обставинам справи. Крім того, Позивач, як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції, посилається на те, що в матеріалах справи мітиться оригінал довідки № 120 від 6 липня 2012 року, підписаної директором та головним бухгалтером Позивача, що наказ втрачено та до виконання не пред'являвся.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 120) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити ухвалу господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням (а.с. 116) від 10 лютого 2013 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5/5025/2125/11 судді Крейбух О.Г. (у зв'язку з перебуванням у відпустці) та визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Олексюк Г.Є..

Представник Відповідача в судове засідання від 4 лютого 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 115). Причини неявки свого представника суду не повідомив. Жодних клопотань від Відповідача щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження (а.с. 104) відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

У зв'язку з вищеописаним, враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Представник Позивача в судовому засіданні від 4 лютого 2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення Заявника, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 3 січня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення яким задоволити заяву Заявника. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2012 року по справі №5/5025/2125/11 позов Позивача до Відповідача про стягнення 10 000 грн. основного боргу, 518 грн. 72 коп. пені, 3 924 грн. штрафу, 100 грн. 40 коп. 3% річних, 14 грн. 94 коп. інфляційних втрат задоволено. З Відповідача на користь Позивача стягнуто вищевказані суми та судовий збір.

На виконання вказаного рішення господарським судом 10 лютого 2012 року було видано наказ (а.с. 50) № 5/5025/2125/11 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 10 000 грн. основного боргу, 518 грн. 72 коп. пені, 3 924 грн. штрафу, 100 грн. 40 коп. 3% річних, 14 грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 1 411 грн. 50 коп. судового збору. Наказ дійсний для пред'явлення по 10 лютого 2013 року.

7 липня 2012 року Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із заявами: про заміну стягувача (а.с. 52-53) із Позивача (приватного підприємства «Агропром») на Заявника (товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО»); та про видачу дублікату наказу по даній справі, в зв'язку із його втратою (а.с. 59).

Ухвалою господарського суду від 14 серпня 2012 року (а.с.84) було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2012 року - з Позивача на Заявника.

Що ж до заяви про видачу дублікату судового наказу, то ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14 серпня 2012 року (а.с. 85) Позивачу було відмовлено в задоволенні заяви, з підстав, вказаних у даній заяві.

18 грудня 2012 року Заявник звернувся до господарського суду Хмельницької області з заявою (а.с. 91) про видачу дублікату наказу господарського суду Хмельницької області № 5/5025/2125/11, у зв'язку з тим, що останній було втрачено Позивачем.

В підтвердження вищезазначеного Позивачем було зазначено в заяві, що в матеріалах справи міститься довідка № 120 від 6 липня 2012 року, підписана директором та головним бухгалтером Позивача про те, що наказ втрачено і до виконання не пред'являвся.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 3 січня 2013 року (а.с. 97), з підстав зазначених в даній ухвалі, в задоволення заяви було відмовлено.

Господарський суд Хмельницької області відмову мотивував тим, що Заявник не подав суду витребувані докази на підтвердження фактів, викладених в заяві про видачу дубліката судового наказу.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, проаналізувавши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про видачу дублікату наказу помилковим.

Відповідно до вимог статті 115 Господарського процесуального кодексу України: рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ця норма є відтворенням норми статті 124 Конституції України, що в свою чергу кореспондується з статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів зазначає, що право Заявника (з урахуванням ухвали місцевого господарського суду від 14 серпня 2012 року (а.с. 84) про заміну Позивача на Відповідача) на стягнення підтверджено рішенням господарського суду, яким зобов'язано Відповідача сплатити суму заборгованості, вказану в рішенні, яке набрало законної сили та є обов'язковим на всій території України.

Законодавець передбачив, що дія судового рішення, яке набрало законної сили не обмежена в часі на майбутнє, рішення чинне до моменту його повного виконання в добровільному або примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний оригінал довідки № 120 від 6 липня 2012 року Позивача про втрату наказу по справі

№ 5/5025/2125/11 (а.с. 60) підписаної директором та головним бухгалтером Позивача.

Згідно статті 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

З системного аналізу вказаної вище норми вбачається, що законом чітко визначено документи, які повинні бути додані до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту втрати наказу, а саме: якщо наказ втрачено стягувачем до пред'явлення наказу до виконання, він повинен додати до заяви про видачу дублікату наказу довідку стягувача, підписану керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації. У цій довідці має бути зазначено, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що: у випадку, коли наказ втрачено державним виконавцем, то до заяви додається довідка державного виконавця про втрату наказу; у випадку, коли наказ втрачено установою банку, в якого наказ пред'явлено до виконання, до заяви додається довідка цієї установи банку про втрату наказу; у випадку, коли наказ втрачено під час пересилання його поштою, до заяви додається довідка органу зв'язку (поштового відділення) про втрату поштового відправлення, в якому пересилався наказ; у випадку, коли наказ втрачено стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з заявою про видачу дублікату наказу Заявником не було надано документів, які підтверджують факт втрати наказу стягувачем, однак, дана довідка (котра була подана Позивачем) уже була наявна в матеріалах справи з моменту звернення із заявою про видачу дубліката наказу Позивачу. При цьому, на наявність такої довідки в матеріалах справи було зазначено Заявником в поданій ним заяві (а.с.60).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази колегія суду констатує факт наявності у справі на момент звернення Заявником з заявою довідки Позивача про втрату наказу. Також, дослідивши дані докази, у відповідності до статтей 32 - 34, 43 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів встановлено, що на момент звернення Заявником з цією заявою, виданий Позивачу наказ не був виконаний і не закінчився строк, встановлений для пред'явлення його до виконання.

Крім того, оцінивши усі наявні у справі докази колегія апеляційного господарського суду вважає, що висновок зроблений місцевим господарським судом в оспорюваній ухвалі фактично позбавляє Заявника права на виконання судового рішення (у стягувача відсутній наказ та його дублікат, а строк пред'явлення його до виконання закінчується 10 лютого 2013 року - тобто, фактично до повернення матеріалів справі з суду апеляційної інстанції), оскільки з огляду на усе вищевказане наступне звернення Заявником можливе лише, після закінчення строку дійсності втраченого наказу.

Колегія суддів зазначає, що положення даної частини статті не являються імперативними, тобто не вказують, що видача дублікату наказу здійснюється лише за наявності перелічених довідок, відсутність однієї з яких є підставою для повернення заяви без розгляду.

У вирішенні питання про видачу дубліката наказу суду необхідно переконатися, що на момент звернення з заявою про видачу дублікату, виданий стягувачу наказ не був виконаний і не закінчився строк, встановлений для пред'явлення його до виконання. З'ясування зазначених питань повинно здійснюватись шляхом оцінки доданих до заяви доказів в їх сукупності в розрізі статтей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно за результатами розгляду заяви та доданих до неї доказів остання задовольняється або відмовляється в її задоволенні.

Згідно частини 1 статті 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

В силу дії частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалося вище у даній судовій постанові, наказ господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2012 року № 5/5025/2125/11 дійсний для пред'явлення до виконання до 10 лютого 2013 року.

Отже, Заявник звернувся до суду з заявою про видачу дублікату наказу господарського суду (18 грудня 2012 року) в межах строків, передбачених статтею 120 Господарського кодексу України.

Все вищенаведене призводить Рівненський апеляційний господарський суд до висновку, що заява Заявника підставна, обґрунтована та підлягає до задоволення.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять зобов"язання стягувача наводити причини втрати наказу та їх обгрунтовувати та не надають права суду відмовити у задоволенні заяви про видачі дублікату наказу з мотивів її необгрунтованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а заява Заявника (як вже вказано вище) підлягає до задоволення.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє заяву Заявника.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.

З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Заявника і скасовує ухвалу суду першої інстанції.

Cудові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача .

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03 січня 2012 року у справі №5/5025/2125/11 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Товариства з обмежено відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" про видачу дублікату наказу.

4. Доручити господарському суду Хмельницької області про видачу дублікату наказу по справі № 5/5025/2125/11, яким: стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Урожай-50" с. Жилинці Ярмолинецького району (код ЄДРПОУ 14170504) на користь приватного підприємства "Агропром" (юридична адреса: м. Волочиськ, вул. Незалежності 5/1 кв. 16, код ЄДРПОУ 32810350; поштова адреса: м. Волочиськ, вул. Котовського, 7) 10 000 грн. (десять тисяч гривень) основного боргу, 518,72 грн. (п'ятсот вісімнадцять гривень 72 коп.) пені, 3924 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять чотири гривні) штрафу, 100,40 грн. (сто гривень 40 коп.) три відсотки річних, 14,94 грн. (чотирнадцять гривень 94 коп.) інфляційних нарахувань, 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 коп.) судового збору.

5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Урожай-50" (32131, с. Жилинці Ярмолинецького району, код 14170504)) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 573 грн. 50 коп..

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Юрчук М.І.