Постанова

від 31.01.2013 по справі 5017/1150/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.Справа № 5017/1150/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

секретар судового засідання: А.М. Ільченко

за участю представників сторін:

від позивача - О.В. Чернєв, В.Є. Садовський

від відповідача та третьої особи - не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином

від прокуратури - О.А. Лянна

від скаржників - В.М. Пасічніченко (Головне управління Держземагенства в Одеській області), від інших - не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради, Головного управління Держземагенства в Одеській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2012 р.

у справі № 5017/1150/2012

за позовом Приватного малого підприємства "Славянский двор"

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Успенівський"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Затоківської селищної ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Приватне мале підприємство "Славянский двор" звернулось до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Успенівський" про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 28, укладеного між сторонами 15.05.2002 р., та визнання права власності на предмет даного договору, а саме: склад (інв. № 211, площею 19,8 кв.м), літні душеві (інв. № 212, площею 4,0 кв.м), столову (інв. № 213, площею 157 кв.м), будинки відпочинку (інв. №№ 214, 215-218, кожний площею 11,7 кв.м), сторожку (інв. № 219, площею 13,2 кв.м), майно та матеріали під благоустрій території на суму 5000,00 грн., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 96а, база відпочинку "Нептун", на земельній ділянці розміром 0,392 га, яка використовується на правах оренди.

Як на підставу позову, підприємство послалось на відмову відповідача здійснити нотаріальне посвідчення договору відповідно до ст. 657 ЦК України.

Згодом позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою про визнання за ПМП "Славянский двор" права власності на комплекс споруд та будівель бази відпочинку "Нептун" в складі: будівля складу, літ. № 47, площею 28,0 кв. м; будівля літнього душу, 1978 р., інв. № 212 площею 4,0 кв. м; будівля їдальні, літ. № 26 площею 247,2 кв. м; будівля туалету, літ. № 46 площею 38,4 кв. м; будівля будинку відпочинку, літ. № 49, № 50 площею по 13,0 кв. м; будівля будинку відпочинку, літ. № 48 площею 13,0 кв. м; будівля будинку відпочинку, літ. № 21 площею 16,0 кв. м; будівля сторожки, літ. № 9 площею 10,9 кв. м, що розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 96а, база відпочинку "Нептун", на земельній ділянці розміром 0,392 га.

В обґрунтування позову позивач послався на укладення 15.05.2002 р. між сторонами договору купівлі-продажу № 28 нерухомого майна, яким ПМП "Славянский двор" в подальшому відкрито володіло та розпоряджалось безперервно протягом останніх десяти років, у зв'язку з чим підприємство набуває право власності на це майно згідно ст. 344 ЦК України. Також позивач зазначив, що СВК "Успенівський" тривалий час не заявляє ніяких прав на спірне майно, що підтверджує фактичну відмову останнього від даного майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2012 р. залучено Затоківську селищну раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2012 (суддя Д'яченко Т.Г.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 03.08.2012 р., позов задоволено: визнано за ПМП "Славянский двор" право власності на комплекс споруд та будівель бази відпочинку "Нептун" у складі: будівля складу, літ. № 47 площею 28,0 кв. м; будівля літнього душу, 1978 р., інв. № 212 площею 4,0 кв. м; будівля їдальні, літ. № 26 площею 247,2 кв. м; будівля туалету, літ. № 46, площею 38,4 кв. м; будівля будинку відпочинку, літ. № 49, № 50, площею по 13,0 кв. м; будівля будинку відпочинку, літ. № 48 площею 13,0 кв. м; будівля будинку відпочинку, літ. № 21 площею 16,0 кв. м; будівля сторожки, літ. № 9 площею 10,9 кв. м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 96а, база відпочинку "Нептун", на земельній ділянці розміром 0,392 га. Стягнуто з СВК "Успенівський" на користь позивача 1609,50 грн. судового збору. Стягнуто з ПМП "Славянский двор" до Державного бюджету України 4,50 грн. судового збору.

Судове рішення мотивоване набуттям позивачем згідно ст. 128 ЦК УРСР права власності на базу відпочинку "Нептун", наявністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують перебування спірного майна на балансі ПМП "Славянский двор", та наявністю позитивного висновку експерта щодо відповідності об'єкта нерухомості державним будівельним нормам та правилам.

Не погодившись з рішенням суду, Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради, Головного управління Держземагенства в Одеській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, в якій просив вищевказане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заступник прокурора зазначив, що в матеріалах справи відсутні дані щодо оспорювання відповідачем права власності на зазначені об'єкти, що свідчить про відсутність спору, судом не вирішено питання щодо порушення позивачем строку позовної давності тощо.

Одночасно скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники прокуратури та Головного управління Держземагенства в Одеській області в судовому засіданні 31.01.2013 р. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати.

Заслухавши доводи учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

15.05.2002 р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Успенівський" (Продавець) та Приватним малим підприємством "Славянский двор" (Покупець) укладено договір № 28 купівлі-продажу приміщень і майна, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належне йому майно:

а) склад, 1978 р. випуску, інв. № 211, площею 19,8 кв.м;

б) літні душеві, 1978 р. випуску, інв. № 212, площею 4,0 кв.м;

в) столову, 1982 р. випуску, інв. № 213, площею157,0 кв.м;

г) будинок відпочинку, 1980 р. побудови, інв. № 214, площею 11,7 кв.м;

д) будинки відпочинку, 1978 р. побудови, інв. № № 215-218, кожний площею 11,7 кв.м;

ж) сторожка, 1981 р. побудови, інв. № 219, площею 13,2 кв.м:

з) майно та матеріали під благоустрій території на суму 5000,00 грн. згідно додатку № 1.

Вищевказані приміщення, майно та матеріали передаються Продавцем у власність Покупця з врахуванням НДС 5000,00 грн., і знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 96а, база відпочинку "Нептун", на земельній ділянці розміром 0,392 га, яка використовується на правах оренди.

Покупець зобов'язаний прийняти вказані приміщення та виплатити вартість, згідно умов, встановлених цим договором, а також пройти реєстрацію приміщень в БТІ за власний рахунок. (п.1.1. договору).

Договір купівлі-продажу укладений в простій письмовій формі.

На виконання умов договору 31.05.2002 р. сторонами складено відповідний акт приймання-передачі зазначених приміщень та матеріалів під благоустрій території.

Рішенням Затоківської селищної ради від 03.12.2002 р. № 326 "Про розгляд листа приватного малого підприємства "Славянский двор" надано згоду даному підприємству на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,4 га, яка використовується для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Нептун" в Центральному курортному районі смт. Затока у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 25 років.

За висновком Білгород-Дністровського МБТІ від 11.08.2003 р. зареєструвати договір купівлі-продажу від 15.05.2002 р. бази відпочинку "Нептун" неможливо в зв'язку з тим, що не проведена первинна реєстрація права власності на вищевказану базу за СВК "Успенівський".

Відповідно до технічного висновку ПП Катющевої О.М. (інв. № 16623) про стан основних конструкцій та інженерного обладнання будівель літ. №№ 9, 21 26, 46-50, побудованих на території бази відпочинку "Нептун", виконаного на замовлення ПМП "Славянский двор" у 2009 р., виконання будівельно-монтажних робіт складає 100 %. Основні будівельні конструкції зазначених будівель знаходяться в доброму стані, відповідають вимогам будівельних норм та правил.

Згідно інвентарних карток №№ 1, 3-7, 9, 31 спірні об'єкти нерухомості перебувають на балансі позивача.

Суд першої інстанції, посилаючись на набуття позивачем в розумінні ст. 128 ЦК УРСР права власності на базу відпочинку "Нептун", наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження перебування спірного майна на балансі останнього та позитивного висновку експерта щодо відповідності об'єкта нерухомості державним будівельним нормам та правилам, задовольнив позов, визнавши за ПМП "Славянский двор" право власності на комплекс споруд та будівель бази відпочинку "Нептун".

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Як передбачено статтею 224 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час укладення вищезазначеного договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 названого Кодексу встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Згідно ст. 227 даного Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Пунктами 1.3., 6.1. Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. №7/5 та чинного на час укладення договору, передбачено, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності проводиться місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна.

В матеріалах справи відсутні докази про реєстрацію органами БТІ права власності на вказане нерухоме майно, оформлення права власності на ці об'єкти за відповідачем з видачею відповідного свідоцтва.

Як пояснив в судовому засіданні 31.01.2013 р. директор ПМП "Славянский двор" Чернєв О.В., при укладенні договору купівлі-продажу документів про належність продавцю на праві власності комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Нептун" останнім не надавалось.

Отже, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження права власності СВК "Успенівський" на об'єкти нерухомості, а отже, і не доведено наявність у кооперативу права продажу майна згідно ст. 225 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать: надання дозволу на спорудження об'єктів та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

За умовами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт. (ч. 4 ст. 29 названого Закону).

Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку (п. 1.6. вищеназваного Тимчасового Положення).

Матеріали справи не містять докази про побудову об'єктів нерухомості з дозволу органів місцевої влади та прийняття в експлуатацію у встановленому порядку зазначених будівель, що свідчить про відсутність підстав для реєстрації права власності на ці об'єкти.

Згідно ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Проте, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщена база відпочинку.

Згідно п. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зі змісту наведеного положення випливає, що зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, одночасна їх зміна неможлива, тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Звертаючись з уточненою позовною заявою, позивач просив визнати право власності на споруди та будівлі, які за своїми характеристиками не відповідають тим об'єктам, що зазначені в первісній заяві.

В судовому засіданні 31.01.2013 р. директор ПМП "Славянский двор" пояснив, що деякі будівлі та споруди було реконструйовано позивачем в межах попередніх об'єктів, але згідно вимозі уточненого позову, площі ряду об'єктів є більшими, ніж ті, що вказані в первісній позовній заяві.

Також з технічного паспорта, виготовленого станом на 18.11.2008 р., вбачається, що туалет (№ 46), склад (№ 47) та будинки відпочинку (№№ 48-50) є самочинно збудованими у 2005 р.

Отже, як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви, в порівнянні з первісною заявою, ПМП "Славянский двор" змінено і предмет, і підстави позову, оскільки змінено як матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, так і фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога підприємства.

Крім того, згідно змісту протоколу судового засідання від 16.05.2012 р., суд першої інстанції вже почав розгляд справи по суті, в той час як позивачем уточнена позовна заява подана 05.06.2012 р.

Таким чином, в порушення приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач, по-перше, змінив і предмет, і підстави позову одночасно, а по-друге, - здійснив таку зміну вже після початку розгляду господарським судом справи по суті.

Проте, всупереч наведеним положенням процесуального права суд розглядав саме уточнену позовну заяву.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Однак, в уточненій позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач тривалий час не заявляє щодо спірного майна ніяких майнових прав, що підтверджує фактичну відмову СВК "Успенівський" від нерухомого майна.

Також в матеріалах справи наявний відзив кооперативу про відсутність заперечень по суті первісної позовної заяви та будь-яких претензій до позивача.

Отже, за таких обставин, ПМП "Славянский двор" не доведено, що його право оспорюється або не визнається відповідачем.

Що стосується первісної позовної заяви, то позивач посилався на відмову СВК "Успенівський" здійснити нотаріальне посвідчення договору відповідно до ст. 657 ЦК України, але відповідних доказів не надав.

Також колегія суддів зазначає, що ПМП "Славянский двор" зверталось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Затоківської селищної ради про визнання права власності на об'єкти нерухомості: будівлю № 9 - сторожку загальною площею 10,9 кв. м. та будівлю № 26 - їдальню загальною площею 250,2 кв. м., що розташовані в смт. Затока, вул. Приморська, 96-а, Центральний курортний район, база відпочинку "Нептун"; про зобов'язання Ради видати йому свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти нерухомості; про зобов'язання Білгород-Дністровського міжміського бюро технічної інвентаризації зареєструвати договір купівлі-продажу № 28 від 15.05.2002 р., укладений між позивачем та СВК "Успенівський". Рішенням господарського суду Одеської області від 23.07.2003 р. у справі № 9/149-03-4236 позов задоволено: за позивачем визнано право власності на об'єкт нерухомості - всю базу відпочинку "Нептун" та зобов'язано МБТІ зареєструвати право власності на дану базу за позивачем. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2003 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2004 р., зазначене рішення скасовано, в позові відмовлено.

Що стосується доводів прокуратури про пропуск позивачем строків позовної давності, колегія суддів зазначає, що оскільки сторонами у спорі не заявлялось про застосування позовної давності, то судом у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність не застосовувалась.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України з позивача слід стягнути судовий збір на користь Державного бюджету України в сумі 804,75 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2012 р. у справі № 5017/1150/2012 скасувати, у позові - відмовити.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Славянский двор" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 804,75 грн. за апеляційний перегляд на рахунок № 31217206782002.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 05.02.2013 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.Б. Туренко