Постанова

від 24.01.2013 по справі 805/160/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р. Справа №805/160/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бойка М.І.,

при секретарі Кусти Ю.Ф.,

за участі

представника позивача Вільчинської О.В.,

представника відповідача Чукмарьова П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фортуна - Донецьк» до Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 23.11.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фортуна - Донецьк» (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 23.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відділом державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку 19.09.2012 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 34361218 на підставі наказу господарського суду Донецької області про стягнення з позивача на користь ФОП ОСОБА_3 боргу в розмірі 84000 грн., пені в розмірі 6485,46 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 5616 грн., судового збору в розмірі 1922,03 грн. на загальну суму 98023,49 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 34361218 від 19.09.2012 р. була отримана позивачем несвоєчасно, а саме 05.10.2012 р., у зв'язку з чим позивач - боржник був позбавлений можливості добровільно виконати наказ господарського суду у встановлений державним виконавцем строк. На час отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем вже було сплачено стягувачу основну суму боргу в розмірі 84000 грн. за платіжними дорученнями від 14.08.2012 р., від 17.09.2012 р., від 28.09.2012 р., від 03.10.2012 р. та від 05.10.2012 р. Позивачем в межах строку для добровільного виконання наказу суду та в межах строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження 15.10.2012 р. сплачено стягувачу залишок боргу в розмірі 14023,49 грн. за платіжним дорученням від 15.11.2012 р.

Позивачем 27.12.212 р. отримано постанову відповідача ВП № 34361218 від 23.11.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 9802,35 грн. та постанову відповідача ВП № 34361218 від 23.11.2012 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 37,77 грн. Позивач вважає постанови відповідача від 23.11.2012 р. про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на порушення відповідачем вимог ст.. ст.. 17, 28, 41 44, 45 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/3. Просили визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 23.11.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених в позовній заяві, просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до суду заперечення, в яких зазначив, що державним виконавцем під час примусового виконання зазначеного наказу господарського суду вчинені дії та винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 23.11.2012 року у повній відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи та встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач, приватне підприємство «Фортуна - Донецьк», (ідентифікаційний код 31794238) зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 05.12.2001 р., номер запису про включення відомостей до ЄДР 12661200000014570, є юридичною особою.

Відповідач,Відділ державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, є суб'єктом владних повноважень, в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, здійснює покладені на нього державою обов'язки.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Крім того, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, а саме:1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами ст. 28 зазначеного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на наведені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» судом встановлено, що 19.09.2012 р. заступником начальника ВДВС Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку на підставі наказу № 5006/15/75/2012, виданого господарським судом Донецької області17.08.2012 р., про стягнення з ПП «Фортуна - Донецьк» на користь ФОП ОСОБА_3 основного боргу в розмірі 84000 грн., пені в розмірі 6485,46 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 5616 грн., судового збору в розмірі 1922,03 грн. на загальну суму 98023,49 грн. ухвалена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 34361218. Вказаною постановою позивачу надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 26.09.2012 р., попереджено про стягнення з боржника виконавчого збору у разі несплати заборгованості у вказаний строк та роз'яснено, що постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з моменту її одержання.

З наданих представниками сторін до суду повідомлення про вручення відправлення та журналу вхідної кореспонденції позивача вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2012 р. відправлена відповідачем 25.09.2012 р. та отримана позивачем 05.10.2012 р.. проте як строк для добровільного виконання виконавчого документа встановлено до 26.09.2012 р.

Представником позивача в судовому засіданні надані пояснення, відповідно до яких позивач 15.10.212 р. звернувся до відповідача з листом від 15.10.2012 р. № 16, яким повідомив відповідача про повне самостійне погашення заборгованості стягувану ФОП ОСОБА_3 в період з 14.08.2012р. по 15.10.2012 р. в розмірі 98023,49 грн. та надав засвідчені банком платіжні доручення та лист стягувача ОСОБА_3 про повне погашення заборгованості. Зазначений лист з додатками був вручений відповідачу 15.10.2012 р., проте відповідачем на копії листа не була здійснена відмітка про дату та номер реєстрації вхідної кореспонденції.

Представником відповідача до суду наданий лист позивача від 15.10.2012 р. за іншим номером 17 про повне погашення заборгованості перед стягувачем з додатками платіжних доручень та листом стягуюча про відсутність претензій до позивача щодо погашення заборгованості. Зазначений лист зареєстрований відповідачем 26.10.2012 р. за 8930/я.

З огляду на платіжні доручення позивача вбачається, що останній самостійно до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду почав та 15.10.2012 р. завершив перерахування всієї суми боргу стягувачу, а саме: платіжними дорученнями № 2201 від 14.08.2012 р. - 14000 грн.,№ 2267 від 17.09.2012 р. - 14000 грн., № 2306 від 28.09.2012 р. - 14000 грн., № 2309 від 03.10.2012 р. - 14000 грн., № 2312 від 05.10.2012 р. - 28000 грн., № 2335 від 15.10.2012 р. - 14023,49 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти вищезазначених обставин щодо добровільного перерахування позивачем стягувачу суми боргу та обізнаності про ці обставини відповідача з 26.10.2012 р. Проте відповідач вважає, що позивачем все ж таки був порушений строк для добровільного виконання виконавчого документа.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем 23.11.2012 р. за виконавчим провадженням № 34361218 ухвалені постанови від 23.11.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 9802,35 грн. та від 23.11.2012 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 37,77 грн. Зазначені постанови направлені відповідачем позивачу 03.12.2012 р. та отримані останнім 27.12.2012 р., що підтверджується доказами наданими сторонами до суду.

Так, у постанові відповідача від 23.11.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 9802,35 грн. відсутнє посилання відповідача на строк для добровільного виконання та посилання на те,у який саме наданий строк боржником наказ не виконано.

У постанові відповідача від 23.11.2012 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 37,77 грн. відповідачем зазначено, що у разі невиконання рішення в наданий строк його виконання буде здійснено в примусовому порядку із стягненням з нього виконавчого збору у розмірі 10% від стягнутої суми та витрат на проведення виконавчих дій. Зазначений висновок відповідача не відповідає вимогам ст. ст. 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким чином, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, обов'язково повинен пересвідчитися: по-перше, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження; по-друге, чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання. Зазначений обов'язок відповідача передує вчиненню ним будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення та не надає державному виконавцю право застосовувати заходи примусового виконання рішення у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Сплив строку для добровільного виконання рішення сам по собі не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчою службою не вчинено дій, пов'язаних з виконанням рішення, боржник наказ суду виконав добровільно.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно з приписами ст..43 зазначеного вище Закону розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум здійснюється в першу чергу шляхом повернення авансового внеску сторін на організацію та проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір.

За змістом ст.. 45 Закону грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби та за письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунку банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що сума боргу погашена боржником самостійно, шляхом перерахування на рахунок стягувача. Тобто, примусове стягнення в порядку, визначеному Законом № 606 не відбувалося, тому не було підстав для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» а за таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене суд виходить із загальних засад права та у відповідності до ч. 3 ст.2 КАС України перевіряє, чи вчинені дії відповідача: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що призвело до порушення правта інтересів позивача.

Судові витрати, здійснені позивачем, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Фортуна - Донецьк» до Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 23.11.2012 року,- задовольнити.

Визнати протиправними постанову Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку від 23.11.2012 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 9802,35 грн. та постанову від 23.11.2012 р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 37,77 грн. за виконавчим провадженням № 34361218.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку від 23.11.2012 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 9802,35 грн. та постанову від 23.11.2012 р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 37,77 грн. за виконавчим провадженням № 34361218.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фортуна - Донецьк» судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини постанови в судовому засіданні 24 січня 2013 року.

Повний текст постанови складений 29 січня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.