Ухвала

від 29.01.2013 по справі 2а-11215/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11215/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варто ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712250/2032 від 09.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Варто ЛТД" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712250/2032 від 09.04.2012 року, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 0000712250/2032 від 9 квітня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Варто ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 653 грн., у тому числі 100 652 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція проведена позивачем з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТА-Групс» підтверджуються наявними у справі податковими та видатковими накладними, рахунками - фактурами, договорами оренди та додатками до нього (для підтвердження наявності приміщень для зберігання поставленого товару), розрахунки за вказаною господарською операцією підтверджується банківськими виписками.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, 20.03.2012 року за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Варто ЛТД» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ЮТА-Групс» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було складено Акт № 387/22504/35792412 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму 100652 грн.

09.04.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712250/2032, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100652 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму 100652 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок:

- не декларування ТОВ «ЮТА-Групс» по підприємству ТОВ «Варто ЛТД»ПДВ на суму у розмірі 28024,25 грн.;

отримання відповідачем акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 року № 517/23-513/34598404 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮТА-Групс», щодо господарських взаємовідносин з контрагентами за січень-лютий, квітень-листопад 2011 року, в якому зазначено: «ТОВ «Юта-Групс» (ЄДРПОУ 34598404) остання звітність - подана декларація з ПДВ за січень 2011 року. Зареєстровано платником ПДВ 20.10.2006. Свідоцтво № 23237195, анульовано 04.03.2011 р. Проведеними заходами здійснений виїзд на юридичну адресу та встановлено, що підприємство за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 56, кв. 1 не знаходиться, про що було прийнято пояснення у громадянки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Проведеними заходами встановлено директора - ОСОБА_3 та опитано на предмет ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЮТА-ГРУПС", щодо здійснення будь-яких фінансово-господарських операцій за період 2011 року на суму ПДВ 1026,6 тис. грн. ОСОБА_3 пояснив, що він не пам'ятає жодного з контрагентів ТОВ "ЮТА-ГРУПС". Також ОСОБА_3 пояснив, що TOB "ЮТА-ГРУПС" у 2011 році розпочало процедуру банкрутства у зв'язку з заборгованістю перед підприємством, назви якого він також не пам'ятає. ТОВ «Юта-Групс» (ЄДРПОУ 34598404) не надано належним чином оформлених первинних документів - рахунків, актів виконаних робіт, видаткових накладних, прибуткових накладних, банківських виписок, та інших первинних документів, що фіксують та підтверджують виконання комплексу послуг/поставку ТМЦ, передбачених умовами між контрагентами. При цьому до звірки не надані договори з перевізниками, товарно-транспортні накладні, рахунки, банківські виписки щодо виконання доставки вантажів від контрагентів-постачальників та до контрагентів-покупців на склади ТОВ «Юта-Групс» (ЄДРПОУ 34598404) та відвантаження ТМЦ з даних складів та покупців або місце зберігання отриманого товару та спосіб доставки до місця зберігання (договір на перевезення, товарно-транспортні накладні та ін.) також відсутні.».

Щодо нікчемності правочинів, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Варто ЛТД» та його контрагентом та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2011 року між позивачем та ТОВ «ЮТА - Групс» було укладено договір № 12, відповідно до умов якого Постачальник постачає, а Покупець приймає та оплачує товар.

У період з 04.01.2011 року по 01.02.2011 року ТОВ «ЮТА - Групс» було поставлено відповідні товари (офісна техніка та устаткування, зокрема, фотобарабани, тонери, картриджи, різноманітні вали, леза, сепаратори, ролики, салфетки, кришки тощо) на загальну суму 603908,98 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 100652 грн.), що підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами (СФ - 0000018 від 04.01.2011 року, СФ - 0000019 від 04.01.2011 року, СФ - 0000020 від 04.01.2011 року, СФ - 0000060 від 01.02.2011 року, СФ - 0000062 від 01.02.2011 року, СФ - 0000063 від 01.02.2011 року), специфікацією, видатковими (№ 18 від 04.01.2011 року, № 19 від 04.01.2011 року, № 20 від 04.01.2011 року, № 60 від 01.02.2011 року, № 61 від 01.02.2011 року, № 62 від 01.02.2011 року, № 63 від 01.02.2011 року) та податковими накладними (№ 18 від 04.01.2011 року, № 19 від 04.01.2011 року, № 20 від 04.01.2011 року, № 60 від 01.02.2011 року, № 61 від 01.02.2011 року, № 62 від 01.02.2011 року, № 63 від 01.02.2011 року).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1397 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Позивач отримані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 100652 грн., що підтверджується виписками банку з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Окрім того, позивачем до суду першої інстанції з метою підтвердження реальності укладеного договору було надано:

- договори поставки, рахунки - фактури, накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, розрахункові документи (банківські виписки), які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених ТОВ «ЮТА-Групс», на користь третіх осіб;

- договір оренди від 04.01.2011 року № 040111, додатками до нього, актом прийому-передачі нежитлового приміщення, платіжним дорученням, які підтверджують наявність у позивача приміщень для ведення господарської діяльності;

- договір зберігання від 30.12.2010 року № 30-12/10, акти прийому-передачі до вказаного договору, які підтверджують наявність у позивача необхідних умов для зберігання поставленого ТОВ «ЮТА-Групс» товару, а також передачу майна на зберігання та повернення його зі зберігання;

- штатні розписи, які підтверджують наявність у позивача необхідного персоналу для здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Також правомірним є висновок суду першої інстанції щодо того, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.