Постанова

від 01.02.2013 по справі 805/997/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2013 р. Справа №805/997/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ткаченко Т.С.,

при секретарі судового засідання Швидуновій Х.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, особисто

відповідача не з'явився,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, арешту та заборони на здійснення відчуження, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції, в якому просила:

- Визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - постанову Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 17 грудня 2012 року № 35717551 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 947 від 24.10.2012 року, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на № 7 мініпансіоната, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

- Скасувати арешт на № 7 мініпансіоната, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

- Скасувати заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 35717551 від 17 грудня 2012 року боржника було позбавлено права на добровільне виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий строк в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем у постанові надано не було.

Ухвалою суду від 29 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 лютого 2013 року.

У судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила суд:

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 35717551 від 17 грудня 2012 року про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 947 від 24.10.2012 року, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на № 7 мініпансіоната, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: м. Макіївка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, якою накладено арешт на мініпансіонат № 7, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення: 1060935,57 гривень та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1, лише в межах суми боргу.

ОСОБА_1 позов з урахуванням уточнень підтримала та просила про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить звіт про відправлення факсимільного повідомлення. Про причини неявки суд не повідомлено, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності відповідача також до суду не надано.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи стислий строк розгляду та вирішення адміністративних справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, передбачений ч. 5 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Донецький окружний адміністративний суд, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції від 17.12.2012 року відкрито виконавче провадження № 35717551 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 947, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на № 7 мініпансіоната, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: м. Макіївка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у розмірі 1060935,57 гривень.

Також, вказаною постановою накладено арешт на мініпансіонат № 7, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення: 1060935,57 гривень.

Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1, лише в межах суми боргу.

Супровідним листом № 03-21/10592 від 20.12.2012 року вищезазначену постанову про відкриття виконавчого провадження № 35717551 від 17.12.2012 року надіслано на адресу ОСОБА_1 для виконання та отримано останньою 16.01.2013 року.

Як показала позивач у судовому засіданні, вона є поручителем за кредитним договором № 153/11-9 від 27.08.2007 року. Про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором їй відомо не було, письмових вимог про усунення порушень від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не отримувала, про вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на майно, яке було предметом іпотеки за кредитним договором, а саме: міні пансіонат № 7, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вона також не повідомлялась.

На даний час позивачем самостійно здійснюються дії щодо погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», оскільки постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 35717551 від 17.12.2012 року строку на добровільне виконання виконавчого напису нотаріуса їй надано не було.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 606-ХІV) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження (ч. 3 ст. 19 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, нормами Закону України «Про виконавце провадження» чітко передбачено обов'язок державного виконавця вказати про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Разом із тим, частиною 4 ст. 25 Закону України № 606-ХІV визначено, що у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Аналогічні положення містяться в Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Так, відповідно до п. 4.1.4. Інструкції у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог, стягнення штрафу із засудженого строк для добровільного виконання не встановлюється.

Як вбачається з оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2012 року, виконавче провадження № 35717551 відкрите з виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на майно, а саме: мініпансіонат № 7, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., за рахунок коштів отриманих від реалізації якого необхідно задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у розмірі 1060935,57 гривень за кредитним договором.

Отже, норми ч. 4 ст. 25 Закону України № 606-ХІV та положення Інструкції на даний випадок не розповсюджуються.

Відтак, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2012 року державний виконавець мав вказати про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначити, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Проте, як вбачається з оспорюваної постанови, державним виконавцем строку на самостійне виконання виконавчого напису нотаріуса боржнику - ОСОБА_1 надано не було, тим самим, позивача було позбавлено права на добровільне виконання виконавчого напису нотаріуса.

При цьому, як вбачається із супровідного листа № 03-21/10592 від 20.12.2012 року, відповідачем у додатку вказано, що постанова надсилається - першому адресату, яким зазначено боржника ОСОБА_1, до виконання, іншим до відома, з вказівкою про те, що сплатити суму боргу Ви, тобто боржник, маєте на депозитний рахунок ВДВС: р/с 37319001003430, ОКПО 34989177, МФО 824026, банк ГУ ГКУ в АРК.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України № 606-ХІV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем приписів ст. 25 Закону України № 606-ХІV враховано не було.

Суд звертає увагу на те, що відповідач надіслав боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2012 року тільки 20.12.2012 року, що є порушенням ч. 5 ст. 25 Закону України № 606-ХІV.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, в тому числі, з боку суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Адміністративні суди розглядають справи на підставі наданих сторонами належних та допустимих доказів.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи позивач надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Водночас, відповідачем будь-яких заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування, які у нього є, суду надано не було.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Донецький окружний адміністративний суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 35717551 від 17 грудня 2012 року про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 947 від 24.10.2012 року, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на № 7 мініпансіоната, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: м. Макіївка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, якою накладено арешт на мініпансіонат № 7, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення: 1060935,57 гривень та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1, лише в межах суми боргу.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 здійснені нею судові витрати у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійки) із Державного бюджету України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 01 лютого 2013 року у присутності сторін, що з'явились.

Постанову в повному обсязі складено 04 лютого 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.