Постанова

від 23.11.2006 по справі 25/235-06-6407а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/235-06-6407А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" листопада 2006 р. Справа № 25/235-06-6407А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді: В.Б.Туренко

суддів: Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій

за участю представників сторін

від позивача: Міхова А.І.

від відповідача: СВК „Іскра” - Сомок В.М.

від УДК - не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Іскра”

на постанову господарського суду Одеської області від 03.10.2006р.          

у справі № 25/235-06-6407А                                                                                                                                                                                                   

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському р-ні Одеської області

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Іскра”, УДК в Одеській області

про  стягнення 43781,32грн.

встановив:

УПФ в Тарутинському р-ні Одеської області звернулось з  позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Іскра” решту заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам останнього на пільгових умовах, за 2005р. в сумі 43781,32грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами Законів України „Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування”, „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пунктів 6.1., 6.4., 6.8. розділу 6 Інструкції про порядок обчислення  і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. (а.с. 2-4)

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що пільгові пенсії працівникам, прізвища яких зазначені у розрахунку ціни позову, призначались відповідно до пунктів „в”, „д” та „ж” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, а тому, згідно абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058 (із змінами внесеними Законом №2613-ІV від 31.05.2005р.), витрати на виплату та доставку пенсій зазначеним особам, СВК „Іскра” не повинно відшкодовувати Пенсійному фонду, так як виплачуються ці пенсії з 01.01.2005р. за рахунок коштів Державного бюджету. (а.с. 68-70)

Ухвалою господарського суду від 07.08.2006 р. до участі у справі в якості відповідача залучено УДК в Одеській області, яке у письмових поясненнях зазначило, що органи Пенсійного фонду України не включено до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які обслуговуються органами Держказначейства Одеської області, видаткові рахунки органам Пенсійного фонду не відкрито, а тому надати інформацію щодо перерахування бюджетних коштів УПФ у Тарутинському р-ні не має можливості. (а.с. 251, 259)

Постановою господарського суду Одеської області від 03.10.2006р. (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено у повному обсязі з підстав правомірності заявлених вимог та їх підтвердження належними доказами.

Не погодившись із постановою суду, СВК „Іскра”  09.10.2006р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, у позові відмовити, посилаючись порушення судом норм матеріального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що абзац 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств –платників фіксованого сільськогосподарського податку” №2613-ІV від 31.05.2005р. набрав чинності з 01.01.2006р., тоді як позов пред'явлений про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2005р. –31.12.2005р. У зв'язку з чим вважає постанову суду обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.   

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи УПФ у Тарутинському р-ні були призначені пенсії на пільгових умовах працівникам СВК „Іскра” громадянам Фаримі Т.Л., Шлєпак М.Д., Тяжеловій В.І., Чекой К.І., Лунгу А.П., Єрєбакан А.А., Манті Н.П., Соломицькій Т.М., Німиренко Н.М., Зоп Н.Г., Соломицькій Н.В., Чекой Л.Н., Шлєпак К.І., Бузилі Є.І. відповідно до пунктів „в”, „д” та „ж” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” і за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. їм були виплачені пенсії в загальній сумі 66477,99грн. (а.с. 35-63).

Згідно абзацу 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2613 від 31.05.2005р.) виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в” –„е” та „ж” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Закон України № 2613  від 31.05.2005р. набрав чинності з 01.01.2006р.

Згідно п.6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Мінюсті України 16.01.2004р. № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пунктів 6.4., 6.5., 6.8. Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно з додатками 6 та 7, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів ПФУ, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, обов'язку підприємства відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій передує обов'язок пенсійного органу направити підприємству повідомлення про розрахунок таких пенсій при чому до 20 січня поточного року, яке формується на підставі відомостей відділів з призначення пенсій цього пенсійного органу.

Позовні вимоги у даному випадку заявлені за період 2005 року. Отже, повідомлення про розрахунок пільгових пенсій на 2005 рік УПФ в Тарутинському р-ні повинно було направити підприємству до 20 січня 2005 року.

Матеріали справи містять 4 розрахунка, які направлялись позивачем відповідачу лише в липні, жовтні, грудні 2005р. після фактичної виплати пенсій (а.с. 31-34). Під час розгляду апеляційної скарги з'ясовано, що ці повідомлення-розрахунки направлялись не на підставі відомостей відділів з призначення пенсій УПФ в Тарутинському р-ні, а за результатами перевірки останнього, проведеної Головним Управління ПФУ.

Згідно цих розрахунків надавались вони: за січень - вересень 2005р. по виплатам громадянам Мантя Н.П., Соломицький Т.М., Німеренко Н.М., Зоп Н.Г., Соломицький Н.В., Чекой Л.Н., Шлєпак К.І., Бузила Є.І. загальна сума плати підприємства за 9 місяців 2005р. становить 22702,37грн. (а.с. 31);

за січень –жовтень 2005р. по виплатам громадянам Лунгу А.П., Єрєбакан А.А. загальна сума плати підприємства за 10 місяців 2005р. складає 6703,38грн. (а.с. 32);

за січень –листопад 2005р. по виплатам громадянину Чекой К.І. загальна сума плати за 11 місяців 2005р. становить 3816,15грн. (а.с. 33);

по виплатам громадянам Фарима Т.Л., Тяжелова В.І., Шлєпак М.Д. хоча і зазначено у розрахунку , що це за 2005 рік, однак загальна сума вказана у ньому 1052,66грн., що є підсумковою сумою місячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсії по кожній із зазначених осіб, тобто цей розрахунок лише за один місяць, а не за весь 2005 рік. (а.с. 34)

Таким чином, позивач направив відповідачу розрахунки по фактично сплаченим пенсіям на загальну суму 34274,56грн., тоді як до стягнення заявлена сума 43781,32грн., при цьому у позовній заяві вказано, що підприємство погасило 10053,52грн.

Згідно довідок УПФ України в Тарутинському районі від 11.05.2006р. вищепереліченим особам були виплачені пільгові пенсії у 2005р. в загальній сумі 66477,99грн., а у позовній заяві позивач зазначив, що вказаним особам були виплачені пенсії в загальній сумі 53834,84грн.

При співставленні даних, зазначених у довідках ПФУ, повідомленнях про розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, розрахунках ціни позову судовою колегією виявлені розбіжності.

Так, по виплатам гр. Мантя Н.П., згідно довідки УПФ в Тарутинському р-ні від 11.05.2006р. пенсія складала: у І. 2005р. –388,26грн., з ІІ –ХІІ.2005р. по 405,04грн. (а.с. 61). У повідомленні –розрахунку за січень –вересень 2005р. місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за І-ІХ. 2005р. складав 337,18грн. (а.с. 31) У розрахунках ціни позову сума 337,18грн. –це місячний розмір фактичних витрат на виплату пільгової пенсії без суми фактичних витрат на доставку, цей розмір визначений окремо і складає 5,26грн. Однак, яким чином були розраховані суми 337,18грн. та 5,26грн. з розрахунків ціни позову не вбачається. Незрозумілим є і визначення позивачем у цих розрахунках загальної суми виплаченої пільгової пенсії та витрат на її доставку за 12 місяців 2005 року у розмірі 3843,35грн. Якщо місячний розмір витрат на виплату пенсії складає 337,18грн., а на її доставку 5,26грн., то за 12 місяців 2005р. з урахуванням частки плати підприємства 100%, загальна сума буде 4109,28грн. (а.с. 71-74).

Аналогічні розбіжності виявлені і по виплатам іншим особам, прізвища яких наведені вище.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача не зміг надати пояснення з цього приводу.

Таким чином, позивач не довів розмір суми, що підлягає стягненню, не виконав приписи пунктів 6.4., 6.5. Інструкції №21-1, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки, згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Зазначене не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Іскра” задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 03.10.2006р. у справі №25/235-06-6407А скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через УДК в Одеській області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Іскра” витрати по держмиту в сумі 218,90грн. сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      В. Б. Туренко

Суддя                                                                                            Л. І. Бандура   

Суддя                                                                                         Л. В. Поліщук