Рішення

від 24.01.2013 по справі 25/141-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2013 р. Справа № 25/141-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ЧАЙКІВКА",

12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Пушкінська, 4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАСКЕНТ",

08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г

про стягнення 91 899,66 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ЧАЙКІВКА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАСКЕНТ" (далі - відповідач) про стягнення 91 899,66 грн., з яких: 79 660,00 грн. - основний борг, 10 209,97 грн. - пеня, 2 029,97 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.12.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №20664 від 17.12.2012) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника взяти участь у судовому засіданні.

У судове засідання 18.12.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.11.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.01.2013.

У судове засідання 15.01.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.11.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 24.01.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судове засідання 24.01.2013 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги та надані позивачем докази не спростував, у судові засідання свого представника не направив, про причини суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судових засідань суд повідомляв відповідача належним чином, рекомендованими листами з повідомленням на адресу, що згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 28.11.2012 № 15236234 є місцезнаходженням відповідача та відповідає вказаній у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "ЧАЙКІВКА" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОАСКЕНТ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір постачання товару від 01.11.2011 №22 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві капусту білокачанну, врожаю 2011 року (далі - продукція), у кількості 216 000,00 кг, а покупець зобов'язується прийняти та провести розрахунки за продукцію в строк, в розмірі і в порядку, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник бере на себе обов'язок після підписання Договору в строк до 31.12.2011 передати покупцю вказану в пункті 1.1. Договору продукцію.

Факт отримання покупцем продукції оформляється актом приймання-передачі продукції, який підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 2.6. Договору).

Згідно пункту 3.2. Договору на момент укладання Договору загальна вартість продукції, що поставляється за Договором, складає 129 600,00 грн. Покупець зобов'язується проводити оплату за поставлену продукцію наступним чином: протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору покупець сплачує 30% від загальної вартості продукції, що становить 38 800,00 грн.; остаточний розрахунок у розмірі 70% від загальної вартості продукції, що становить 90 720,00 грн., сплачується покупцем протягом 2 календарних днів, але не пізніше 31.12.2011 (пункт 3.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

На виконання умов Договору, позивач за накладними: від 09.11.2011 №302 на суму 11 460,00 грн., від 08.11.2011 №300 на суму 11 100,00 грн., від 07.11.2011 №298 на суму 10 464,00 грн., від 07.11.2011 №297 на суму 8 760,00 грн., від 06.11.2011 №296 на суму 11 196,00 грн., від 06.11.2011 №295 на суму 13 020,00 грн., від 05.11.2011 №294 на суму 8 424,00 грн., від 05.11.2011 №293 на суму 7 848,00 грн., від 04.11.2011 №292 на суму 10 896,00 грн., від 03.11.2011 №287 на суму 11 787,00 грн., від 02.11.2011 №286 на суму 12 372,00 грн., від 01.11.2011 №284 на суму 12 336,00 грн., на підставі актів приймання продукції: від 09.11.2011 №64, від 08.11.2011 №63, від 07.11.2011 №58, від 07.11.2011 №57, від 06.11.2011 №56, від 06.11.2011 №55, від 05.11.2011 №54, від 05.11.2011 №53, від 04.11.2011 №49, від 03.11.2011 №45, від 02.11.2011 №40, від 01.11.2011 №36, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 129 660,00 грн., а останній, вказану продукцію отримав. До матеріалів справи долучені оригінали зазначених накладних та актів приймання продукції.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриману продукцію, на загальну суму 50 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською довідкою від 18.01.2013 №68/110-2, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 79 660,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.07.2012 складає 79 660,00 грн. (оригінал в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище накладні та акти приймання продукції - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 18.01.2013 №68/110-2 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.07.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 31.07.2012 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 79 660,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.4. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 10 209,97 грн. Щодо заявленої до стягнення пені, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку позицію підтримує Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011 у справі № 25/187).

Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, з урахуванням меж позовних вимог, дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6 031,09 грн.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2 029,97 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 2 029,97 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 79 660,00 грн. основної заборгованості, 6 031,09 грн. пені та 2 029,97 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 178,88 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування йому відповідачем витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входять, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Між Приватним підприємством "ЧАЙКІВКА" (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Халіловою Наталією Кронидівною (далі - виконавець) (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №3418/10, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 20.09.2007) укладено Договір від 05.11.2012 №10 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. Договору про надання правової допомоги, позивач доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати правову допомогу щодо захисту інтересів позивача в спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОАСКЕНТ" (відповідач), що виник у зв'язку з невиконанням умов Договору, в обсязі та на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.11.2012 на підставі Договору про надання правової допомоги відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера перерахував Фізичній особі - підприємцю Халіловій Н.К. кошти, пов'язанні з отриманням правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн., що передбачений пунктом 3.2. Договору.

Враховуючи вищевказане, судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 66 - 68, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАСКЕНТ" ( 08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32994101) на користь Приватного підприємства "ЧАЙКІВКА" ( 12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Пушкінська, 4 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34247286) 79 660 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 029 (дві тисячі двадцять дев'ять) грн. 97 коп. 3% річних, 6 031 (шість тисяч тридцять одна) грн. 09 коп. пені, 1 754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 37 коп. судового збору та 9 545 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 31 коп. витрат на послуги адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 29.01.2013.

Суддя С.О. Саванчук