Рішення

від 05.02.2013 по справі 5010/1432/2012-5/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р. Справа № 5010/1432/2012-5/85

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх, при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", юридична адреса: вул. Чорновола,49, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Горбачевського, 50, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємства "Ангеліна", вул. Івасюка, 28 кв. 78, м. Івано-Франківськ, 76009

про стягнення заборгованості в сумі 9070,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шрібак М.М. - юрист, довіреність № 49 від 03.05.11р.,

від позивача: Бабечко Л.В.-головний бухгалтер, доручення № 16 від 04.02.13р.,

від відповідача: Попадинець І.І. - керівник, довідка з ЄДРПОУ АА № 711977, паспорт серії СС №155689, виданий 01.11.96р. Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", м.Івано-Франківськ звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Ангеліна", м.Івано-Франківськ заборгованості в сумі 9070,99 грн., з яких: 6218,06 грн. - основний борг за отримані лікарські препарати, 500,45 грн. - пеня, 481,96 грн. - 3 % річних, 248,72 грн. - інфляційні, 621,80 грн. - 10% штрафу та 1000 грн. - штраф за порушення п.4.4. договору.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в частині стягнення основного боргу в сумі 3118,06 грн., з врахуванням часткової оплати боргу відповідачем в сумі 3100 грн., а також подав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення 500,45 грн. пені, 481, 96 грн. - 3 % річних, 248,72 грн. інфляційних, 621,80 грн. - 10% штрафу, 1000 грн. - штрафу за порушення п.4.4. договору та 1500 грн. витрат по оплаті юридичних послуг.

Представник відповідача визнав позов в частині стягнення 3118,06 грн. основного боргу .

Що стосується заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача, то суд відмовляє у її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст. 66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути спів розмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вищий господарський суд України в постанові № 16 від 26.12.2011 р. звернув увагу на наступне.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання позивача в заяві на наявність негативних факторів та на відсутність бажання відповідача виконати покладені на нього зобов"язання без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

01.01.07 між позивачем та відповідачем було укладено договір №12, відповідно до п.1.1. якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а Покупець (відповідач) прийняти лікарські засоби, вироби медичного призначення, біологічно-активні речовини, косметику та інші предмети медичного асортименту (далі - товар) на умовах попередньої оплати або відстрочки платежу на підставі розхідних накладних по відпускних цінах продавця, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору поставка товару здійснюється партіями згідно заявок покупця. Доставка товару проводиться автомобільним транспортом продавця.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21518,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.8-26), які підписані і скріплені печатками обох сторін та податковими накладними (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). У відповідності до п.3.3 Договору покупець зобов'язується провести оплату за товар в національній валюті відповідно до строку, вказаного в розхідній накладній у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Відповідно до п.3.4 Договору термін оплати кожної партії товару, вказаній в розхідній накладній, проводиться на протязі 30 днів з моменту підписання Сторонами розхідних накладних.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару в сумі 15343,24 грн., позивач в позовній заяві просив стягнути 6218,06 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 3100 грн. основного боргу, що підтверджується прибутковим касовим ордером №783 від 21.11.12 (а.с.66), провадження в частині стягнення 3100 грн. основного боргу слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 3118,06 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву, в якій відмовився від позову в частині стягнення 500,45 грн. пені, 481,96 грн. - 3 % річних, 248,72 грн. інфляційних, 621,80 грн. - 10% штрафу, 1000 грн. - штрафу за порушення п.4.4. договору та 1500 грн. витрат по оплаті юридичних послуг. Враховуючи те, що відмова від позову є правом позивача і в даному випадку не зачіпає інтереси інших осіб, слід прийняти відмову від позову в цій частині, роз"яснивши наслідки - виключення можливості повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та припинити провадження у справі на підставі норми п.4 ст.80 ГПК України. Судові витрати в цій частині залишити за позивачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягає 3118,06 грн. основного боргу.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1103,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 655, 663, 664, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85, п.п.1-1, п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" до Приватного підприємства "Ангеліна" про стягнення 9070,99 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ангеліна" (вул. Івасюка, 28 кв. 78, м. Івано-Франківськ, 76009, код 20534985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" (юридична адреса: вул.Чорновола,49, м.Івано-Франківськ,76018; поштова адреса: вул. Горбачевського, 50, м.Івано-Франківськ, 76018, код 32605346) - 3118 (три тисячі сто вісімнадцять) грн. 06 коп. основного боргу та 1103 (одну тисячу сто три) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 3100 грн. основного боргу, 500,45 грн. пені, 481, 96 грн. - 3 % річних, 248,72 грн. інфляційних, 621,80 грн. - 10% штрафу, 1000 грн. - штрафу за порушення п.4.4. договору та 1500 грн. витрат по оплаті юридичних послуг - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 06.02.13

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"