Рішення

від 29.01.2013 по справі 5011-50/15919-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/15919-2012 29.01.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція"

до 1) приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія"

3) Моторного (транспортного) страхового бюро України

про відшкодування майнової шкоди 41 323,20 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Несвіт В.М.(за довіреністю)

Від відповідача-1 не з"явився

Від відповідача-2 не з"явився

Від відповідача-3 Патрик Г.Г.(дов. від 17.01.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідачів майнової шкоди у розмірі 41 323,20 грн., що спричинена ДТП.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2012 порушено провадження у справі №5011-50/15919-2012 та призначено до розгляду на 29.11.2012.

Представники відповідачів в судове засідання 29.11.2012 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 29.11.2012 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 25.12.2012.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 25.12.2012 повторно не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 25.12.2012 прибув представник позивача та відповідача-3, дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 10.01.2013.

Представники відповідачів 1, 2 та 3 в судове засідання 10.01.2013 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 10.01.2013 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 29.01.2013.

Представники позивача та відповідача-3 в судове засідання 29.01.2013 з'явилися, дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-3 проти позовних вимог до нього заперечував та просив відмовити в цій частині позову.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання в черговий раз 29.01.2013 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі 1 та 2 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 на дорозі Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв 122км. 600м. відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП) за участю автомобілів: ГАЗ 5201, д.р.н. НОМЕР_1, який належить ТОВ «Таврія» під керуванням ОСОБА_4 та Mercedes-Benz AXOR 1840 LS д.р.н. НОМЕР_2 з причепом Schwarzmuller SPA ЗЕ д.р.н. НОМЕР_3, що належить ТОВ «Транс-Вест-Експедиція» під керуванням ОСОБА_5.

15.06.2011 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винною особою у настанні даної ДТП.

Згідно з ст.61 (абзац 3) Цивільно-процесуального кодексу (далі-ЦПК): «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

Відповідно до ст. б ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором».

Як стверджує позивач, на момент оформлення ДТП водієм ТОВ «Таврія» - ОСОБА_4 було надано представнику ТОВ «Транс-Вест-Експедиція» Поліс № АА/4357589 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тип І (перший), строком дії з 24.05.2011 до 23.05.2012, укладений між ТОВ «Таврія» та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Зважаючи на викладене, 30.05.2011 ТОВ «Транвс-Вест-Експедиція» було подано Заяву на виплату страхового відшкодування до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Однак відповідач-1 зазначає, а суд з ним погоджується, що у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутній обов'язок оплачувати позивачу завдану відповідачем-2 - ТОВ «Таврія» шкоду у зв'язку з наступним:

Судом встановлено, що 24.05.2011 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТОВ «Таврія» укладено поліс № АА/4357589 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії даного договору з 24.05.2011 по 23.05.2012. Франшиза 5010,00 грн.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування», страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про страхування» та згідно зі статтею 983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу.

Частиною 2 статті 640 ЦК України встановлено, у випадку, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до затвердженої 25.01.2005 на засіданні Президії МТСБУ (Протокол № 119) Типової інструкції по заповненню бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразка, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 3103 від 17.12.2004, в розділі 3 Полісу «Строк дії» зазначається обраний термін страхування, та, відповідно, не може розглядатися як передбачений договором страхування момент набрання чинності даного договору, а в розділі 7 «Страхова премія» в першому рядку цифрами та прописом проставляється сума внеску, обчислена шляхом множення базового страхового платежу на відповідні коефіцієнти, та, відповідно, не є підтвердженням сплати страхової премії в зазначеному розмірі.

Як свідчать матеріали справи, страхова премія за цим полісом внесена 25 .05.2011 о 09-45 (квитанція № 11/17).

ДТП за участю застрахованого т/з сталося 25 .05.2011 о 07-45 .

Таким чином, оскільки страхова премія вчасно не внесена, відповідно поліс страхування чинності станом на час ДТП - не набув.

Відповідно до ст. 14. ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Таким чином суд вважає неправомірними вимоги позивача до відповідача-1 про солідарне стягнення з нього шкоди завданої винуватцем ДТП - працівником відповідача-2.

Статтею 54 ПІК України передбачено, що позивач сам визначає зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Зазначені положення передбачають механізм вирішення питання про можливість розгляду справи у випадках, коли відповідач, що зазначений позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала , і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

В даному випадку працівник-водій відповідача-2 був винуватцем ДТП, що підтверджується судовим рішенням, а тому саме відповідач-2 повинен відповідати за спричинену шкоду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено в Узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ «Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки».

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою , а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За загальним правилом, під час розгляду справ про відшкодування завданої шкоди наявність або відсутність вини кожного з володільців джерела підвищеної небезпеки встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

В даному випадку доказом вини відповідача-2 є рішення від 15.06.2011 Бобринецького районного суду Кіровоградської області, яким працівника відповідача-2 - ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винною особою у скоєнні 25.05.2011 ДТП.

Отже, відповідальною особою за здійснене ДТП являється працівник відповідача-2, а тому саме відповідач-2 повинен відшкодувати позивачу завдані збитки, що в свою чергу звільняє відповідача-3 - Моторне (транспортне) страхове бюро України від обов'язку відшкодовувати позивачу завдану шкоду.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також судом встановлено, що відповідач-2 ніяких дій, передбачених ст. 33,35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування не вчинив, доказів на підтвердження звернення до відповідача-1 та доказів виплати страховиком йому суми страхового відшкодування не надано.

Відповідачем-2 доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від відшкодування шкоди позивачу, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача сума основного боргу в розмірі 40 732,20 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів 600,00 грн. витрат на експертизу, то суд зазначає що вони задоволенню не підлягають, оскільки ні чинне законодавство України, ні відносини між позивачем та відповідачем-2 не обумовлюють обов'язок відповідача-2 оплачувати позивачу витрати на проведену експертизу. Це витрати позивача, які він здійснив на власний розсуд і законні засоби для примусу оплатити ці витрати у суду відсутні, а відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за подачу даного позову становить 1609,50 грн.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 23 грн. 02 коп., на відповідача - 1 586 грн. 48 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" у задоволенні позовних вимог щодо стягнення солідарно з приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" майнової шкоди у розмірі 41 323,20 грн.

2. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" у задоволенні позовних вимог щодо стягнення солідарно з Моторного (транспортного) страхового бюро України майнової шкоди у розмірі 41 323,20 грн.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" майнової шкоди у розмірі 41 323,20 грн. задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" (27200, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Шляхівська, 1-а, код ЄДРПОУ 24152683) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32, код ЄДРПОУ 33943979) шкоду у розмірі 40 732 (сорок тисяч сімсот тридцять дві) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 586 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.

5. В іншій частині позову - відмовити.

6. Видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 06.02.2013