Постанова

від 18.12.2012 по справі 2-а/1970/3935/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3935/12

"18" грудня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

при секретарі Бойко Н.Б.

за участю:

представників позивача Гавришко Л.Є., Муратової С.Д.

представників відповідача Левченко С.О., Богатюка М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі -позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно -господарських санкцій в розмірі 15453,62 грн. та пені на суму 667,44 грн.

До початку судового розгляду справи по суті представниками Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано заяву про збільшення суми позову щодо стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені (а.с. 33). Згідно даної заяви відповідач, в порушення ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не забезпечив у 2011 році 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів, як передбачено нормативом та до 15.04.2012 року самостійно не сплатив адміністративні санкції, у зв'язку з чим просять їх стягнути з відповідача сумі 30907,24 грн., та нараховану пеню в сумі 1334,88 грн., виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, передбачених у позові та заяві про збільшення суми позову, просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, пославшись на те, що підприємством було працевлаштовано трьох інвалідів а тому вжито всіх заходів, спрямованих для виконання встановленого нормативу забезпечення робочих місць працевлаштування інвалідів передбачений чинним законодавством.

В обґрунтування заперечень зазначили, що згідно акту перевірки №178 від 26.10.2012 року, встановлено про факт працевлаштування двох інвалідів, з врахуванням чого і розраховано суму адміністративно-господарських санкцій та пені. Водночас, за фактом зарахування підприємству в якості працевлаштованого лише одного інваліда, перевірка спеціалістами обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів фактично не проводилась, акт за її наслідками не складався і тому даний факт не може бути прийнятий до уваги судом при оцінці позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідачем 20.02.2012 року подано до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників становить 69 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників , яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 осіб, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях -3 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника -15453,362 грн., сума адміністративно -господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів -0 грн.

Статтею 18 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі Закон №875-ХІІ), встановлено, що підприємства, поміж іншого, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Перевіркою виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(акт №178 від 26.10.2012 року) встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка за 2011 рік становила 69 працівників, з них: кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях -2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника -15453,62 грн., сума адміністративно -господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів -15453,62 грн. (а.с. 5).

Однак при здійсненні перевірки від 26.10.2012 року приватного підприємства ім. Шевченка було проведено невірно розрахунки стосовно інваліда -ОСОБА_5, який працював на даному підприємстві від 01.03.2011 року по 04.04.2011 року (витяг з наказу №27, №43), та групу інвалідності мав згідно копії пенсійного посвідчення серія АГ НОМЕР_1 з 12.07.2006 року по 01.08.2011 року (а.с. 36-37). У зв'язку із чим ОСОБА_5 на протязі 7 місяців мав статус інваліда, про те в 2011 році відпрацював на даному підприємстві лише один місяць.

Суд відзначає, що ОСОБА_6, також працювала на даному підприємстві в період з 01.03.2011 року по 04.04.2011 року, тобто лише один місяць. Групу інвалідності згідно виписки з акту довідки МСЕК серія ВТЄ-16 №076469 отримала 30.06.1993 року -довічно, (а.с. 38-40).

Матеріалами справи підтверджується, що на підприємстві з 10.04.2006 року по теперішній час працює різноробочим ОСОБА_7, група інвалідності, згідно довідки МСЕК серія ВТЄ-16 №041853 встановлена з 20.09.1990 року -довічно, в 2011 році зараховується, як такий що відпрацював 12 місяців у 2011 році (а.с. 41-42)

Водночас, при проведенні обрахунків середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, враховуючи вищенаведене, а саме, що ОСОБА_7 в 2011 році відпрацював 12 місяців, ОСОБА_5 -1 місяць, ОСОБА_6 -1 місяць, що в сумі становить 14 місяців.

Згідно Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 - 14 місяців обраховується як одне робоче місце (12+1+1=14:12 міс = 1,16 р.м.).

З аналізу положень ст.ст. 18, 18-1, 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно довідки Лановецького районного центру зайнятості від 05.11.2012 року (а.с.8) відповідачем у 2011 році до центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не подавалися (форма №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»).

Враховуючи вищенаведене, за 2 робочі місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 30907,24 грн. (15453,62 + 15453,62 = 30907,24 грн.)

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 35), станом на 19.11.2012 року, у зв'язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 216 днів, відповідачу донараховано пеню в розмірі 1334,88 грн. (667,44 + 667,44 = 1334,88 грн.).

Станом на дату розгляду справи відповідач не подав доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 32242,43 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 32242,43 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо виконання необхідного нормативу в наслідок працевлаштування 3-х інвалідів у 2011 році. Так належними доказами у справі доведено та не спростовано відповідачем, що на підприємстві повний календарний рік відпрацював лише один інвалід - ОСОБА_7, при цьому інвалідами - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відпрацьовано лише по одному місяцю з 01.03.2011 року по 04.04.2011 року, що в сумі становить 14 місяців та обраховується як одне робоче місце.

Суд враховує ту обставину, що представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що після звільнення 04.04.2011 року 2-х інвалідів,- робочі місця для інвалідів на підприємстві у 2011 році не створювалися і звіти про необхідність працевлаштування інвалідів у відповідний центр зайнятості не подавалися.

Поряд з цим, працевлаштування двох інвалідів -сезонних працівників, на один місяць не дає підстави вважити їх такими, що пропрацювали цілий рік. Вказане твердження підтверджується вимогами Інструкції зі статистики кількості працівників від 28.09.2005 року №286 та не суперечить вимогам ст. 7 Кодексу законів про працю України.

Щодо заперечень представника відповідача щодо відсутності належних доказів з приводу повторної перевірки та збільшення суми позову суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому суд враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини, як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суд вважає, що за сукупністю наведених обставин у діях відповідача наявний склад правопорушення, оскільки роботодавець не вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідна для організації працевлаштування інвалідів, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, а тому застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір та судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 128, 137, 158, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (код 30786928) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції в розмірі 30907,24 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот сім гривень 24 копійки) та пеню на суму 1334,88 грн. (одна тисяча триста тридцять чотири гривні 88 копійок) грн. на р/р №31211230700347, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012 код одержувача 37377870.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова складена в повному обсязі та підписана 24 грудня 2012 року/

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.