Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а/0470/14435/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14435/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Новченко Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Споживчого товариства «Сот» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ним до відповідача було надано заяву разом з установчими документами для включення підприємства до Реєстру неприбуткових організацій, натомість у відповідь надано лист про відмову у вчиненні вищевказаних дій. Відмова у включенні СТ «Сот» до Реєстру неприбуткових організацій та установ була аргументована тим, що статутні документи підприємства не відповідають вимогам встановленим п.157.1 ст.157 Податкового кодексу України для неприбуткових організацій, зокрема статут підприємства містить розділ щодо розподілення прибутку його учасниками. Дане рішення позивач вважає незаконним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: визнати нечинним рішення №31 від 15 жовтня 2012 року ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська про відмову у внесенні Споживчого товариства «Сот» (ЄДРПОУ 38301205) до реєстру неприбуткових установ та організацій та зобов'язати відповідача прийняти рішення про внесення СТ «Сот» до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце повідомлялася належним чином, про що в справі є розписка. В своєму представник відповідача просив суд розглядати справу без його участі. Раніше в минулому судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та зазначила, що умовою перебування організації чи установи в Реєстрі неприбуткових організацій та установ є дотримання положень, передбачених ст.157 Податкового кодексу України. Однак надані позивачем установчі документи містять положення, які не може містити неприбуткова організація, внаслідок чого підприємство не може бути включене до Реєстру та відповідно позбавлено права на отримання пільг в оподаткуванні, і тому рішення №31 від 15 жовтня 2012 року ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська про відмову у внесенні Споживчого товариства «Сот» (ЄДРПОУ 38301205) до реєстру неприбуткових установ та організацій є цілком правомірним та законним, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників позивача, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Споживче товариство «Сот» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 16.08.2012 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Підприємство створене і діє у відповідності з Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законами України «Про споживчу кооперацію», «Про кооперацію», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законодавчими актами (п.1.1 статуту Споживчого товариства «Сот»).

04.10.2012 року позивач направив відповідачу реєстраційну заяву за формою №1-РН разом з установчими документами для включення СТ «Сот» до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Позивача, листом ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 15.10.2012 року №23616/10/15-130 повідомлено про відмову у внесенні установи (організації) до Реєстру неприбуткових установ та організацій та видане Рішення про відмову у внесенні установи (організації) до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 15.10.2012 року №31.

Саме вказану дію відповідача щодо відмови у включенні Реєстру неприбуткових організацій та установ позивач вважає протиправною та просить скасувати рішення №31 від 15 жовтня 2012 року.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

Згідно п.4.4 ст.4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Стаття 157 ПК України застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Згідно п.157.12. ст.157 ПК України з метою оподаткування центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр всіх неприбуткових організацій та їх відокремлених підрозділів, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цього пункту. Право неприбуткової організації на користування пільгами в оподаткуванні податком на прибуток виникає після внесення такої організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ органами державної податкової служби в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація неприбуткових організацій здійснюється в порядку, передбаченому відповідним законодавством.

Відповідно до ст.157 ПК України розроблено Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом ДПА України від 24.01.2011 р. №37, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 р. № 161/18899.

Згідно П.1 розділу II Положення №37 включення неприбуткової установи та організації до Реєстру проводиться органом державної податкової служби за їх місцезнаходженням з присвоєнням відповідної ознаки неприбутковості згідно з пунктом 5 розділу І цього Положення.

Згідно п.2 розділу II Положення №37 для внесення до Реєстру неприбуткова установа або організація повинна подати до органу державної податкової служби за її місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою №1-РН згідно з додатком 1 до цього Положення, а також копії установчих документів.

Органи державної податкової служби можуть проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах (п.3 розділу II Положення №37).

За таких обставин, твердження позивача щодо відсутності повноважень у відповідача на здійснення перевірки установчих документів підприємства не знайшли свого правового підтвердження з огляду на приписи п.3 Положення № 37.

Також суд зазначає, що згідно ст.1 Закону України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992 р. №2265-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності, членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин (ст.2 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Відповідно до п.2 ст.5 даного Закону первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України (п.1 ст.5 цього Закону).

Згідно п.1 ст.9 Закону кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності (п.2 ст.9 Закону).

Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством (п.3 ст.9 Закону).

Пунктом 1 статті 12 Закону встановлено, що доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень. Після платежів у бюджет та інших обов'язкових відрахувань прибуток розподіляється загальними зборами членів споживчого товариства (зборами уповноважених) та радами відповідних спілок згідно з їх статутами.

За умовами п.2 ст.12 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють вільні ціни і тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення, сировину, сільгосппродукцію і товари народного споживання, що виробляються і закуповуються ними, надані послуги виходячи з попиту і пропозицій, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачено державне регулювання цін і тарифів.

Споживчі товариства та їх спілки, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, користуються кредитами банків України, зарубіжних банків, комерційним кредитом в іноземній валюті і погашають їх за рахунок валютних коштів, одержаних від реалізації продукції, що імпортується, або за рахунок інших власних коштів (п.3 ст.16 Закону).

Положеннями ст.18 зазначеного Закону визначено, що у разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них, розрахунків по оплаті праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розрахунків із спілкою, розподіляється між членами, що входили до складу споживчого товариства.

У разі ліквідації спілки її майно, що залишилося після розрахунків по оплаті праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами спілки.

Отже, нормами Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачено отримання та розподіл споживчими товариствами прибутку.

Крім того, отримання та розподіл прибутку, а також отримання вигод членами від використовування доходів та майна товариства передбачено положеннями статуту Споживчого товариства «Сот» (п.1.7 ст.1, п.2.1, п.2.2, п.2.3 ст.2, п.4.1, п.4.3, п.4.6, п.4.7, п.4.8 ст.4, п.8.2, п.8.14 ст.8, ст.9, ст.10, ст.12, ст.13, ст.14).

Як вбачається з п.157.15. ст.157 Податкового кодексу України під терміном «основна діяльність» для цілей цього підпункту слід розуміти діяльність неприбуткових організацій, яка визначена для них як основна законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, у тому числі з надання реабілітаційних та фізкультурно-спортивних послуг для інвалідів (дітей-інвалідів), благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх, соціальних та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди та інші подібні організації). До основної діяльності також включається продаж неприбутковою організацією товарів, виконання робіт, надання послуг, які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов'язаними з її основною діяльністю, якщо ціна таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг є нижчою від звичайної або якщо така ціна регулюється державою. До основної діяльності не включаються операції з надання товарів, виконання робіт, надання послуг неприбутковими організаціями, визначеними в підпунктах «в» - «ґ» пункту 157.1 цієї статті, особам, іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій.

В силу положень п.157.10. ст.157 ПК України доходи або майно неприбуткових організацій не підлягають розподілу між їх засновниками, учасниками або членами та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника, учасника або члена такої неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Згідно п.157.13. ст.157 ПК України, у разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховані до доходу бюджету, якщо інше не передбачено законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Як вже зазначалося, положеннями статуту Споживчого товариства «Сот» передбачено здійснення фінансово-господарської діяльності, яка не підпадає згідно наведеної норми законодавства під визначення «основної діяльності», яка може здійснюватися неприбутковими організаціями, та яка може бути направлена та/або направлена на отримання прибутку.

Посилання позивача на той факт, що метою підприємства є отримання саме вигоди, а не прибутку не приймається судом до уваги, оскільки отримання вигоди та прибутку за своєю юридичною суттю є словесними вираженнями отримання позивачем прибутку у вигляді кількісної зміни матеріальних та нематеріальних активів внаслідок здійснення запланованої підприємницької діяльності.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Споживче товариство «Сот» не може бути зареєстроване як неприбуткова організація, а відповідач надавши відповідь про відмову у включенні підприємства до Реєстру неприбуткових установ та організацій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Споживчого товариства «Сот» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28 січня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 28.01.2013 Суддя К.С. Кучма К.С. Кучма К.С. Кучма